б) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводити перевірку своєчасності надання і вірогідності документів, пов'язаних з обчисленням платежів у бюджет, одержувати документи про платежі, що підлягають оплаті, та тих, що фактично надійшли в бюджет, здійснювати з цією метою входження в інформаційну систему, зв'язану з підприємництвом;

в) негайно повідомляти відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю про всі випадки перереєстрації підприємства у зв'язку із зміною його власника [172].

3. Митні органи України зобов'язані:

а) подавати необхідну допомогу при проведенні оперативно-розшукових заходів у зоні митного контролю;

б) за дорученням спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю проводити перевірку законності дій організацій і громадян, пов'язаних з переміщенням предметів і речовин через митний кордон, і комплексний контроль разом з Національним банком України за їх валютними операціями;

в) за дорученням спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю забезпечувати контрольовані поставки наркотичних і психотропних засобів, а також зброї та інших предметів, що використовуються організованими злочинними групами і угрупованнями з метою контрабанди [159].

4. Національний банк України з метою реалізації державної політики в сфері боротьби з організованою злочинністю зобов'язаний:

а) забезпечувати виявлення порушень законодавства з боку комерційних банків та інших підконтрольних Національному банку України підприємств, установ, організацій, які створюють умови для організованої злочинної діяльності, і притягнення винних до відповідальності;

б) встановлювати обсяги і форми звітності, яка подається Національному банку України, необхідні для виявлення організованої злочинної діяльності та умов, що їй сприяють;

в) при одержанні клопотання про видачу ліцензій на здійснення операцій в іноземній валюті повідомляти про це спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю і враховувати одержувані щодо них висновки;

г) попередньо інформувати спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю про великомасштабні операції фізичних осіб (у розмірі понад сто мінімальних заробітних плат) чи юридичних осіб (у розмірі понад п'ять тисяч мінімальних заробітних плат), здійснені одноразово або протягом 30 діб;

д) за рішенням слідчого або суду припиняти фінансування та операції з рахунків клієнтів [202].

5. Державна прикордонна служба України сприяє спеціальним підрозділам Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України у виявленні, припиненні та попередженні організованої злочинної діяльності, затриманні та притягненні до відповідальності її учасників. З цією метою Державна прикордонна служба України за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ та Служби безпеки України, за наявності підстав, передбачених законами України, зобов'язана:

а) проводити перевірку і тимчасове вилучення документів у конкретних осіб, які прямують через державний кордон України;

б) не пропускати окремих осіб через державний кордон, здійснювати їх адміністративне затримання;

в) оглядати конкретні транспортні засоби і майно, що прямують через державний кордон України, і вилучати виявлені при цьому предмети та речовини, заборонені до вивезення і ввезення в Україну, та предмети контрабанди;

г) здійснювати дії щодо контролю і затримання українських та іноземних невійськових суден" [173].

Зазначимо, що становлення та розвиток вітчизняних ринків фінансових послуг супроводжується негативними процесами. Мають місце непоодинокі випадки правопорушень у сфері діяльності учасників страхових відносин які, у свою чергу, є суб'єктами ринку фінансових послуг України.

Запобігання та протидія правопорушенням, що мають місце на ринку фінансових послуг України - є одним із пріоритетних завдань діяльності правоохоронних органів. За останні три-чотири роки дані види правопорушень набули ознак організованих транснаціональних форм та потребують комплексного підходу у вирішенні цього питання.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про страхування" [225] страхування здійснюється в Україні страховиками, якими визнаються фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з чинним законодавством із врахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про страхування" та отримали у встановленому порядку ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на право здійснення страхової діяльності. При цьому страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

Здійснення страхової діяльності в Україні страховиками - нерезидентами або не страховиками є порушенням чинного законодавства і тягне за собою майнову (при наявності складу цивільного правопорушення), а в разі наявності у діях винних осіб складу адміністративного правопорушення або складу злочину - відповідно адміністративну або кримінальну відповідальність.

Згідно з ст. 15 Закону України "Про страхування" страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Страхові або перестрахові брокери-нерезиденти можуть надавати послуги в сфері страхової діяльності лише через постійні представництва в Україні, які повинні бути зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства України та включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів, ведення якого здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (ч. 9 ст. 15 Закону України "Про страхування").

При цьому, відповідно до норми ч. 8 ст. 15 Закону України "Про страхування", посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування з іноземними страховиками не допускається, крім договорів перестрахування з дотриманням вимог статті 30 названого закону.

Укладення договорів страхування з іноземними страховиками (в тому числі продаж страхових полісів чи сертифікатів, які є формою договору страхування) на території України страховим посередником - резидентом України заборонено.

Згідно з ст. 9 Конституції України [106] та ст. 46 Закону України "Про страхування" у випадках, коли міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то на території України застосовуються правила міжнародного договору.

Україна не укладала міжнародних договорів, які дозволяють реалізацію на території України страхових полісів іноземних страховиків.

У відповідності з п. 3 ст. 37 Закону України "Про страхування" та пп. 9 п. 5 Положення про Державну комісію з регулювання ринку фінансових послуг, остання має право видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

У відповідності з п. 11 ст. 37 Закону України "Про страхування" та пп. 14 п. 5 Положення про Державну комісію з регулювання ринку фінансових послуг, остання має право звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом. Таким законом є норма законодавства, згідно якої скасування державної реєстрації здійснюється в разі здійснення діяльності, що суперечить законодавству України, зокрема ст. 2 та ч. 8 ст. 15 Закону України "Про страхування". Згідно із ст. 58 глави 6 розділу ІІ Господарського кодексу України [63] скасування державної реєстрації юридичної особи позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи.

Заходи впливу, передбачені чинним законодавством, можуть бути застосовані до страхових компаній і страхових посередників - резидентів України у разі виявлення фактів реалізації страхових полісів і сертифікатів іноземних страховиків або реалізації інших документів, що підтверджують факт укладання договору страхування з іноземним страховиком.

У випадках виявлення ознак злочину при реалізації таких полісів (сертифікатів) юридичними і фізичними особами, які не є страховиками чи страховими посередниками, ДКРРФПУ в порядку, передбаченому ст. 97 та ст. 112 Кримінально-процесуального кодексу України [117], направлятиме матеріали для прийняття рішення до правоохоронних органів [225].

Крім цього, ДКРРФПУ має право, в межах наданих їй повноважень, застосовувати відповідні заходи впливу до учасників ринку страхових послуг, внаслідок порушення останніми чинного законодавства яке регулює дану сферу правовідносин. Такими заходами впливу є:

• зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;
• вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;
• накладати штрафи відповідно до закону;
• тимчасово зупинити (обмежити) або анулювати (відкликати) ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг;
• відсторонити керівництво від управління фінансовою установою та призначити тимчасову адміністрацію;
• затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;
• порушувати питання про ліквідацію установи.

Дані та інформація яка може містити ознаки порушення, може бути отримана ДКРРФПУ з:

• матеріалів, отриманих за результатами перевірок, проведених фахівцями даної комісії;
• звітності, що подається до даної комісії;
• повідомлень, отриманих від органів державної влади;
• повідомлень, отриманих від міжнародних організацій, іноземних органів державної влади, неурядових організацій;
• звернень громадян;
• повідомлень, отриманих від юридичних осіб;
• повідомлень, опублікованих у засобах масової інформації;
• інших джерел [209].

Найпоширенішими правопорушеннями страхових компаній, які здійснюють свою діяльність у сфері страхування та інших організаціях з відшкодуванням шкоди при настанні страхового випадку, є:

• розкрадання колективного майна в особливо великих розмірах шляхом присвоєння та зловживання посадовим становищем;
• заволодіння індивідуальним майном громадян шляхом шахрайства;
• неналежне (недбале) виконання своїх службових обов'язків, які спричинили тяжкі наслідки суспільним інтересам [293, с. 32].

Особливостями способів вчинення зазначених видів злочинів, в результаті яких завдається шкода інтересам окремих страхувальників та майну страхової компанії, є: