Криміногенні явища і процеси, які детермінують умисні вбивства і тілесні ушкодження, мають широкий діапазон: від явищ, які породжуються глибинними соціально-економічними і політичними суперечностями (погіршення психологічного стану суспільства, зниження інтелектуального рівня населення, руйнування духовності і законності, підвищення міжособистісної і міжгрупової конфліктності, агресивності та ін.), до патологічних рис і неусвідомлених установок особи. Але передбачені законом тяжкі насильницькі злочини проти життя і здоров´я особи, маючи кримінально-правову видову спільність, за набором детермінуючих їх криміногенних явищ, а також структурою конфлікту в конкретній життєвій ситуації неоднакові. Проблемі конфлікту, зокрема криміногенного конфлікту, його структурі, причинам виникнення і механізму розвитку присвячена значна кількість досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених. Структурними елементами будь-якого конфлікту можуть бути різні особисті та індивідуальні особливості учасників конфліктів.

Залежно від набору криміногенних явищ, а також структури і процесів, що лежать в основі міжособистісних криміногенних конфліктів, умисні вбивства і тілесні ушкодження з цих кримінологічних класифікаційних підстав можна об´єднати у чотири групи: 1) сімейно-побутові; ситуаційні; 3) ті, що заздалегідь плануються; 4) патологічні.

До першої групи входять насильницькі злочини проти життя і здоров´я особи, головним типом мотиву яких є тривала побутова і сімейно-побутова конфліктність між злочинцем і жертвою. Характерна особливість причинно-наслідкового комплексу цієї групи злочинів: 1) криміногенні явища і процеси переплітаються і створюється склад­не об´єктивно-суб´єктивне міжособистістне становище, що породжує, як правило, стійкі або періодично криміногенні ситуації (ворожнеча, ревнощі, сварки, аморальна поведінка жертви одного з учасників конфлікту, матеріальні та побутові проблеми та ін.); 2) злочинам нерідко передують загострення та ускладнення конфлікту в зв´язку з одностороннім чи взаємним застосуванням фізичної сили для розв´язання конфліктних епізодів; 3) важливим криміногенним детермінантом конфліктів і насильницьких злочинів є алкоголізація мікросередовища та безпосередніх їх учасників - сторін конфліктних інцидентів; 4) недоліки в діяльності правоохоронних органів, місцевих органів влади, громадськості, пасивність родичів щодо запобігання ескалації криміногенних ситуацій.

Другу групу злочинів становлять ситуаційно-дозвільні вбивства і тяжкі тілесні ушкодження, основу яких, звичайно, складають одноразові сутички між злочинцем і потерпілим. Подібні короткочасні сутички відбуваються у громадських місцях, місцях громадського харчування, проживання, проведення вільного часу і відпочинку, спільно­го перебування та виконання особами будь-яких операцій, обов´язків тощо. До цієї групи можна віднести умисні вбивства і тілесні ушкодження, які вчиняються з хуліганських мотивів, деякі злочини з корисливих та інших мотивів, імпульсивні насильницькі злочини. Дана група злочинів обумовлюється низкою негативних явищ і процесів, зокрема: 1) недостатня матеріальна база закладів культури і дозвілля. Йдеться про недоступність культурного дозвілля для значної частини населення. Вуличні компанії молоді, безцільне марнування часу, сумнівний набір повсякденних розваг, вживання спиртних напоїв у випадкових місцях із випадковими або малознайомими особами біля пивних барів, у скверах, дворах, підвалах; азартні ігри під «інтерес» тощо формують маргінальне середовище і створюють однотипні криміногенні ситуації; 2) невисокий соціальний статус багатьох злочинців, обумовлений демографічними, сімейно-виробничими характеристиками (невисока заробітна плата, погані житлові умови, безробіття, сумнівний бізнес та ін.); 3) посилення психічного навантаження і напруження; 4) негативна роль кримінальної субкультури, яка виявляється, зокрема, в тому, що поведінка судимих осіб у сфері дозвілля має нездоровий, часто антисуспільний характер. Підвищена конфліктність, збудливість, пияцтво, хронічний алкоголізм, наркоманія, кримінальні звички, лихослів´я, нарочитий чи дійсний захист «блатного світу», частота випадкових конфліктів - усе це робить таких осіб найбільш ймовірними суб´єктами та жертвами насильницьких злочинів; 5) супе­речності між статусом особи та її завищеними орієнтаціями створюють психологічний дискомфорт, у зв´язку з чим компанії, де проводять дозвілля, для багатьох злочинців є зручним місцем для компенсації своїх невдач в інших видах заняття; 6) зниження соціального та превентивного контролю державних органів, трудових колективів, громадськості за тими сферами життя, які сприяють поширенню у суспільстві пияцтва, агресивності, насильства і зла, фрустрації, психічної патології, страху перед злочинністю, злочинного безкраю, організаційного та духовного згуртування злочинного світу, пасивності населення, формалізму і некомпетентності у роботі правоохоронних органів, особливо у сфері попередження злочинності, тощо.

Третя група злочинів є різноманітною за своїми мотивами та детермінуючими їх криміногенними факторами. До цієї групи злочинів належать: умисні вбивства і тяжкі тілесні ушкодження, заподіяні з корисливою метою; вчинені у зв´язку з виконанням потерпілим посадового або громадянського обов´язку; вчинені з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, а також поєднані із зґвалтуванням, помстою, ревнощами; подружні вбивства, вбивства на замовлення. Для цієї групи характерним є те, що зникає ситуативність вчинення злочинів і з´являється намір, який деякий час виношується та планується. Але й тут діянню може передувати конфлікт. Проте він спричиняється, як правило, іншими вчинками його учасників, ніж сімейно-побутові та ситуаційні конфлікти. Мотиви цих злочинів є більш обґрунтованими, глибокими. Для злочинця позбавлення жертви життя чи заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження є єдиним виходом чи то з глибокого особистого конфлікту, драми життя, чи то усунення перешкод на шляху до досягнення інших, більш значущих для нього матеріальних цінностей, благ, вигод, чи то звільнення від обтяжливих обов´язків, підлеглості, будь-якої іншої залежності. Агресивність набуває сталого характеру. Причини і умови даних злочинів створюють такі криміногенні явища і процеси: 1) несприятливе соціально-економічне і морально-психологічне становище в країні і близькому зарубіжжі. Докорінне і часом болюче реформування багатьох сфер життя викликало у країні економічну нестабільність, зміну на рівні державної політики ідеологічних установок особи щодо власності, засобів виробництва, відверто корисливі прагнення значної частини новоявлених бізнесменів і навіть приватновласницький (з метою первісного нагро­мадження капіталу) екстремізм багатьох з них. Зростають індивідуалізм, здирництво, правовий і моральний нігілізм серед усіх верств суспільства, а тим більше серед його маргінального прошарку; обмеженість матеріальних ресурсів і намір одержати до них доступ щоб то не було, навіть ціною життя іншого, стають домінантою користолюбства, причиною напружених міжособистісних стосунків і конфліктів у багатьох сферах людського буття, які нерідко завершуються трагічно. Соціальна нерівність, яка в нашій країні виявляє себе різко і невиправдано жорстоко та несправедливо, применшує значущість людської особистості як соціальної цінності, руйнує солідарність у суспільстві, знімає морально-правову заборону «Не вбий!». Зменшення рівня не­доторканності особи робить її життя й здоров´я незахищеними і доступними для будь-яких кримінальних маніпуляцій; 2) люмпенізація, маргінальність, алкоголізація, наркотизація значних груп населення. Розширення прошарку неадаптивного до законослухняності населення, поширення кримінальних поглядів і субкультури, а з нею - примітивізму і стереотипу міжособистісних стосунків, які засновані на зневажанні особи, насильства і зловживання спиртними напоями породжують конфліктність, агресивність, нерідко насильницький спосіб розв´язання конкретних життєвих ситуацій; 3) криміногенна корисливість, котра викликається соціально-економічною психологією людей, в основі якої лежить таке, що не зникає століттями, не залежить від стадії розвитку суспільства, прагнення до накопичення грошей і матеріальних цінностей, захоплення чужих речей, до неправедного збагачення, багатства, розкошів тощо; 4) різні форми віктимної поведінки потерпілих; 5) слабка кримінологічна поінформованість населення про насильницьку злочинність, що значно ускладнює вжиття запобіжних заходів; 6) погіршення соціально-психологічного клімату на виробництві, в сім´ї, у відносинах між подружжям, що спричиняється, зокрема, девіантною поведінкою різних учасників відносин; 7) небувала про­паганда у засобах масової інформації, в кіно, на телебаченні культу сили і кулачного права, насильства, сексуальної розбещеності, розпусти, глуму над особою, влади грошей, що знижує недоторканність людської особистості, розпалює низькі пристрасті, вседозволеність, кримінальний бізнес, виправдовує «круту» поведінку. Такого роду інформація здатна підштовхнути до насильницьких посягань, тому що несе в собі стереотипи поведінки. З´явилися люди, готові за наказом і за гроші вбити кого завгодно; 8) послаблення соціального контролю над злочинністю. Соціальний контроль постійно відстає від злочинного безкраю, тому що відсутня (або слабко налагоджена) система випереджаючого самозахисту суспільства. Послаблена попереджувальна робота всіх суб´єктів запобігання злочинності, не проводиться належна робота із кримінальним сімейним неблагополуччям, правоохоронні органи недостатньо реагують на ранні прояви насильницької злочинності, знизився рівень роботи органів внутрішніх справ з незаконним володінням громадянами зброєю, слабкою є робота у місцях позбавлення волі зі злочинцями, які вчинили насильницькі посягання, тощо; 9) недостатній психологічний, фізичний, правовий, технічний захист особи.