Найвищою юридичною силою наділена Конституція України, норми якої є нормами прямої дії. Це означає, що навіть не знаючи і не звертаючись до інших нормативно-правових актів, будь-яка особа на підставі конституційних норм може звернутися до адміністративних, правоохоронних чи судових органів із заявою про порушення і захист своїх охоронюваних законом прав та інтересів і зазначені органи дер­жавної влади повинні прийняти цю заяву і вирішити справу по суті. Наступною особливістю конституційних норм є те, що всі інші нові норми права і нормативно-правові акти системи чинного законодав­ства повинні прийматися відповідно до норм Конституції України.

Сільськогосподарська діяльність, насамперед, пов´язана з викорис­танням природних ресурсів, основним з яких виступає земля як неза­мінний і самовідтворюваний засіб виробництва. По-перше, в Україні на конституційному рівні було введено і закріплено приватноправовий режим власності на землі сільськогосподарського призначення і водні ресурси, які є основними природними факторами сільськогосподар­ського виробництва. По-друге, було конституційно закріплено прин­цип «власність зобов´язує». Це означає, що використання землі й інших природних ресурсів у сільському господарстві повинне бути раціональ­ним, а також не повинне здійснюватися на шкоду людині та суспіль­ству. По-третє, відбулася відмова від принципу безмежності прав на земельні ділянки, тобто правовий режим об´єктів природних ресурсів може містити певні обмеження, встановлені законом. Насамперед, це обмеження розміру ресурсів у приватній власності: 100 та земель сіль­ськогосподарського призначення та 3 та водних об´єктів, мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення. По-четверте, встановлено гарантії непорушності права власності на майно сільсько­господарського призначення як сільськогосподарських підприємств, так і особистих селянських господарств. По-п´яте, створено умови віль­ного вибору виду праці, заборони примусової праці, гарантування за­хисту від незаконного звільнення. По-шосте, конституційно закріплено модель прав на безпечне для життя і здоров´я довкілля та на відшкоду­вання завданої порушенням цього права шкоди. Це накладає на сіль­ськогосподарських товаровиробників конституційний обов´язок здій­снювати свою виробничу діяльність з найменшою шкодою як для навко­лишнього природного середовища, так і для здоров´я населення країни. Останній фактор забезпечується, насамперед, за рахунок виробництва якісної та безпечної сільськогосподарської продукції.