твердої і м´якої пшениці всіх класів має бути у здоровому стані, не зіпрі­ле та без теплового пошкодження під час сушіння: мати властивий здо­ровому зерну запах (без затхлого, солодового, пліснявого, гнилісного, полинного, сажкового, запаху нафтопродуктів та інших сторонніх за­пахів); мати нормальний колір; не дозволено зараження пшениці шкід­никами зерна. Конкретні кількісні показники щодо якості пшениці кож­ного класу виокремлено у таблицях 1 та 2 стандарту. У разі невідповід­ності граничній нормі якості пшениці хоча б за одним з показників, її переводять до відповідного нижчого за рівнем класу.

Щодо вимог безпечності, то вміст шкідливих речовин у зерні пше­ниці не повинен перевищувати таких максимально допустимих рівнів (мг/кг): свинцю - 0,5; кадмію - 0,1; арсену - 0,2; ртуті - 0,03; міді - 10,0; цинку — 50,0. Максимальні рівні радіонуклідів вимірюються у Бк/кг: стронцію-90 — 20; цезію-137 — 50.

Підтвердження відповідності продукції вимогам стандартів щодо якості й безпечності сільськогосподарської продукції здійснюється за допомогою процедури сертифікації (від лат. — зроблено правильно). Ця процедура проводиться уповноваженими органами з сертифікації — підприємствами, установами і організаціями з метою запобігання реа­лізації продукції, небезпечної для життя, здоров´я та майна громадян і навколишнього природного середовища, сприяння споживачеві в ком­петентному виборі продукції тощо. Державну систему сертифікації ство­рює Держспоживстандарт України, який проводить та координує робо­ту щодо забезпечення сертифікації.

Відповідно до ст. 13 декрету Кабінету Міністрів України «Про стан­дартизацію і сертифікацію» сертифікація продукції в Україні поділя­ється на обов´язкову та добровільну. Перелік продукції, що підлягає обов´язковій сертифікації в Україні визначено наказом Держспожив- стандарту України від 1 лютого 2005 р. № 28, зареєстрованим у Міні­стерстві юстиції України 4 травня 2005 р. за№ 466/10746. Розділом 26 цього нормативно-правового акта встановлюється перелік харчової про­дукції та продовольчої сировини, які підлягають обов´язковій серти­фікації.

Перелік і зміст документів, що засвідчують проходження сертифі­кації містить ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 р. Сертифікат відповідності — це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якіс­тю, системи екологічного управління, персонал відповідають встанов­леним вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного доку­мента, визначеного законодавством. Декларацією про відповідність є документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим за­конодавством.

Ще одним документом є технічний регламент, яким є закон Украї­ни або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів Украї­ни, у якому визначено характеристики продукції або пов´язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких обов´язкове. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи спо­собу виробництва.

Нарешті, свідоцтво про визнання відповідності — це документ, що засвідчує визнання іноземних документів про підтвердження від­повідності продукції вимогам, встановленим законодавством України.

Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

1.   Наведіть нормативно-правові акти, на яких ґрунтується визначен­ня понять безпечності та якості сільськогосподарської продукції.

2.   Дайте визначення безпечності сільськогосподарської продукції.

3.   Визначте поняття якості сільськогосподарської продукції.

4.   Розкрийте сутність системи НАССР.

5.   Які нормативно-правові акти врегульовують виробництво і засто­сування трансгенної сільськогосподарської продукції?

6.   Визначте особисте ставлення до якості й безпечності харчової про­дукції, що містить ГМО.

7.   Яку роль у виробництві якісної й безпечної продукції сільського господарства виконує стандартизація?

8.   У чому полягає мета стандартизації у сільському господарстві?

9.   Дайте класифікацію нормативних документів.

10.                       Чому для сільськогосподарської продукції не застосовуються ко­декси (правила) усталеної практики?

11.                       Дайте визначення стандарту.

12.                       Розкрийте зміст технічних умов і їхнє значення для якості й без­печності сільськогосподарської продукції.

13.                       Які індекси застосовуються для нормативних документів націо­нального рівня.

14.                       Які групи положень чи вимог містить зміст стандартів на сільсько­господарську продукцію залежно від її особливостей?

15.                       Визначте роль сертифікації у виробництві продукції сільського гос­подарства.

16.                       Наведіть перелік і визначте зміст документів, що засвідчують про­ходження сертифікації.