Підсобні господарства належать до допоміжних галузей аграр­ного виробництва. Підсобні промислові підприємства (цехи) і промис­ли організовуються в колективних і державних сільськогосподарських підприємствах, міжгосподарських організаціях, інших агропромисло­вих формуваннях на правах їх виробничих підрозділів з метою забезпе­чення більш повної зайнятості і закріплення робочої сили, зміцнення фінансового стану господарств, підвищення ефективності сільськогос­подарського виробництва, покращення використання матеріальних і місцевих сировинних ресурсів, прискорення соціального розвитку села. За необхідності підсобні промислові виробництва створюються на між­господарській основі як безпосередньо в одному із господарств-учасни- ків, так і на самостійному балансі. На міжгосподарській основі також організовуються спеціалізовані лісогосподарські підприємства і діль­ниці для ведення лісового господарства та комплексного використання лісових ресурсів у лісах, переданих у постійне користування сільсько­господарським підприємством. Крім того, підприємство може ство­рювати підсобні виробництва на основі кооперації з промисловими підприємствами, об´єднаннями, торговельними, постачальницькими та іншими організаціями, а також створювати із зарубіжними партнерами спільні підприємства.

Створюються підсобні промислові виробництва в колективних сільськогосподарських підприємствах рішенням загальних зборів або зборів уповноважених, у державних сільськогосподарських підприєм­ствах — директором, у міжгосподарських підприємствах (організаціях) — рішенням зборів уповноважених господарств-учасників.

Предметом діяльності підсобних промислових підприємств і про­мислів є переробка сільськогосподарської сировини, дикоростучих пло­дів, ягід, грибів, виробництво будівельних матеріалів, склотари, меблів, переробка шкірсировини, пошиття робочого та іншого одягу, виробни­цтво товарів культурно-побутового та господарського призначення, ра­ціональне і ефективне використання лісосировинних ресурсів, вироб­ництво напівфабрикатів, вузлів, деталей, тари по кооперації з промис­ловими підприємствами та здійснення будь-якої іншої діяльності, що не суперечить законодавству України.

Правовий статус внутрішньогосподарських підсобних виробництв і промислів є похідним від правосуб´єктності сільськогосподарського підприємства, що їх створює. Це зумовлено тим, що таке підсобне ви­робництво чи промисел виступає внутрішнім структурним підрозділом сільськогосподарського виробничого кооперативу, фермерського гос­подарства, сільськогосподарського акціонерного товариства, товари­ства з обмеженою відповідальністю, державного сільськогосподарсько­го підприємства чи іншого аграрного підприємства, які за рішенням вищого органу управління, керівника створили це підсобне виробниц­тво чи промисел, затвердили положення про цей структурний підроз­діл, закріпили за ним майно і трудові ресурси, здійснюють його мате­ріально-технічне забезпечення, отримують прибуток, одержаний під­собним виробництвом чи промислом у результаті їх господарської діяльності, і розпоряджаються ним.

Внутрішньогосподарські виробництва чи промисли не є відокрем­леними від сільськогосподарського підприємства, що їх створило, ні в майновому, ні в організаційному, ні в господарському відношенні. Ко­оперовані виробництва і промисли, що створюються на зовнішньогос- подарському рівні, є самостійними суб´єктами права, мають права юри­дичних осіб. Доцільно створювати їх у формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та сільськогосподарських об­слуговуючих кооперативів (хоча останні не повною мірою відпові­дають ознакам, якими характеризується коопероване виробництво чи промисел (зокрема йдеться про відсутність мети — отримання прибут­ку). їхня господарська діяльність спрямована на надання послуг його членам). Дані суб´єкти відокремлені від сільськогосподарських підпри­ємств, що їх створюють, у майновому відношенні, але їх господарська діяльність тісно пов´язана з виробничо-господарською діяльністю сіль­ськогосподарських підприємств.

Підсобні промислові підприємства і промисли здійснюють свою діяльність відповідно до самостійно розробленої і затвердженої під­приємством економічно доцільної структури виробництва продукції на підставі внутрішньогосподарських взаємовідносин. Підприємства, які створили підсобні промислові підприємства і промисли: закріплю­ють за ними обладнання, транспорт, інвентар, будівлі та інше майно, а за необхідності й земельні площі; забезпечують підсобні виробництва нормативно-технічною документацією; затверджують економічно до­цільну структуру виробництва продукції; здійснюють заходи із забез­печення їх матеріально-технічними ресурсами, як лімітованими, так і децентралізованими і придбаними на прямих зв´язках; закупляють в інших господарствах і у населення залишки сільськогосподарської про­дукції, а також дикоростучі ягоди, гриби для наступної їх переробки, в тому числі й на давальницьких умовах; забезпечують своєчасне онов­лення машин і механізмів з метою підвищення технічної оснащеності підсобних виробництв; здійснюють заходи щодо покращення умов пра­ці, дотримання правил гехнічної-безпеки, вимог виробничої санітарії і протипожежної безпеки.

До економічних завдань, які покладаються на підсобні виробниц­тва і промисли, належать: отримання сільськогосподарським підприєм­ством додаткових грошових надходжень, які впливають на вирівнюван­ня та пропорційне збільшення розмірів оплати праці працівників сіль­ськогосподарського підприємства; збільшення суспільно необхідного продукту, продовольчих товарів вітчизняного виробництва, інших то­варів споживчого характеру і надання послуг, що поліпшує конкурент­не середовище; компенсація матеріально-фінансових витрат, пов´яза­них зі збільшенням і розширенням галузей аграрного виробництва (рослинництво, тваринництво) та низького рівня фондозабезпеченості основних галузей аграрного виробництва; перероблення аграрної про­дукції та виготовлення товарів народного споживання, які економічно невигідно виробляти великим підприємствам харчової та легкої про­мисловості; стимулювання розвитку товарного виробництва аграрної продукції громадянами, які ведуть особисті селянські господарства.

До соціальних завдань, які стоять перед підсобними виробництва­ми і промислами сільськогосподарських підприємств, слід віднести: раціональне використання робочої сили сільськогосподарського під­приємства протягом року і особливо в осінньо-зимовий період; актив­не залучення трудових ресурсів, що не зайняті в суспільному виробни­цтві внаслідок скорочення робочих місць, з метою зняття соціального напруження, пов´язаного з безробіттям; стимулювання підвищення про­фесійної підготовки та професійної орієнтації сільської молоді; форму­вання ощадливого ставлення працівників сільськогосподарського під­приємства до виробленої ними продукції.

Підсобне промислове підприємство реалізує свою продукцію та надає послуги підприємствам, організаціям і громадянам за цінами і тарифами, що встановлюються ним самостійно, або на договірній осно­ві. Облік виробничо-господарської діяльності підсобних промисло­вих підприємств і промислів здійснюється бухгалтерією підприємства. У великих підсобних виробництвах для ведення первинного обліку
 

 
призначаються бухгалтери, які підпорядковані головному бухгалтеру підприємства. Роботи в підсобних промислових виробництвах і про­мислах виконуються переважно особистою працею членів господар­ства. Метою є найбільш ефективне використання трудових ресурсів, особливо тих працівників, що вивільняються із сільськогосподарсько­го виробництва в міжсезонний період. Допускається прийняття на ро­боту громадян за трудовою угодою. У випадках, коли продукція вироб­ляється в домашніх умовах, дозволяється видача сировини, матеріалів, обладнання в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавст­вом України. Трудові відносини працівників підсобних промислових виробництв регулюються законами України, статутом господарства, а осіб, які працюють за трудовою угодою — законодавством про працю України.

Підсобні промислові підприємства і промисли самостійно визнача­ють форми і системи оплати праці їх працівників з наступним пого­дженням і затвердженням правлінням колективного сільськогосподар­ського підприємства, керівником державного та іншого агроформування, радою уповноважених господарств-учасників. Тривалість та розпоря­док робочого дня, порядок надання вихідних днів, щорічних оплачува­них відпусток, а також мінімум трудової участі регулюються Правила­ми внутрішнього розпорядку підприємства. Оплата праці здійснюєть­ся залежно від кількості та якості трудового внеску кожного члена і обумовлюється кінцевими результатами. Розмір заробітку не обмежу­ється.

Оплата праці найманих працівників визначається за погодженням сторін, але не може бути нижчою за встановлений державою мінімаль­ний рівень заробітної плати (мінімальний рівень оплати за професій­но-кваліфікаційними групами працівників) і не залежить від кінцевих результатів господарювання. Підсобне промислове виробництво забез­печує дотримання правил техніки безпеки, норм охорони праці, пожеж­ної безпеки, вимог виробничої санітарії та безпеки дорожнього руху відповідно до чинного законодавства. Підсобне промислове виробниц­тво несе, відповідно до законодавства України, матеріальну відпові­дальність за шкоду, заподіяну його членам, а також особам, які працю­ють у ньому за трудовою угодою, за каліцтво та інші ушкодження здо­ров´я, пов´язані з виконанням ними трудових обов´язків.

Загальне керівництво підсобними промисловими виробництвами і промислами, а також контроль за їх діяльністю здійснюють у колек­тивних сільськогосподарських підприємствах — правління, а в держав­них та інших агроформуваннях — їх керівники. Безпосереднє керівни­цтво здійснюється завідуючими виробництвами, начальниками цехів і майстрами, які несуть повну відповідальність за правильну організа­цію виробництва, використання матеріальних ресурсів і виробничих фондів, виконання виробничих програм із випуску і реалізації продук­ції, її якості, дотримання правил техніки безпеки, пожежної безпеки, а також за можливе погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності.

Для розгляду питань діяльності підсобних промислових вироб­ництв та життя трудового колективу загальні збори скликаються прав­лінням у міру необхідності, але не рідше одного разу на півріччя (рік). Правління підприємства зобов´язане також скликати загальні збори, якщо цього вимагає не менш як третина працюючих членів, або реві­зійна комісія. Ревізії і поточні перевірки виробничо-фінансової діяль­ності підсобних промислових підприємств проводяться в колективних сільськогосподарських підприємствах — ревізійними комісіями, в дер­жавних та інших агроформуваннях — бухгалтерами.

Ліквідація підсобних промислових виробництв здійснюється в ко­лективних сільськогосподарських підприємствах за рішенням загаль­них зборів працюючих, у державних та інших агроформуваннях — на­казом керівника, в міжгосподарських підприємствах — рішенням збо­рів уповноважених господарств-учасників.

Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

1.  Дайте визначення поняття виробничо-господарської діяльності.

2.  Яка мета спеціалізації аграрного виробництва?