1. Питання щодо юридичної природи засновницького (установчого) договору в літературі залишається спірним: в одних випадках він розглядається як різновид договору про спільну ді- яльність^[177], в інших - проводиться відмежування засновницького договору від договору про спільну діяльність. Так, Н. О. Сані- ахметова головну відмінність засновницького договору від договору про сумісну діяльність убачала в тому, що спільні дії засновників здійснюються саме з метою створення нової юридичної особи, в діяльності якої вони братимуть участь. На відміну від договору про спільну діяльність, де виникають відносини спільної часткової власності учасників на створене або придбане ними майно (включаючи одержані доходи), внаслідок укладення засновницького договору такі відносини не виникають, оскільки власником майна стає заново створена засновниками юридична особа^[178]. В іншій праці авторка зазначає, що основна відмінність установчого договору від цивільно-правових договорів, що діють у сфері підприємництва, полягає в тому, що установчий договір укладається з метою об'єднання його сторін (засновників) у певну організаційно-правову форму суб'єкта підприємництва, у той час як цивільно-правові договори спрямовані на опосередкування не організації, а реалізації підприємницької діяльності^[179].

Немає одностайності у визначенні правової природи засновницького договору, який у російській літературі ще називають корпоративним^[180], і серед представників російської цивілістики. Так, В. А. Бублик вважає, що установчий договір належить до типу цивільно-правових угод про сумісну діяльність^[181]. Разом із тим, Н. В. Козлова, визначаючи деяку схожість договору між засновниками з договором про сумісну діяльність, пропонує розглядати установчий договір як самостійний договірний вид, оскільки його результатом є створення нового суб'єкта права - юридичної особи^[182].

Безумовно, засновницький договір, визначаючи порядок здійснення засновниками діяльності щодо створення товариства як юридичної особи, містить у собі умови організаційного характеру. Але в ньому визначаються й умови щодо передання засновниками майна товариству, зокрема розмір, склад і строки внесення вкладів у статутний чи складений капітал товариства, тобто обов'язки майнового характеру. Що ж до правового режиму майна, внесеного або придбаного в період діяльності засновників з організації юридичної особи, не можна виключати й існування спільної часткової власності засновників на таке майно в цей проміжок часу, бо самого товариства як юридичної особи до моменту його державної реєстрації ще не існує.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду юридичної особи в розмірі, який встановлено законом. Такими вкладами засновників можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кош- ти, в тому числі в іноземній валюті (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про господарські товариства").

Якщо вкладом до статутного фонду товариства є грошові кошти, то документом, що посвідчує його внесення, є довідка про відкриття поточного рахунка в банку, кошти на який перераховуються засновниками (учасниками) для формування статутного фонду господарського товариства. Але цей рахунок починає функціонувати тільки після одержання банком документів про державну реєстрацію господарського товариства в установленому законом порядку. Чиїми є грошові кошти, внесені засновниками на цей рахунок, до державної реєстрації товариства? Відповідь може бути одна: належні засновникам, бо юридичної особи ще не виникло. Звісно, при відповіді на запитання щодо прав вкладників слід враховувати, що із внесенням пайового вкладу на банківський рахунок у вкладників виникають зобов'язально-правові вимоги до банку, а не відносини власності на вклад. У разі відмови в державній реєстрації господарського товариства та в інших випадках, передбачених законодавством України, на підставі листа із зазначенням причин закриття рахунку, підписаного уповноваженою засновниками особою, грошові кошти повертаються засновникам, а рахунок закривається^[183].

Чинні Цивільний і Господарський кодекси, крім загальних вимог щодо змісту засновницького договору як установчого документа, не містять розгорнутих положень щодо його правового регулювання. Ця прогалина в законодавстві заповнюється господарською практикою, в якій поширені різного роду типові або зразкові засновницькі договори, не оприлюднені в установленому порядку.

Як уже зазначалося, основою для класифікації (групування) цивільно-правових договорів може бути їх мета або ті юридичні наслідки, яких домагаються учасники відносин^[184]. За цим критерієм виділяється група договорів, які опосередковують спільну діяльність їх учасників і серед яких названо установчий дого- вір^[185]. Якщо за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади і спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети без створення юридичної особи (ч. 2 ст. 1130, ст. 1132 ЦК), то метою засновницького договору є створення юридичної особи і у певній організаційно-правовій формі (ч. 2 ст. 88 ЦК, ч. 5 ст. 82 ГК).

Аналіз мети і змісту засновницьких договорів дозволяє розглядати їх як окремі види (різновиди) договору про спільну ді- яльність^[186].

1. Процедура (головні етапи) утворення підприємницьких товариств найбільшою мірою законодавчо врегульована стосовно акціонерних товариств (частини 4 та 6 ст. 81 ГК)^[187].

Однак не відзначається чіткістю порядок створення виробничих кооперативів як виду підприємницьких товариств. В ЦК (ст. 164) сформульовані лише вимоги до статуту виробничого кооперативу, що затверджується загальними зборами його членів. Зокрема статут виробничого кооперативу має містити, крім відомостей, передбачених ст. 88 ЦК (загальних вимог щодо змісту установчих документів юридичної особи), відомості про: розмір пайового внеску члена кооперативу; склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їх відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайових внесків; характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їх відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі; порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу; розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за зобов'язаннями кооперативу; склад і компетенцію органів управління кооперативу та про порядок ухвалення ними рішень. Перелік цих повноважень доповнюється ще й умовами, які є обов'язковими в силу ст. 8 Закону України "Про кооперацію".

Господарський кодекс (ст. 97) і Закон України "Про кооперацію" (ст. 7), визначаючи загальні умови створення виробничого кооперативу, не вказують, однак, що є установчими документами цього виду кооперативу, необхідними при його державній реєстрації. Так, відповідно до ст. 97 ГК, засновниками (учасниками) виробничого кооперативу можуть бути громадяни, іноземці та особи без громадянства. Чисельність членів виробничого кооперативу не може бути меншою, ніж три особи. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Виробничий кооператив вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

У науково-практичному коментарі Господарського кодексу України стверджується, що для реєстрації виробничого кооперативу, крім статуту та заяви про реєстрацію, а також інших документів, передбачених ст. 24 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", обов'язково додається акт про заснування кооперативу. Таким актом може бути установчий договір або ж протокол установчих зборів засновників та їх рішення про створення кооперативу.

Проте ні ГК, ні Закон "Про кооперацію" прямо не відносять статут до установчих документів виробничого кооперативу. В цьому питанні вони розходяться з положенням ЦК і Закону про державну реєстрацію і тому потребують приведення їх у відповідність до положень ст. 164 ЦК.

Разом з тим, не можна виключати можливість укладення між учасниками ініціативної групи (засновниками) договору щодо створення виробничого кооперативу на зразок тих засновницьких договорів, які укладаються при створені господарських товариств.

Засновницький договір має містити й міри відповідальності учасників за невиконання своїх обов'язків. Так, у засновницькому договорі акціонерного товариства зазначається відповідальність учасників перед особами, які підписалися на акції, і третіми особами. Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства (частини 2 і 3 ст. 26 Закону України "Про господарські товариства"). Учасник товариства з обмеженою відповідальністю повинен внести не менше 30 відсотків зазначеного в установчих документах вкладу до моменту реєстрації товариства і повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочення 10 відсотків річних з недовнесеної суми (частини 2 і 3 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства"). Залежно від виду товариства на його учасників може покладатися або повна (усім своїм майном), або обмежена (тільки часткою у майні товариства) майнова відповідальність за зобов'язаннями (боргами) господарського товариства. Як міру відповідальності слід розглядати виключення зі складу товариства учасника, який систематично не виконує обов'язків або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства. Виключення учасника з товариства має здійснюватися у порядку, передбаченому установчими документами.

Запитання і завдання для самоконтролю

1.  Дайте поняття і визначте види договорів про спільну діяльність.
2.  Охарактеризуйте сторони і зміст договору про спільну діяльність у формі простого товариства.
3.  Що таке припинення договору простого товариства?
4.  Що таке засновницький (установчий) договір: сторони і зміст?
5.  Яка юридична природа засновницького договору?