Виробничо-економічні відносини фермерського господарства з іншими юридичними особами і окремими громадянами будуються на основі договорів. Втручання в його господарську діяльність з боку дер­жавних, громадських та інших органів не допускається. Державні орга­ни здійснюють контроль за діяльністю господарства тільки відповідно до своєї компетенції, яка встановлена чинним законодавством. Фер­мерське господарство має право бути засновником або членом асоціа­цій, корпорацій, консорціумів, галузевих та територіальних об´єднань, кооперативів, спільних підприємств. Це право значно розширює вироб­ничі і фінансові можливості господарства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану організаційних заходів щодо сприяння розвиткові сільськогос­подарських обслуговуючих кооперативів та забезпечення доступу осо­бистих селянських і фермерських господарств на ринок аграрної про­дукції» від 11 лютого 2009 р. № 219 визначено пріоритетні напрями державної політики в сфері підтримки фермерських господарств в Україні та сприяння фермерським господарствам в опануванні аграр­них ринків. Фермерські господарства, створені з 1 січня 2004 р. на під­ставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів Украї­ни щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки» від 19 червня 2003 р., є платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

У практиці діяльності фермерських господарств чинним законо­давством дозволяється створення фермерських кооперативів. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про фермерське господарство» фермерські гос­подарства разом з іншими сільськогосподарськими товаровиробни­ками мають право створювати обслуговуючі сільськогосподарські ко­оперативи, кооперативні банки, спілки, інші об´єднання, а також бути засновниками (учасниками) господарських товариств. Фермерський кооператив — це добровільне об´єднання фермерів, які на пайових заса­дах спільно займаються певним видом господарської діяльності. Основ­ним призначенням фермерських кооперативів є надання послуг його членам. Вони централізовано виконують такі функції: постачання засо­бів виробництва (мінеральних добрив, засобів захисту рослин, насіння, пального, кормів, запасних частин, сільськогосподарської техніки і об­ладнання тощо); переробка сільськогосподарської (м´яса, молока, пти­ці, зерна, цукрових буряків, овочів, фруктів) і несільськогосподарської продукції (глини, дерева та ін.); підготовка до реалізації та реалізація продукції (зберігання, пакування, маркування, рекламування, оптова і роздрібна реалізація, маркетингове обслуговування); фінансування і кредитування фермерських господарств; придбання і спільне викорис­тання складної і дорогої техніки; професійного, правового, фінансо­во-економічного консультування та інформаційного забезпечення. Ко­оперативи надають послуги своїм членам за собівартістю, розподіл їх постійних витрат на більші обсяги виробленої продукції значно здешев­люють її собівартість. Крім того, кооперативи дають змогу фермерам отримувати прибуток не тільки від виробництва, а і з подальших ста­дій руху виробленої ними продукції (зберігання, переробка, транспор­тування, торгівля).

Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на ос­нові праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське госпо­дарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за тру­довим договором (контрактом). Трудові відносини членів фермерсь­кого господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), — законодавством України про працю. З особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт). Розмір оплати праці і трива­лість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському господар­стві за трудовим договором (контрактом), не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і перед­бачену законом тривалість щорічної відпустки. Час роботи у фермер­ському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором, зараховується до загального стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують спла­ту внесків на соціальне страхування.

Підставами для припинення діяльності фермерського господар­ства є: реорганізація; ліквідація; визнання неплатоспроможним (банк­рутом); відсутність усіх членів фермерського господарства або спадко­ємців, які бажають продовжити діяльність господарства. Рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається: влас­ником у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства — відповідно до закону та Статуту фермерського господарства; у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у поряд­ку, встановленому законом; у разі банкрутства фермерського господар­ства — відповідно до закону. Спори про припинення діяльності фер­мерського господарства вирішуються судом.

Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

1.  Дайте поняття фермерського господарства.

2.  Деталізуйте суб´єктний склад фермерського господарства.

3.  Визначте основні принципи фермерської діяльності в Україні.

4.  Визначте правовий порядок надання земельних ділянок для веден­ня фермерських господарств.

5.  Який орган здійснює професійний відбір громадян—засновників фермерського господарства?
 

1.  Визначте стадії створення фермерського господарства.
2.  Який державний орган здійснює функції з реалізації державної політики щодо підтримки становлення і розвитку фермерських господарств в Україні?
3.  Визначте порядок здійснення державної реєстрації фермерського господарства.
4.  Визначте представницький орган фермерських господарств.
5.  Який склад земель фермерського господарства?
6.  Чи можуть у складі земель фермерського господарства перебувати землі водного фонду та землі лісогосподарського призначення?
7.  Які природні ресурси фермерське господарство може вільно вико­ристовувати (без одержання ліцензії) для власних потреб?
8.  Визначте правовий режим майна фермерського господарства.
9.  Який податок сплачують фермерські господарства в Україні?