Правове дослідження положень ЦК України (ст. 979), Закону України «Про страхування» (п. 16 ст. 6, пункти 11, ЗО, 35 ст. 7 та ч. 2 ст. 7) та відповідних положень Закону України «Про державну підтрим­ку сільського господарства в Україні» (пункти 10.1, 10.4 ст. 10) дає підстави стверджувати, що страхові правовідносини сільськогосподар­ських підприємств мають форму обов´язкового або добровільного та виникають на підставі договору, причому обов´язкова форма хоча і ґрун­тується на законі, який зобов´язує визначених у ньому осіб у якості страхувальників укладати зі страховиками договори у визначених ви­падках, теж опосередковується договором страхування. Тобто саме до­говір відіграє головну правову форму страхових відносин сільськогос­подарських підприємств.

Договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов´язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхуваль­нику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальни­ком, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов´язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови догово­ру. Договір страхування має приватноправову природу, хоча на різних етапах здійснення страхових правовідносин спостерігаються елементи публічного права, оскільки страховиком є юридична особа, яка спеці­ально створена для здійснення страхової діяльності та має ліцензію на її здійснення. При укладенні договорів майнового страхування та стра­хування відповідальності страхувальники за згодою застрахованої осо­би або самостійно мають право визначати особу для одержання страхо­вої виплати (вигодонабувача), а також змінювати її до настання стра­хового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування чи не випливає із його суті. При майновому страхуванні вигодонабува-

чами, як правило, є власники застрахованого майна. Так, наприклад, за" відповідно до ст. 8 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець зобо­в´язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризи­ків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов´язок не покладено на іпотекодер- жателя.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страху­вання, що розробляються кожною страховою компанією окремо. До­говір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім´я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім´я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страху­вання життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий та­риф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлю­ється страхова сума; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов´язки сторін і відповідальність за неви­конання або неналежне виконання умов договору; інші умови за зго­дою сторін; підписи сторін.

Зміст договору страхування визначається в першу чергу Законом України «Про страхування» (статті 20, 21), Правилами страхування, що розробляються та затверджуються самими страховиками, та дого­ворами страхування. До обов´язків страхувальника—сільськогоспо­дарського підприємства належать: своєчасно вносити страхові плате­жі; при укладанні договору страхування надати інформацію страхови­кові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку змі­ну страхового ризику; при укладенні договору страхування повідоми­ти страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предме­та договору; вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку; повідомити страхо­вика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов´язки страхувальника, виходячи із об´єкта страхування. Наприклад, повідомити про втрату ключів від транспортного засобу, блокуючих пристроїв, гаражу, де зберігається транспортний засіб, про­тягом 24 годин з моменту такої втрати; вжити необхідних та доцільних заходів, у тому числі рекомендованих страховиком, для запобіганню збільшення ступеня ризику, настання страхового випадку, збільшенню збитків внаслідок настання страхового випадку тощо.

Відповідно до статей 640,983 ЦК України договір страхування на­буває юридичної сили лише після вчинення страхувальником певної дії, а саме внесення страхового платежу. Це означає, що факт досягнен­ня згоди за всіма істотними умовами договору страхування і підписан­ня договору не має юридичної сили та не породжує жодних прав та обов´язків для сторін. Таким чином, договір страхування є реальним.

Для укладання договору страхування страхувальник подає страхо­вику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або ін­шим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у стра­хувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені ауди­тором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцін­ки страховиком страхового ризику.

Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за зго­дою сторін, а також у разі: 1) закінчення строку дії; 2) виконання стра­ховиком зобов´язань перед страхувальником у повному обсязі; 3) не­сплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у ви­падку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплаче­ний за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред´явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передба­чено умовами договору; 4) ліквідації страхувальника-юридичної особи або смерті страхувальника-фізичної особи чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 22, 23 і 24 Закону Украї­ни «Про страхування»; 5) ліквідації страховика у порядку, встановле­ному законодавством України; 6) прийняття судового рішення про ви­знання договору страхування недійсним; 7) в інших випадках, перед­бачених законодавством України. Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, як­що це передбачено умовами договору страхування. До специфічних ознак договорів страхування за участю сільськогосподарських підпри­ємств можна віднести: суб´єктивний склад, принципи укладання таких договорів та їх предмет.

Сільськогосподарське підприємство, що виступає страхувальни­ком у договорі страхування, має цілісну, комплексну правосуб´єктність, яка обумовлена статутною діяльністю, на яку, в свою чергу, впливає сезонність сільськогосподарського виробництва, а також використан­ня ним земель сільськогосподарського призначення. Однією зі складо­вих комплексної правосуб´єктності сільськогосподарського підприєм­
 

 
ства є цивільна правосуб´єктність, що характеризує його як юридичну особу, якій притаманні всі ознаки, характерні для таких осіб (стат­ті 80—93 ЦК України). Реалізовуючи таку складову цивільної право- суб´єктності, як майнову правосуб´єктність (зміст якої складають здат­ність до володіння та реалізації сукупності прав та обов´язків, які має сільськогосподарське підприємство стосовно певного кола майна) та правосуб´єктність господарську, сільськогосподарське підприємство стає суб´єктом договору страхування. Отже, страхувальником (суб´єк­том договору страхування) може бути будь-яка юридична особа, яка є власником або виробником товарної сільськогосподарської продукції, незалежно від форми власності і господарювання; сільськогосподарсь­кі підприємства, навчальні та дослідно-виробничі заклади, фабрики, кооперативи, фермерські, селянські господарства, розташовані на те­риторії України та ті, що уклали зі страховиком договір страхування. Особливість, пов´язана із принципами укладання договорів страхуван­ня за участю сільськогосподарських підприємств, полягає у комплекс­ності правовідносин, що виникають при їх укладанні, а саме у поєднан­ні цивільно-правового начала договірних відносин та особливостей їх суб´єктивного складу — сільськогосподарських підприємств. Виходячи з того, що предметом аграрного права є урегульовані нормами аграрно­го та традиційних галузей права, засновані на багатоукладності форм власності та форм господарювання реальні суспільні відносини, об´єд­нані цілями, завданнями суб´єктів аграрного підприємництва (якими є сільськогосподарські підприємства), їхньою діяльністю з виробництва продуктів харчування та сільськогосподарської сировини, є підстави стверджувати, що страхові правовідносини сільськогосподарських під­приємств є частиною зовнішніх аграрних правовідносин, що входять до відповідного предмета правового регулювання.