Відповідно до Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р, єдиний митний тариф України — це система­тизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або виво­зяться за межі цієї території. До спеціальних законів, що здійсню­ють митне регулювання сільськогосподарської продукції, можна від­нести: Закон України «Про вивізне (експортне) мито наживу худобу та шкіряну сировину» від 7 травня 1996 р.; постанову Кабінету Міністрів України «Про переміщення через митний кордон сільськогосподар­ської продукції, що ввозиться для переробки» від 19 червня 1998 р., що дозволяє переміщення через митний кордон України імпортної сіль­ськогосподарської продукції 1—Ъ\ груп УКТ ЗЕД, яка ввозиться як си­ровина для подальшої переробки згідно з контрактами, за умови її пе­ребування під митним контролем для здійснення обов´язкової сертифі­кації та за наявності письмового зобов´язання власника про вивезення цієї продукції за межі митної території України у разі відмови у видачі сертифіката відповідності. Перелік видів сільськогосподарської про­дукції визначається Законом України «Про ставки вивізного (експорт­ного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10 вересня 1999 р. та затверджується Міністерством аграрної політики України за погодженням з Державним комітетом по стандартизації, метрології та сертифікації і Державною митною службою (наказ Мінагропрому України від 7 жовтня 1998 р. № 297. До такої продукції належать м´ясо, риба, горіхи, цитрусові, кава, спеції, тютюн, зернові, какао, олії тощо.

Щодо режиму експорту, то держава, як правило, намагається його всіляко заохочувати і підтримувати. Тому експорт, зазвичай, здійсню­ється без сплати мита з українського боку. Однак у деяких випадках, якщо на внутрішньому ринку відчувається дефіцит певних видів сіль­ськогосподарської продукції, держава впроваджує вивізні (експортні) мита, встановлює режим ліцензування та квотування. Однак проблеми експорту сільськогосподарської продукції пов´язані також із тим, що законодавство Європейського Союзу висуває жорсткі вимоги щодо по­казників безпеки і якості продукції, що значною мірою впливає на про­сування вітчизняної сільськогосподарської продукції (зокрема тварин­ного походження) на ринки ЄС. Процедурі легалізації експорту тва­ринницької продукції до ЄС передує складний підготовчий етап щодо проходження та відповідності продукції міжнародним стандартам. Обов´язковою умовою є проведення державного моніторингу залиш­кових речовин у живих тваринах і продуктах тваринного походження. Крім того, Європейська комісія (ЄК) направляє відповідні запити з метою оцінки системи санітарного контролю у сфері виробництва тва­ринницької продукції. Надалі експертами Офісу ЄК з питань харчових продуктів та ветеринарії (РУО) проводиться інспектування підприєм­ств—потенційних експортерів продукції з метою їх атестації та перевір­ки ситуації на місцях. І тільки за умови виконання вищезазначених процедур та отриманні позитивних висновків експертів, ЄК приймає рішення (Регламент) про включення України до списку країн, яким дозволяється експорт до країн—членів ЄС окремої продукції тварин­ного походження.

Аграрно-правовий інститут імпорту сільськогосподарської про­дукції є більш складним, ніж інститут експорту, позаяк передбачає особ­ливе правове регулювання згідно із Законом України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» від 17 липня 1997 р., який визначає порядок тарифного і нетарифного регулювання імпорту сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки, пе­редбачає запровадження сезонного мита, сертифікацію та контроль за ввезенням імпортної сільськогосподарської продукції. Відповідно до цього Закону ввізні (імпортні) мита на товари 1—24 груп Української класифікації товарів (картопля, бобові, огірки, виноград, яблука, груші тощо) зовнішньоекономічної діяльності визначаються Митним тари­фом України. Повні ставки ввізного (імпортного) мита на товари пер­шої та другої груп Української класифікації товарів зовнішньоеконо­мічної діяльності (УКТ ЗЕД) (крім підакцизних) встановлюються у подвійному розмірі до розміру пільгових ставок ввізного (імпортного) мита. Забороняється звільнення від сплати ввізного (імпортного) мита фізичних або юридичних осіб, які мають пільги зі сплати ввізного мита згідно з іншими законодавчими актами України.

Сезонні ввізні (імпортні) мита запроваджуються щорічно у подвій­ному розмірі до розміру пільгових ставок ввізного (імпортного) мита на сільськогосподарську продукцію груп Української класифікації то­варів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), протягом строку збирання і закладення на зберігання аналогічної продукції українсько­го виробництва. Сезонні мита вважаються винятком з преференційних або пільгових режимів, у тому числі з угод про вільну торгівлю, митні союзи, виробничу кооперацію та інших подібних міжнародних угод, якщо це передбачено такими угодами. Сезонні мита протягом часу їх дії заміщують ввізні (імпортні) мита. Кабінет Міністрів України вста­новлює терміни дії сезонних мит на сільськогосподарську продукцію та оприлюднює свої рішення за 45 днів до дня їх запровадження. Сезон­ні мита встановлюються на строк, що не може бути меншим 60 та біль­ше 120 календарних днів.