До особливостей договору контрактації належать: предметом до­говору, як правило, є сільськогосподарська продукція у первинному (сирому) вигляді, або така, що пройшла первинну обробку, стороною договору виступає державне заготівельне підприємство, метою догово­ру є виконання державного замовлення щодо задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції або сировині. Під ознаки до­говорів контрактації сільськогосподарської продукції підпадають дого­вори, які укладаються між недержавним господарським товариством (наприклад, приватним цукрозаводом) і фермерським господарством на закупку цукрових буряків за умови, що до цукрового заводу дово­диться державне замовлення на закупівлю цукру, а до фермерського господарства — державне замовлення на закупівлю цукрових буряків за умови, що цукровий завод виступає закупівельником від імені дер­жави, в інтересах держави і за державні кошти. У цьому випадку дер­жавне замовлення, яке доводиться до виробника сільськогосподар­ської продукції на поставку сировини і до переробника сировини на продовольство, можна вважати комплексним державним замовленням.

Підґрунтям правового регулювання договорів купівлі-продажу у аграрній сфері є норми цивільного та господарського права. Особливо­стями аграрного договору купівлі-продажу є його предмет, яким ви­ступає сільськогосподарська продукція, строки та специфічні умови її зберігання і транспортування, які випливають із властивостей цієї продукції,. В усьому іншому такі договори не містять відмінностей від інших різновидів цивільно-правових та господарсько-правових дого­ворів купівлі-продажу, які розглядаються у відповідних навчальних курсах.

Суб´єкти аграрного підприємництва в процесі реалізації виготов­леної ними сільськогосподарської продукції укладають договори по­ставки. Договір поставки є одним із видів договору купівлі-прода­жу, в якому регулюються відносини між продавцем та покупцем, адже відмінністю договору купівлі-продажу від договору поставки є те, гцо договір поставки укладається між двома особами з метою поставки то­вару для використання його у підприємницькій діяльності або в ін­ших цілях, не пов´язаних з особистим, сімейним або домашнім вико­ристанням.

Таким чином, основні ознаки договору поставки містять достатньо критеріїв, які дозволяють відмежувати його від інших видів договорів купівлі-продажу, а також від інших суміжних договорів. Так, продав­цем (постачальником) у договорі поставки (як і в договорі роздрібної купівлі-продажу) може бути лише підприємець — комерційна організа­ція чи громадянин, який набув статусу приватного підприємця. Поста­чальник продає вироблені ним товари або товари, спеціально закупле­ні ним для продажу. Другою основною ознакою договору поставки є мета придбання товару — за даним договором може купуватися товар лише з метою його подальшого використання в підприємницькій діяль­ності (наприклад, для переробки і споживання, наступного продажу тощо) або для іншої діяльності, не пов´язаної з особистим, сімейним, домашнім чи іншим подібнім використанням товару (наприклад по­ставки продуктів харчування). Проте переважна частина товарів, що передаються за договором поставки, використовується все ж таки саме в підприємницькій діяльності, тому і другою стороною договору — по­купцем також, як правило, виступає суб´єкт підприємницької діяль­ності. Крім перелічених ознак договору поставки, включення до його визначення вказівки про передачу товару продавцем (постачальником) у власність покупця у встановлений строк (строки) дозволяє виділити ще кілька особливостей цього договору: при укладенні даного догово­ру умова про строк поставки товару набуває характеру істотної умови договору, і без досягнення між сторонами згоди щодо неї договір по­ставки не може вважатися укладеним; момент укладення договору, як правило, не відповідає моменту його виконання (оскільки товар, що підлягає поставці, може бути відсутній на момент укладення догово­ру); для поставки характерними є довготривалі відносини та виконан­ня договору частинами (хоча за договором поставки й можливе пере­давання лише однієї речі, наприклад машинної установки, та одноразо­вий оптовий продаж товарів, проте найчастіше за даним договором товар постачається окремими партіями протягом тривалого періоду).

При розмежуванні деяких видів договорів купівлі-продажу й по­ставки також слід враховувати професійну діяльність продавця та види товарів, що постачаються. Наприклад, від договору контрактації дого­вір поставки відрізняється тим, що, по-перше, продавцем за договором контрактації є винятково виробник сільськогосподарської продукції, а по-друге, контрактується лише майбутня сільськогосподарська продук­ція, яка підлягає вирощуванню чи виробництву і не проходить до мо­менту виконання договору будь-якої переробки.

В аграрно-господарській діяльності відносини за договором постав­ки також регулюються статтями 265—271 ГК України. Предметом по­ставки є сільськогосподарська продукція, перероблена та готова до спо­живання. Стаття 267 ГК України визначає, що у разі якщо в договорі поставки не визначено строку його дії, він вважається укладеним на один рік — тобто після закінчення цього строку сторони, якщо вони бажають продовжувати свої відносини, мають укласти новий договір. Якщо сторонами передбачено поставку товару окремими партіями, то строком поставки продукції виробничо-технічного призначення є квар­тал, а виробів народного споживання, як правило місяць. Якість сіль­ськогосподарської продукції за договором поставки повинна відпові­дати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості. Гарантійний строк придатності та збе­рігання товару обчислюється від дня виготовлення цього товару.

Законодавством України регламентовано, що реалізація сільсько­господарської продукції може здійснюватися також шляхом укладан­ня договорів міни та комісії. В умовах економічних негараздів сільсько­господарські підприємства реалізовують вироблену ними продукцію тваринництва шляхом її обміну на пальне і мастильні матеріали, запас­ні частини до сільськогосподарських машин, у порядку плати за про­ведений ремонт техніки, автопокришки та інші подібні потреби. Відно­сини за таким різновидом договору купівлі-продажу, як договір міни, регулюються положеннями статей 715—716 ЦК України та <* . 293 ГК України.

Кваліфікуючою ознакою договору міни є момент переходу права власності на обмінювані товари — на відміну від усіх договорів купів- лі-продажу за договором міни перехід права власності відбувається ли­ше після того, як обов´язки з передачі товарів виконані обома сторона­ми, тобто таке право виникає одночасно в обох сторін договору. Така законодавча норма запобігає виникненню ситуації, коли сторона, що першою отримала товар, здобуває на нього право власності, не виконав­ши зустрічного обов´язку з передавання другій стороні товару, який їй належить. Усі інші умови зазначеного договору регулюються загаль­ними положеннями про купівлю-продаж, поставку, контрактацію або про інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов´язання.

Аграрні товаровиробники в процесі збуту сільськогосподарської продукції укладають договори комісії. До специфічних особливостей договору комісії належать: особливий склад учасників у комісійних відносинах, специфічний об´єкт договору, кредитування комітента ко­місіонером, можливість укладання субкомісійної угоди. Договір комі­сії має досить широку сферу застосування. Так, за договорами комісії організації споживчої кооперації укладають договори комісії з вироб­никами щодо продажу сільськогосподарської продукції. Стаття 11 За­кону України «Про споживчу кооперацію» від 10 квітня 1992 р. визна­чає, що організації та підприємства споживчої кооперації формують товарні та матеріально-технічні ресурси за рахунок закупівель на дого­вірних засадах у підприємств (виробників), у оптовій торгівлі, на бір­жах, аукціонах, шляхом заготівель сільськогосподарської продукції і сировини у громадян, фермерських господарств, колективних сільсь­когосподарських підприємств, радгоспів, виробництва товарів на влас­них підприємствах та з інших джерел, не заборонених чинним законо­давством.