• видача страхового полісу без сплати страхового платежу, у випадку обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;
• внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей про настання страхового випадку (про місце певного страхового випадку;
• страхові випадки, яких з клієнтами не відбувалося);
• порушення у веденні бухгалтерського обліку (видача грошових коштів із каси під звіт на придбання нібито іноземної валюти, основних фондів;
• не відображення у звітних документах сум страхових внесків);
• кредитування та безпідставне перерахування коштів через підставну фірму;
• встановлення нереальних розмірів відсоткових ставок по договорах страхування;
• незаконне проведення страхової діяльності (тобто відсутність ліцензії на здійснення певного виду страхування);
• інші правопорушення страхових компаній (ухилення від сплати податків тощо) [269, с. 24].

Як вважають експерти даної галузі, злочинні посягання даної категорії, у своїй переважній більшості, здійснюються мобільними, оснащеними високотехнологічним устаткуванням, спеціальною технікою і всілякими пристосуваннями організованими злочинними групами, що нерідко мають міжнародні кримінальні зв'язки. Тому злочинні діяння здебільшого добре плануються і підготовлюються на всіх стадіях їх вчинення.

Дуже часто в якості знарядь підготовки та вчинення кримінально-карного діяння стали виступати різноманітні розроблені, пристосовані і запрограмовані спеціальні технічні пристрої негласного одержання інформації.

На жаль, дотепер надійність заходів забезпечення безпеки страхової діяльності, залишається недостатньо високою. Число злочинів, у цих сферах, має тенденцію до зросту. Дана проблема охоплює досить значну кількість країн у світі.

У зв'язку з цим, приведемо приклади найбільш поширених видів зловживань та інших правопорушень, що мають місце на страховому ринку України:

• правопорушення, що вчиняються під час укладання та протягом чинності договору страхування;
• порушення порядку та умов здійснення страхових виплат та страхового відшкодування;
• недотримання вимог законодавства страховиками щодо забезпечення платоспроможності;
• порушення страховиками порядку ведення бухгалтерського обліку та звітності;
• порушення порядку одержання ліцензій на проведення конкретних видів страхування;
• хабарництво та корупція;
• відмивання "брудних" коштів шляхом незаконного переказу безготівкових коштів у готівку окремими комерційними структурами внаслідок укладання короткострокових договорів страхування на випадок нанесення моральної шкоди чи настання таких страхових випадків, як наклеп, неправомірні дії адміністрації, угода, що не відбулася, несподіване захворювання, образа;
• незаконне отримання грошових коштів на підставі пред'явлення у страхову компанію підроблених довідок про настання страхового випадку або видача страхових відшкодувань на "підставних" осіб за фіктивними угодами страхування [120, с. 69-70].

Тож, слід зауважити, що з метою зменшення кількості злочинних проявів на вітчизняному страховому ринку, і як наслідок, покращання загальної ситуації на ринку фінансових послуг України, необхідно розбудовувати чинне законодавство, що буде сприяти унеможливленню використання страхової системи для ухилень від оподаткування, розмиванню активів підприємств, відмиванню "брудних" коштів та їх вивезення за кордон тощо.