Адміністративно-правові відносини між органами виконавчої влади та прокуратурою можуть бути як вертикальними, так і горизонтальними. Вертикальні адміністративно-правові відносини між цими суб'єктами - це відносини субординації. Вони мають місце там, де одна сторона цих відносин підпорядкована іншій. Слід зазначити, що залежно від виду діяльності як органи виконавчої влади, так і органи прокуратури можуть виступати як підпорядкованою, так і владною стороною у цих відносинах. Як зазначає Ю.П. Битяк, "вертикальні адміністративно-правові відносини існують і тоді, коли одна із сторін, наділена певним обсягом владних повноважень, має право видавати акти, здійснювати приписи, які є обов'язковими для непідпорядкованої сторони" [54, с. 46]. Наприклад, виконуючи розпорядження Кабінету Міністрів України, які стосуються професійного відбору, комплектування персоналу в органах прокуратури, перепідготовки та підвищення кваліфікації, правил діловодства тощо, прокуратура є підпорядкованим суб'єктом адміністративно-правових відносин. Іншим прикладом таких відносин, коли органи прокуратури зобов'язані виконувати рішення органів виконавчої влади, є відносини прокуратури з органами спеціальної компетенції (санітарними, пожежними та іншими інспекціями). В іншому випадку, коли прокурор має право безперешкодно входити у приміщення органів виконавчої влади, вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, викликати посадових осіб і громадян, він уже є владним суб'єктом. Владний характер проявляється також у відносинах між прокуратурою та правоохоронними органами (наприклад, органами внутрішніх справ, податковою міліцією), які є органами виконавчої влади. Так, відповідним наказом ГПУ було встановлено правила (порядок) заповнення та подання документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх вчинили [133]. Відповідно до ст. 32 Закону України "Про прокуратуру" вказівки прокурора та його заступника органам, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування, що даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, є обов'язковими для цих органів [1].

Як було зазначено вище, адміністративно-правові відносини не завжди є відносинами, що будуються за методом влади і підпорядкування. Ці відносини виникають і діють на засадах як влади та підпорядкування, так і рівності сторін. Горизонтальні адміністративно-правові відносини є відносинами, що виникають між не підпорядкованими суб'єктами У цих відносинах відсутні юридично-владні веління однієї сторони, обов'язкові для іншої. Зрозуміло, що сам факт визнання рівності сторін в адміністративно-правових відносинах, здавалося б, прямо суперечить сутності адміністративно-правового методу регулювання. Проте адміністративно-правовими такі відносини робить державна воля, що вимагає від суб'єктів вступити у правові зв'язки між собою на паритетних засадах. Підставою для виникнення цих відносин є адміністративно-правова норма. Внаслідок цього суб'єкти цих відносин не можуть відмовитися від вступу у правовідносини, а також не можуть вийти за межі державних настанов, якими регламентовано їхні взаємні права та обов'язки. Як приклад горизонтальних відносин між прокуратурою та органами виконавчої влади можна навести таке: участь прокурорів у засіданнях органів виконавчої влади; координацію діяльності по боротьбі зі злочинністю органів внутрішніх справ, органів служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби, Військової служби правопорядку в Збройних Силах України та інших правоохоронних органів; забезпечення органами місцевого самоврядування розташованих на їх території органів прокуратури відповідними службовими приміщеннями; забезпечення виконавчими комітетами місцевих Рад благоустроєним жилим приміщенням прокурорів, які призначені на роботу в іншу місцевість, у позачерговому порядку.

Крім вищенаведених, органи прокуратури вступають в адміністративно-правові відносини з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з приводу: оперативного та бухгалтерського обліку результатів своєї діяльності; статистичної звітності; безпеки праці (стосується діяльності прокурорів-криміналістів); протипожежної та екологічної безпеки; санітарно-гігієнічних норм і вимог щодо захисту здоров'я їх працівників; сплати у відповідних випадках штрафів; створення спеціальних робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю й організації їх професійної підготовки та ін.

Серед суб'єктів адміністративно-правових відносин, які виникають у діяльності органів прокуратури, слід також назвати підприємства й установи. Підприємства й установи діють не відокремлено від держави та суспільства, вони постійно в тих чи інших формах вступають у взаємовідносини з державними і суспільними інститутами. У взаємовідносинах з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування підприємства й установи вирішують питання, пов'язані зі створенням, здійсненням та припиненням їх діяльності. Держава в особі її органів проводить політику невтручання в господарсько-оперативну (управлінську) діяльність підприємств і установ, у тому числі державних, але водночас не може повністю відмовитися від такого втручання. Так, у ст. 8 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. У ст. 20 цього ж Закону зазначено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: безперешкодно за посвідченням, що підтверджує його посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності; вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності.

Таким чином, для адміністративно-правових відносин, які виникають у діяльності органів прокуратури, характерною є наявність великої кількості суб'єктів з різними повноваженнями, структурою і правовими властивостями. Особливість суб'єктів адміністративно-правових відносин, які виникають у діяльності органів прокуратури, полягає в такому. По-перше, один із суб'єктів цих відносин, зокрема той, який наділений владними повноваженнями, виражає волю держави. По-друге, суб'єкти адміністративно-правових відносин, які виникають у діяльності органів прокуратури, можуть водночас бути як владними суб'єктами, так і підпорядкованими. Наприклад, прокурор області стосовно підпорядкованих йому прокурорів є владним суб'єктом, стосовно Генерального прокурора - підпорядкованим; прокурор області водночас є як суб'єктом, який може накладати дисциплінарні стягнення, так і суб'єктом дисциплінарної відповідальності, тобто особою, на яку може бути накладено дисциплінарне стягнення. По-третє, учасники цих відносин можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак нерівність є домінуючою у цих відносинах, що виражається у підпорядкованості волі одного суб'єкта іншому. По-четверте, найпоширенішим методом взаємовідносин між суб'єктами адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України є імперативний, що випливає з прав та обов'язків прокурорів, наділених для цього відповідними владними функціями (наприклад, здійснення контролю за діяльністю підлеглих, накладення дисциплінарних стягнень тощо) або правом ініціативи порушення процесу адміністративного провадження (розгляд скарг громадян, порушення справи про адміністративне правопорушення), однак це не виключає наявності диспозитивного методу у взаємовідносинах суб'єктів адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури (наприклад, у сфері процесуальних правовідносин під час розгляду звернень громадян). По-п'яте, права владних суб'єктів цих правових відносин є водночас їх обов'язками.

Беручи до уваги наведене вище, вважаємо доцільним визначити суб'єктів адміністративно-правових відносин, які виникають у діяльності органів прокуратури, як індивідуальних чи колективних осіб, одні з яких, як правило, наділені владними повноваженнями (правами та обов'язками), що реалізуються ними у сфері владно-управлінської діяльності стосовно інших суб'єктів цих відносин.

Повноваження окремих суб'єктів адміністративно-правових відносин, які виникають у діяльності органів прокуратури, ми розглянемо у підрозділі 2.3 дисертації.