З метою забезпечення законності, всебічного, повного та об´єктивного з´ясування обставин справи законодавець досить повно визначає права і обов´язки кожного із учасників прова­дження в справах про адміністративні правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідаль­ності має право:

1. знайомитися з матеріалами справи та давати пояснення у справі, що дозволяє особі мати певне, відповідне та чітке уявлення, за порушення норм якого нормативного акта чи за вчинення яких протиправних дій вона притягається до ад­міністративної відповідальності;
2. надавати докази своєї невинуватості, брати участь в оцін­ці доказів, заявляти письмові або усні клопотання, висловлю­вати власні думки, наводити пояснення, визнавати чи не ви­знавати наведені докази, вимагати залучення свідків, якщо вони є, призначення експертизи, витребування довідок, доку­ментів тощо;
3. виступати рідною мовою і користуватися послугами пере­кладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
4. користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги, користуватися рідною мовою та послугами перекладача. Проте законодавець не уточнює, на якій стадії провадження особа, яка притягається до адміністративної від­повідальності, може користуватися юридичною допомогою, а лише встановлює, що у розгляді справи можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права (ст. 271 КУпАП). Отже, зі змісту цієї норми на стадії порушення справи (складання протоколу) особа ніби не може користуватися юридичною до­помогою, що на практиці мають місце дискусії між адвокатом і органом (посадовою особою) адміністративно-деліктної юрис­дикції щодо участі захисника у справі на стадії порушення ад­міністративного провадження, тоді як ст. 59 Конституції Украї­ни встановлює, що кожен має право на правову допомогу як норму прямої дії;
5. оскаржувати постанову в справі в порядку і строк, вста­новлені статтями 288 і 289 КУпАП;

6) відмовитися від підписання протоколу, викласти мотиви своєї відмови від його підписання, а також подати пояснення та зауваження щодо змісту протоколу (ч. 3 ст. 256 КУпАП).

Особа, яка притягається до адміністративної відповідаль­ності за порушення, передбачені ч. 1 ст. 44, статтями 51, 146, 160, 1602, 173, ч. 3 ст. 178, статтями 185, 1851, ч. 1 ст. 1853, стат­тями 1857 і 187 КУпАП, статтями 7—11 Закону України «Про боротьбу з корупцією», зобов´язана з´являтися на виклик орга­ну внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду для розгляду справи про ад­міністративні правопорушення.

Потерпілий, як і особа, що притягається до адміністратив­ної відповідальності, з моменту складання протоколу про ад­міністративне правопорушення, в якому зазначена особа по­терпілого, має право:

1. знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення у справі, надавати докази заподіяння моральної, фізичної або майнової шкоди;
2. заявляти клопотання про залучення до справи свідків, якщо вони є, призначення експертизи, перекладача, витребу­вання довідок, документів тощо;
3. користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги; користуватися послугами перекладача;
4. оскаржувати постанову в справі в порядку і строк, вста­новлені статтями 288 і 289 КУпАП.

У зв´язку з тим, що потерпілому можуть бути відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню у даній справі, він може бути допитаний як свідок. У такому випадку потерпі­лий зобов´язаний: з´явитися на виклик органу (посадової осо­би), у провадженні якої перебуває справа в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі й відповісти на поставлені запитання. В літературі застері­гається, що необхідно враховувати особливості психічного сприйняття обставин правопорушення потерпілим, адже він постраждав від цих дій і може бути зацікавленим у вирішенні справи1.

Законний представник — особа, яка представляє інтереси неповнолітнього або особи, що через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати свої права у справах про ад­міністративні правопорушення (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники), має право:

1. представляти інтереси лише особи, яка притягається до відповідальності, або потерпілого;
2. знайомитися з матеріалами справи, надавати докази у справі, надавати відомості про особу, що позитивно її характе­ризують, висловлювати власні думки щодо вчиненого право­порушення чи заподіяння моральної, фізичної або майнової шкоди;
3. заявляти клопотання про залучення свідків до справи, якщо вони є, призначення експертизи, витребування довідок, документів;
4. користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги; користуватися послугами перекладача;
5. від імені особи, інтереси якої представляє законний представник, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.

Законний представник зобов´язаний доброчинно представ­ляти інтереси неповнолітнього чи особи, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати свої права як осо­би, що притягається до відповідальності, або особи, яка визна­на потерпілою. Толерантно ставитися до них та оточуючих їх громадян і посадових осіб.

Захисник — адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має права на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи:

1. знайомитися з матеріалами справи, ставити запитання до особи, яка його запросила, та інших учасників процесу, брати участь у дослідженні доказів;
2. заявляти клопотання про залучення до справи свідків, якщо вони є, призначення експертизи, витребування довідок та інших документів;
3. від імені особи, яка його запросила подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також інші права передбачені ст. 6 Закону України «Про про­куратуру» від 19 грудня 1992 р. та іншими законами.

При здійсненні своїх обов´язків захисник зобов´язаний: 1) неухильно додержуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законами засоби захисту прав

і законних інтересів громадян і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, інтереси якої захищає;

2)  відмовитися від надання правової допомоги, якщо у роз- 
гляді справи бере участь посадова особа, з якою захисник пере- 
буває в родинних стосунках, а також він у даній справі надає 
або раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких 
суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про 
ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що прово- 
дила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, сек- 
ретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник по- 
терпілого, свідок, перекладач, понятий;

3)   не розголошувати відомості, що становлять предмет 
таємниці захисту, і не використовувати їх у своїх інтересах або 
в інтересах третіх осіб.

Свідок — особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь об­ставини, що підлягають установленню у даній справі. Отже, свідком може бути будь-яка особа (незалежно від віку, статі, родинних зв´язків, підлеглості по роботі тощо), якій відомі які-небудь обставини у справі. Свідок має право:

1)  давати пояснення рідною мовою і користуватися послу- 
гами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться про- 
вадження;

2)  давати пояснення в письмовій або усній формі;

1. на відшкодування витрат, пов´язаних зі з´явленням до органу чи до посадової особи, які розглядають справу;
2. за ним зберігається середній заробіток за місцем роботи за час відсутності, пов´язаної з викликом для надання свідчен­ня (ст. 275 КУпАП).

Свідок зобов´язаний з´явитися на виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа про адміністра­тивне провадження, в зазначений час, дати правдиві пояснен­ня, повідомити все відоме йому у справі і відповісти на постав­лені запитання.

Експерт — особа, яка є спеціалістом у галузі науки, техні­ки, культури, інших галузей, що володіє необхідними знання­ми. Експерт призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне пра­вопорушення у разі такої потреби. Експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються пред­мета експертизи, необхідних йому для надання відповіді на поставлені запитання;

1. заявляти клопотання про надання йому додаткових ма­теріалів, необхідних для дачі висновку;
2. з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, стави­ти особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи;

4)  бути присутнім при розгляді справи;

1. на відшкодування витрат, пов´язаних з явкою до органу (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення;
2. за ним зберігається середній заробіток за місцем роботи за час відсутності, пов´язаної з явкою до органу (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністра­тивне правопорушення.

Експерт зобов´язаний з´явитися на виклик органу (посадо­вої особи) і дати об´єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях.

Перекладач — особа, яка вільно володіє мовою, на якій спілкується особа, що притягається до адміністративної від­повідальності, або потерпілий чи інші учасники у справі. Він призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, якщо учасники у справі не володіють мовою, якою ведеться провадження. Перекладачем може бути запрошена особа, яка володіє сурдоперекладом. Перекладач має право на відшкоду­вання витрат, пов´язаних з явкою до органа (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, а також на збереження заробітної плати у зв´язку з явкою до слухання справи.

Перекладач зобов´язаний: з´явитися до органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.