•  огляд та обстеження підкарантинних матеріалів та об´єктів;
•  здійснення контролю за проведенням локалізації та ліквідації карантинних організмів особами;
•  заборона вивезення з карантинної зони заражених карантинни­ми організмами підкарантинних матеріалів та об´єктів;
•  знезараження підкарантинних матеріалів та об´єктів;
•  технічна переробка заражених карантинними організмами під­карантинних матеріалів.

Рослини і рослинні продукти, заражені карантинними організма­ми, які неможливо знезаразити або направити на технічну переробку, підлягають знищенню в порядку, встановленому законом.

Державна служба з охорони прав на сорти рослин функціонує на підставі Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», яким передбачено створення спеціально уповноваженої установи у сфері охо­рони прав на сорти. Цій установі доручено приймати заявки на сорти, проводити їх експертизу і приймати рішення щодо них, вести Реєстр патентів, Реєстр сортів, Реєстр заявок на сорти. Дана установа згідно із Законом також забезпечує здійснення контролю за дотриманням норм цього Закону щодо вживання назв сортів, та виконує ряд інших повноважень. Такою установою є Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужба), створена постановою Кабінету Мі­ністрів України від 1 червня 2002 р. № 714 на базі Державної комісії по випробуванню та охороні сортів рослин, що була реорганізована. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положен­ня про державну службу з охорони прав на сорти рослин» від 19 серп­ня 2002 р. № 1182, було введене в дію відповідне положення про цей орган.

Зазначена постанова також визначає поняття Державної систе­ми охорони прав на сорти рослин, до якої входить Держсортслужба і підпорядковані їй Український інститут експертизи сортів рослин, інспекції з охорони прав на сорти рослин, державні сортодослідні стан­ції, лабораторії та інші заклади експертизи, окремі підприємства. Нака­зом голови Держсортслужби «Про затвердження Положення про дер­жавну інспекцію з охорони прав на сорти рослин» від 17 січня 2003 р. № 17-1 було окреслено правові засади функціонування Державної ін­спекції з охорони прав на сорти рослин (Держсортінспекція). Серед функцій Держсортінспекції в положенні виділяються: наглядові, кон­трольні та ті, що містять риси як нагляду, так і контролю.

Держсортінспекція здійснює державний нагляд за:

•  набуттям, здійсненням та захистом прав на сорт рослин у межах повноважень, наданих Держсортслужбою;
•  наявністю разових дозволів на ввезення в Україну для наукових цілей посадкового матеріалу (насіння) незареєстрованих в Україні сор­тів рослин та угоди між селекціонером (автором сорту) і представни­ком з питань інтелектуальної власності на сорти рослин;

—уживанням назв сортів у сортових та насіннєвих документах, публікаціях, офіційних виданнях, а також у частині їх відношення до знаків для товарів і послуг та зазначень походження товарів;

•  діяльністю уповноважених Держсортслужбою закладів експер­тизи системи охорони прав на сорти рослин.

Держсортінспекція здійснює контроль за дотриманням:

•  юридичними і фізичними особами законодавства з питань охо­рони прав на сорти рослин;
•  особистого немайнового права авторства на сорт;
•  майнового права власника сорту;
•  права попереднього користування і права при відновленні прав на сорт;
•  права на поширення сорту в Україні.

Інспекція також проводить державний нагляд і контроль за:

•  наявністю документів, що підтверджують право правонаступни­ка на сорт рослин, та документів про сплату збору за дії, пов´язані з набуттям, здійсненням та захистом прав на сорти рослин;
•  передачею майнового права на сорт і передачею права на вико­ристання сорту;
•  виконанням власником сорту своїх обов´язків;
•  сортами, внесеними до Реєстру патентів і Реєстру сортів;
•  дотриманням прав власника сорту при веденні первинного насін­ництва сортів, унесених до Реєстру патентів і Реєстру сортів.

Державні сільськогосподарські інспекції в рослинництві не є ви­ключно контрольними органами — значна частина їх функцій полягає у співпраці з підконтрольними суб´єктами, наданні їм допомоги у бо­ротьбі з шкідливими факторами, організації семінарів з проблем під­контрольної галузі, керівництві профільними системами державних установ.