Примітно, що на перше місце законодавець відносить орга­ни внутрішніх справ, офіційно їх зазначає в п. 4 ст. 213

КУпАП, в той час, як всі інші органи вказує під узагальнюю­чою назвою «органи державних інспекцій та інші органи (поса­дові особи)». Це має об´єктивне підґрунтя, адже органи внут­рішніх справ за дослідженням В. К. Колпакова, розглядають і вирішують справи у 114 складах правопорушень, які розміщені у 62 статтях КУпАП1, що складає майже 25% усіх складів пра­вопорушень, визначених (встановлених) в КУпАП. Слід зазна­чити, що в органах внутрішніх справ найбільш повно норма­тивно і практично відпрацьовано механізм розгляду та вирі­шення справ про адміністративні правопорушення і притягнення винуватих осіб до адміністративної відповідаль­ності. В деяких випадках їх інструкції, правила розгляду справ про адміністративні правопорушення та спілкування з учасни­ками публічних відносин є зразком для запозичення і застосу­вання в інших органах адміністративної юрисдикції.

Справи про адміністративні правопорушення від імені ор­ганів адміністративної юрисдикції розглядають одноособово їх посадові особи. В цьому зв´язку законодавець встановлює пев­ні вимоги до них. По-перше, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, мо­жуть накладати адміністративні стягнення (ст. 217 КУпАП): а) передбачені КУпАП або іншими законами України; б) у ме­жах наданих їм повноважень; в) лише під час виконання служ­бових обов´язків. Тобто, якщо стягнення накладено посадовою особою, яка не передбачена законодавством, або стягнення на­кладено посадовою особою з перевищенням наданих повнова­жень, або стягнення накладене посадовою особою не під час виконання службових обов´язків (посадова особа розглядала справу, будучи у відпустці, знаходячись на лікуванні, на відпо­чинку тощо), є порушенням процесуальних норм, що тягне за собою недійсність постанови про накладення стягнення і підля­гає негайному скасуванню. По-друге, перелік осіб, які від імені органів розглядають справи про адміністративні правопорушен­ня, встановлюється виключно законами України. Тому ніхто не має права уповноважувати чи призначати осіб, які б розглядали справу про адміністративні правопорушення, а так само й деле­гували власні повноваження з цих питань іншим особам.

Особливістю органів внутрішніх справ, державних інспек­цій, інших органів, уповноважених розглядати справи про ад­міністративні правопорушення, як і виконавчих комітетів сіль­ських, селищних, міських рад є те, що ці органи здійснюють юрисдикційні повноваження поряд із виконанням основних власних функцій у сфері публічних відносин. Тобто вирішення справ про адміністративні правопорушення і застосування ад­міністративних стягнень, з одного боку, є додатковим наванта­женням на ці органи, а з іншого — адміністративно-примусо­вими заходами забезпечення належного виконання учасниками правовідносин норм матеріального права регулятивного харак­теру в підвідомчій сфері публічних відносин.