Правове регулювання страхування майна сільськогосподар­ських підприємств здійснюється рядом нормативно-правових актів. У першу чергу — це Закон України «Про державну підтримку сільсько­го господарства», який визначив основи державної політики у бюджет­ній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах дер­жавного управління щодо стимулювання виробництва сільськогоспо­дарської продукції та розвитку агарного ринку. Відповідно до ст. 10 цього Закону (в редакції від 4 червня 2009 р.) об´єктами страхування є сільськогосподарська продукція та капітальні активи. Страхування ри­зиків загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції (її частини) та капітальних активів проводиться товаровиробником сільськогосподар­ської продукції в добровільній формі та здійснюється на основі договору між страхувальником та страховиком. Закон встановлює, що комплекс­не страхування — це страхування на випадок знищення або пошко­дження об´єкта внаслідок певного переліку (комплексу) несприятли­вих подій.

При страхуванні сільськогосподарських культур до такого перелі­ку належать: а) вимерзання, ожеледь, заморозок, льодова кірка; б) град, буря, ураган, шквал, удар блискавки та пожежі, спричинені нею; в) зли­ви та повені, затяжні дощі; г) сель, лавина, земельний зсув; ґ) посуха чи зневоднення на землях, які підлягають примусовому зрошенню, сухо­вії; д) землетрус; е) епітофітотійний розвиток хвороб, розмноження шкідників рослин та хвороб, що стати наслідком несприятливих подій, визначених у пунктах «а»—«д»; є) крадіжки та протиправні дії третіх осіб.

При страхуванні сільськогосподарських тварин до такого переліку належать: а) інфекційні хвороби, пожежі, стихійне лихо; б) нещасний випадок; в) вимушений забій (знищення) за розпорядженням спеціа­лістів ветеринарної медицини у зв´язку із заходами боротьби з інфек­ційними хворобами; г) неможливість використання тварин за призна­ченням (для племінних тварин). Об´єктом комплексного страхування є будь-який з таких об´єктів (їх комбінація): а) сума витрат, понесених у зв´язку з виробництвом окремого виду сільськогосподарської про­дукції; б) очікувана вартість сільськогосподарської продукції, що ви­робляється; в) очікуваний дохід (прибуток) від продажу сільськогос­подарської продукції, що виробляється.

Індексним вважається страхування ризику втрати врожаю окре­мої сільськогосподарської культури щодо усереднених натуральних показників II врожайності на визначеній території за попередні п´ять маркетингових періодів. Для цілей розрахунку розміру страхової ви­плати за індексним страхуванням використовується спотова ціна мет­ричної одиниці застрахованої сільськогосподарської продукції, діюча на організованому аграрному ринку на момент виникнення страхового випадку.

Для визначених цим законом цілей передбачається створення Фон­ду аграрних страхових субсидій (далі — ФАСС), який є державною спеціалізованою установою, яка створюється для надання страхових субсидій виробникам сільськогосподарської продукції. Фінансовою основою для функціонування ФАСС є первинний внесок з державно­го бюджету, кредити державного бюджету та обов´язкові відрахування зроблені страховиками від суми страхових премій, отриманих внаслі­док обов´язкового або добровільного страхування окремих видів сіль­ськогосподарської продукції, такі відрахування включаються до систе­ми оподаткування України. Розмір обов´язкових відрахувань до ФАСС становить 2 відсотки від сум страхових премій (страхових платежів), зазначених у підпункті 11.2.1, збільшених на суму будь-яких інших пла­тежів або компенсацій страховику у зв´язку з таким страхуванням, що надаються страхувальником або від його імені третьою особою. Що стосується витрат ФАСС, то вони спрямовуються на: а) надання стра­хової субсидії у розмірі 50 відсотків від вартості страхових премій (внес­ків), фактично сплачених суб´єктами аграрного ринку при комплекс­ному та індексному страхуванні сільськогосподарської продукції, а та­кож страхуванні капітальних активів за правилами, встановленими Законом України «Про державну підтримку сільського господарства»;

б)   надання страхової субсидії у розмір 50 відсотків страхової франши­зы при настанні страхового випадку за комплексним та індексним стра­хуванням сільськогосподарської продукції, а також страхуванням капі­тальних активів.

Порядок здійснення ФАССом виплати страхових субсидій визна­чається щорічно постановами уряду. Наприклад, відповідно до поста­нови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку вико­ристання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті на здешевлення вартості страхових премій (внесків), фактично сплаче­них суб´єктам аграрного ринку» від 21 лютого 2007 р. № 261 компен­сація виплачується суб´єктам аграрного ринку, що застрахували ризи­ки загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції (пшениці, жита, суміші пшениці та жита, ячменю, вівса, кукурудзи, соєвих бобів, льо­ну, ріпаку, соняшнику, хмелю, цукрових буряків, тритікале, гороху, гречки, проса, коноплі на тресту та рису) згідно з правилами комплекс­ного та індексного страхування (далі — страхувальники), у розмірі 50 відсотків вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених ними, у межах страхової премії (внеску), яка не перевищує 5 відсотків суми застрахованого ризику, розрахованого виходячи з розміру міні­мальної закупівельної ціни на окремий об´єкт державного цінового регулювання.

На сільськогосподарську продукцію, яка не визначена об´єктом державного цінового регулювання, а також на сільськогосподарську продукцію, що є об´єктом державного цінового регулювання, але на яку не запроваджено державного цінового регулювання або не вста­новлено мінімальну закупівельну ціну, сума застрахованого ризику роз- раховуєгься виходячи з визначеної відповідно до правил біржової тор­гівлі котирувальної ціни, яка склалася на акредитованих товарних бір­жах України на момент укладення договору страхування. У разі коли біржові торги за зазначеною продукцією на дату укладення договору страхування не проводилися, сума застрахованого ризику розрахову­ється відповідно до цін, що склалися на попередніх біржових торгах (на умовах споту, франко-складу).

Компенсація виплачується страхувальникам, які навесні щодо озимих та ярих культур до 1 липня 2008 р„ а восени щодо озимих до 25 листопада 2008 р. уклали договір страхування із страховою компа­нією, що має ліцензію на провадження відповідного виду страхування. На практиці, виходячи із норм страхового законодавства, розрізняють два види страхування у сільському господарстві — це страхування, що підлягає субсидуванню, та комерційне страхування.

Страхування, що підлягає субсидуванню, регулюється також по­становою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і правил проведення обов´язкового страхування врожаю сільськогоспо­дарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогос­подарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності» від 11 липня 2002 р. № 1000 (далі - Постанова № 1000) та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і правил про­ведення обов´язкового страхування тварин на випадок загибелі, зни­щення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних ви­падків» від 23 квітня 2003 р. № 590 (далі - Постанова № 590).

Постанова № 1000 визначає об´єктом обов´язкового страхування майнові інтереси, що не суперечать законодавству і пов´язані з неотри­манням або недоотриманням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підпри­ємствами, зернових культур і цукрових буряків — сільськогосподар­ськими підприємствами усіх форм власності. До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов´язкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками.

Страховим випадком вважається заподіяння страхувальнику пря­мих збитків у результаті часткової або повної загибелі врожаю сіль­ськогосподарських культур, багаторічних насаджень, врожаю зернових культур і цукрових буряків унаслідок прямої дії страхових ризиків. Страхова сума обов´язкового страхування врожаю сільськогосподар­ських культур визначається в розмірі вартості врожаю, яка обчислю­ється шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні п´ять років, за даними обліку страхувальника, на ціну 1 центнера про­дукції, що склалася за минулий рік (або за згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай. Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі: навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку. Зазна­чена норма не поширюється на дії, пов´язані з виконанням ним грома­дянського чи службового обов´язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров´я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника, на користь якого укладено договір обов´язкового страхування, встановлюється відповід­но до законодавства; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об´єкт страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; порушен­ня страхувальником агротехнічних вимог до вирощування сільськогос­подарської культури та правил протипожежної безпеки; інших випад­ків, передбачених законодавством. Укладання договорів страхування здійснюється на період одного сезону (циклу) вирощування сільсько­господарської культури, строк дії договору страхування не може бу­ти більшим та довшим за термін збирання майбутнього (очікуваного) врожаю, встановленого згідно з агротехнічними вимогами для певного регіону.