Питання про припинення примусового лікування вирішується суддею районного (міського) суду за місцем знаходження виправно-трудової установи або медичного закладу, де засуджений перебуває на лікуванні за поданням адміністрації установи на підставі висновку лікарської комісії з участю прокурора, представника адміністрації ВТУ або медичного закладу, де перебуває засуджений, і, як правило, засудженого (неявка прокурора не впливає на рішення справи). Суд виносить постанову, яка оскарженню не підлягає, але може бути опротестована прокурором.

Що стосується умов тримання засуджених, в яких виявлена інфекція ВІЛ/СНІДУ, то останнім часом цим питанням приділяється  значна увага Міністерством охорони здоров'я і Державним департаментом з питань виконання покарань. Незважаючи на виведення останнього з підпорядкування МВС України, контроль за медичним обслуговуванням засуджених здійснює медичне управління МВС України, яке визначає порядок профілактики ВІЛ-інфікованих на підставі Закону України "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" 1991 р. та Закону України "Про внесення змін до Закону України Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" 1998 р. Виходячи з положень цього закону розроблена "Програма МВС України щодо зниження ризику поширення ВІЛ/СНІД серед особового складу та осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі". Спільним наказом МВС і МОЗ України, Національним комітетом профілактики наркоманії та захворювання на СНІД № 312/165/46 від 18 травня 1997 р. затверджений порядок медичного обстеження на ВІЛ-інфек-цію осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення і виправно-трудових установах, та умови утримання ВІЛ-інфікованих з числа цих осіб.

У 1998 р. був підготовлений спільний проект ООН та МВС України навчального модуля "Профілактика ВІЛ/СНІДу та хвороб, які передаються статевим шляхом у місцях позбавлення волі".

Вірус СНІД присутній у тюрмах більшості країн світу. І це викликає загальну тривогу, оскільки ця проблема торкається не тільки засуджених і персоналу установ виконання покарань, а й суспільства в цілому. Умови місць позбавлення волі створюють ідеальне середовище для поширення ВІЛ-інфекції. Для установ виконання покарань характерна напруженість, яка включає і сексуальну. Зняття її в цих місцях проходить шляхом вживання наркотиків і сексуальних контактів. При ін'єкційному введені наркотиків нерідко використовуються саморобні голки, виготовлені, наприклад, із стержнів ручок.

Вірогідність поширення ВІЛ-інфекції зростає у зв'язку з відсутністю інформації, знань і адекватного рівня медичної допомоги. В окремих випадках ряд захворювань, отриманих у місцях позбавлення волі, належним чином не виліковуються, включаючи захворювання, які можуть передаватися через кров. Крім ВІЛ і сифілісу до таких належать гепатит В і С. Захворювання, які передаються статевим шляхом, у разі відсутності відповідного лікування також підвищують ризик захворювання на ВІЛ-інфекцію статевим шляхом.

Виходячи із ст. 4 Закону України "Про внесення змін до Закону України Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" 1998 р., держава повинна гарантувати: доступ у

252місцях позбавлення волі інформації про профілактику зараження ВІЛ, добровільний медичний огляд, консультування, профілактичні засоби (презервативи, дезінфікуючі засоби та чисті шприци); лікування ВІЛ-інфікованих, зберігаючи при цьому конфіденційність і створюючи сприятливий і стимулюючий клімат для уразливих груп.

Виходячи з цього Закону МВС разом з Міністерством охорони здоров'я розробили Інструкцію про порядок огляду рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та спеціального контингенту з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини, обліку, медичного обстеження та профілактичного нагляду за ВІЛ-інфікованими. Згідно з Інструкцією, обов'язковому медичному оглядові підлягають засуджені та підслідні, які вводять наркотичні речовини шляхом ін'єкцій (лише у разі, коли вони визначені такими у встановленому законом порядку), раз на шість місяців протягом усього терміну перебування в установі виконання покарань.

Медичному оглядові підлягають особи, які прибувають до прий-мальника-розподільника, підслідні, які прибувають до слідчих ізоляторів, засуджені — раз на 12 місяців протягом усього строку перебування в установі виконання покарання.

Особи з позитивним результатом імунного блотингу госпіталізуються в медчастини установи для уточнення діагнозу і призначення лікувальних заходів. При потребі — для них запрошуються консультанти з відповідних установ Міністерства охорони здоров'я. Усі засуджені з діагнозом ВІЛ-інфекції (СНІД) направляються до спеціального відділення міжобласної лікарні установи виконання покарань.

ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД підлягають обов'язковому профілактичному нагляду з метою контролю за їх фізичним та психічним станом, своєчасного лікування, проведення антивірусної терапії, психологічної підтримки та консультування. Керівник установи, де перебуває ВІЛ-інфікований, несе відповідальність за організацію медичної допомоги і збереження лікарської таємниці.