У 1997 р. був прийнятий новий Кримінально-виконавчий кодекс. Відповідно до нього основними завданнями системи є регулювання порядку й умов виконання покарань, визначення засобів виправлення засуджених, охорона їхніх прав, свобод і законних інтересів, надання допомоги у соціальній адаптації. У Кодексі дістала відображення нова ідеологія кримінально-виконавчої політики, яка найповніше реалізувала ідею диференціації умов відбування покарання залежно від поведінки засудженого в місцях позбавлення волі.

На сьогодні в усіх місцях позбавлення волі існує три види умов тримання. На звичайний надходять особи із слідчих ізоляторів. Якщо засуджений починає поводитися неправильно, його переводять на суворі умови тримання. Тих, хто став на шлях виправлення і перевиховання, переводять на полегшені умови тримання. У виховних колоніях для неповнолітніх є ще один вид режиму, — пільгове тримання, тобто проживання за межами виховної колонії, підготовка до звільнення і влаштування подальшого життя.

Туркменістан. З 1 січня 1999 р. введений мораторій на страту. Усі засуджені раніше до страти засуджені або до довічного ув'язнення, або до позбавлення волі на 15—25 років. Протягом останніх семи років, завдяки амністіям, було звільнено близько 50 тис. ув'язнених.