Напрямами рослинництва, в яких створені контрольно-інспек­ційні органи, є: насінництво, розсадництво, захист рослин, карантин рослин та комплекс відносин права інтелектуальної власності на сор­ти рослин. Загалом у рослинницькій галузі працють п´ять державних сільськогосподарських інспекцій — Головна державна інспекція захис­ту рослин України, Головна державна інспекція з карантину рослин України, Українська державна насіннєва інспекція Мінагрополітики України, Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція Мінагрополітики України, Державна служба з охорони прав на сорти рослин.

Українська державна насіннєва інспекція (Укрдержнасінінспек- ція) функціонує на підставі наказу Міністерства аграрної політики України «Про затвердження Положення про Українську державну на­сіннєву інспекцію» від 23 березня 2004 р. № 97. За організаційно-пра-

12-473

вовою формою Укрдержнасінінспекція є установою, що очолює служ­бу державного контролю України у сільськогосподарському насін­ництві, яка складається з Укрдержнасінінспекції, Державної насіннєвої інспекції Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, міжрайонних державних насіннєвих інспекцій (далі — державні насін­нєві інспекції) і є неприбутковою установою.

У цілому служба державного контролю України у сільськогоспо­дарському насінництві являє собою ієрархічну систему установ, що фінансуються з Державного бюджету і виконують низку контрольно- інспекційних функцій. Основними завданнями Укрдержнасінінспек­ції є:

•  здійснення сертифікації насіння і садивного матеріалу сільсько­господарських рослин та видача сертифікатів, що засвідчують сорто­ві та посівні якості насіння та (або) садивного матеріалу, які за дани­ми лабораторного аналізу відповідають вимогам нормативних доку­ментів;
•  забезпечення контролю за знищенням насіння сільськогосподар­ських рослин, визнаного непридатним для використання на продоволь­чі та кормові цілі.

Значну частину завдань Укрдержнасінінспекції становить органі­заційне і методичне керівництво Державною насіннєвою інспекцією Автономної Республіки Крим і обласними державними насіннєвими інспекціями.

Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція (УкрДПАІ) функціонує на підставі Наказу Мінагрополітики «Про за­твердження Положення про Українську державну помологічно-ампе- лографічну інспекцію» № 770 від 31 жовтня 2007 р. Помологія (від лат. ротитп — плід та гр. 1о№оз — слово, вчення), сортознавство, наука про сорти плодових та ягідних рослин. Ампелографія (від гр. атреіоз — виноград) — наука про сорти винограду. Інспекція відповідно до Зако­ну України «Про насіння і садивний матеріал» є органом державного контролю в плодовому насінництві і розсадництві.

Інспекцію очолює начальник інспекції, який за посадою є одночас­но державним інспектором України з розсадництва. Заступник началь­ника інспекції за посадою є одночасно державним інспектором з роз­садництва. Головні, провідні та спеціалісти інспекції за посадою є одно­часно державними інспекторами з розсадництва. Начальник інспекції забезпечує організацію і здійснення державного контролю у плодово­му насінництві та розсадництві, здійснює керівництво діяльністю Ін­спекції, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Інспекцію завдань.

У процесі здійснення контрольної діяльності Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція має право:

•  перевіряти документацію, що стосується походження, способів вирощування, реалізації та використання плодового насіння і садивно­го матеріалу, незалежно від підпорядкування і форм власності їх ви­робника;
•  перевіряти відповідність суб´єктів насінництва і розсадництва, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, атестаційним ви­могам до виробників насіння і садивного матеріалу, що встановлюють­ся Міністерством аграрної політики України;
•  проводити апробацію і видавати документи про якість садивно­го матеріалу, маточних насаджень плодових, ягідних культур та вино­граду;
•  проводити лабораторний аналіз насіння і садивного матеріалу з видачею відповідних документів про їх якість;
•  проводити експертне визначення якості насіння плодових, горі­хоплідних культур та садивного матеріалу плодових, ягідних, горіхо­плідних культур та винограду на вимогу споживачів.

Головна державна інспекція захисту рослин (Головдержза- хист) є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту рослин, підпорядкованим Мінагрополітики України, що забез­печує проведення єдиної державної політики у сфері захисту рослин від шкідників, хвороб і бур´янів та здійснює державний контроль за своєчасним проведенням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності і громадянами заходів щодо захисту рослин, за до­держанням регламентів зберігання, транспортування і застосування пес­тицидів. Головдержзахист очолює систему державних станцій захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей і районів з мережею спеціалізованих лабораторій (прогнозів і діагностики з´явлення шкід­ників і хвороб, біологічного методу, гельмінтологічних та контрольно- токсикологічних). Головдержзахист очолюється начальником, який призначається на посаду і звільняється з посади міністром аграрної політики. Начальник має заступників, які призначаються ним. Началь­ник за посадою є Головним державним інспектором захисту рослин України, його заступники, відповідно заступниками Головного держав­ного інспектора захисту рослин України, начальники відділів та інші спеціалісти — державними інспекторами захисту рослин.

Організаційна структура, штатний розпис, кошторис доходів і ви­датків Головдержзахисту затверджується Мінагрополітики. Головдерж­захист утримується за рахунок державного бюджету, а також доходів

від робіт, пов´язаних із захистом рослин — навчання працівників із за-

12і

хисту рослин, консультативні та інші послуги. За організаційною струк­турою Головдержзахист є юридичною особою, має рахунки в банках, печатку, штамп, бланк установи, та бланк головного державного інспек­тора захисту рослин.

Основними завданнями Головдержзахисту є:

•  організація обстеження сільськогосподарських та інших угідь, посівів, насаджень, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинно­го походження на заселеність та зараженість їх шкідливими організма­ми, розроблення програм та інтегрованих схем захисту рослин, науко­во обґрунтованого застосування пестицидів у сільському господарстві, прогнозування, виявлення і своєчасного інформування про наявність і розвиток шкідників та хвороб рослин, а також бур´янів;
•  запобігання масовому розмноженню та поширенню шкідливих організмів;
•  контроль за своєчасним здійсненням заходів щодо захисту рос­лин, додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами встановлених регламентів зберігання, транс­портування та застосування пестицидів, вмістом їх залишкових кіль­костей у ґрунті, воді та рослинницькій продукції;
•  забезпечення своєчасного проведення профілактичних та вини­щувальних заходів щодо боротьби з шкідниками у місцях зберігання запасів продукції рослинного походження;
•  ведення балансу потреби і надходження пестицидів в Україну, координація їх виробництва вітчизняною промисловістю та закупівлі за імпортом.

Головна державна інспекція захисту рослин проводить свою діяль­ність разом з іншими службами Мінагрополітики, спеціально упов­новаженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, державною санітарно-епіде­міологічною службою України, органами охорони навколишнього при­родного середовища, місцевими органами виконавчої влади та органа­ми місцевого самоврядування.

Ще однією ланкою системи державних сільськогосподарських ін­спекцій в рослинництві є Державна служба з карантину рослин. Вона функціонує на підставі наказу Мінагрополітики «Про затвер­дження Положення про Державну службу з карантину рослин Украї­ни» від 8 травня 2007 р. № 310. Правове становище служби визнача­ється як органу, що здійснює державне управління у сфері карантину рослин. Фактично, незважаючи на таке визначення, з точки зору органі­заційної структури, Служба не є окремим державним органом, а являє собою взаємопов´язану та ієрархічно підпорядковану систему установ різних рівнів, на чолі якої знаходиться відповідна інспекція. Служба є одним з найчисленніших контрольно-інспекційних органів у АПК, що виправдовується важливістю покладених на неї завдань. Адже, окрім суто інспекційних функцій, значний обсяг роботи служби становить безпосередня робота зі знищення карантинних організмів та надання господарюючим суб´єктам послуг щодо знезараження вантажів на обо­в´язковій основі. В даному разі інспекція — це організаційне ядро сис­теми спеціально уповноважених органів, що здійснюють специфічну діяльність — постійний комплекс заходів, відомий як карантин рослин.

Основними завданнями Державної служби з карантину рослин України є:

•  охорона території України від занесення або самостійного про­никнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних організмів;
•  своєчасне виявлення, локалізація і ліквідація карантинних орга­нізмів;
•  запобігання проникненню карантинних організмів з карантин­ної зони в регіони України, де вони відсутні;
•  здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, зберіганні, переробці, реалі­зації і використанні підкарантинних матеріалів та об´єктів.

Згідно із Законом виділяються дві основні форми боротьби з по­ширенням карантинних організмів: фітосанітарний контроль, що є по­стійною функцією органів з карантину рослин; •здійснення заходів у ра­зі введення карантинного режиму, що є надзвичайною формою роботи цих органів.

Фітосанітарному контролю підлягають усі підкарантинні матеріа­ли та об´єкти, у тому числі й ті, що переміщуються через державний кордон України та карантинні зони. Ввезення в Україну підкарантин­них матеріалів та об´єктів провадиться за наявності: фітосанітарного сертифіката, що видається державними органами з карантину і захисту рослин країни-експортера, і карантинного дозволу, що видається Голов­ною державною інспекцією з карантину рослин України. Вивезення підкарантинних матеріалів за межі карантинної зони провадиться за наявності карантинного сертифіката.

У разі виявлення карантинних організмів карантинний режим за­проваджується протягом доби з моменту виявлення карантинного ор­ганізму. Орган, який прийняв рішення про запровадження або скасу­вання карантинного режиму, протягом доби повідомляє про це осіб, що розташовані або проживають у карантинній зоні. У рішенні про за­провадження карантинного режиму обов´язково зазначаються:

•  обставини, що спричинили запровадження карантинного режиму;
•  межі карантинної зони, у якій запроваджується карантинний режим;
•  час, з якого запроваджується карантинний режим;
•  карантинні заходи, що здійснюються в карантинній зоні, та ор­гани, що їх здійснюють.

У карантинній зоні здійснюються такі спеціальні карантинні за­ходи: