У сучасних умовах забезпечення виробництва екологічно чис­тої сільськогосподарської продукції та формування належних умов екологобезпечного середовища проживання, праці та відпочинку насе­лення є найважливішим завданням держави. Тому серед органів дер­жавного управління в галузі сільського господарства пріоритетне міс­це посідає Міністерство охорони навколишнього природного середо­вища України (Мінприроди), яке діє на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1524. Це міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонально­го використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснен­ня державного контролю за використанням та охороною земель, еколо­гічної безпеки.

До основних завдань Мінприроди належать: забезпечення реаліза­ції державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони при­родних ресурсів (землі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосфер­ного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресур­сів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (мор­ської) економічної зони України), розвитку мінерально-сировинної бази, заповідної справи, формування, збереження та використання еко­логічної мережі, геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності; здійснення державного контролю за додер­жанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону при­родних ресурсів, зокрема за використанням та охороною земель,

Оскільки першочерговим завданням сільського господарства Украї­ни є забезпечення національної продовольчої безпеки, то контроль за якістю і безпечністю сільськогосподарської продукції належить також до компетенції Державного комітету України з питань технічно­го регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт), утвореного Указом Президента України від 18 березня 2003 р. № 225.

Держспоживстандарт у межах своїх повноважень: розробляє проек­ти нормативно-правових актів тцодо впровадження відповідно до між­народних стандартів систем управління якістю та систем управління довкіллям на підприємствах, а також стосовно державної підтримки їх впровадження; організовує та проводить моніторинг якості продукції, впровадження систем управління якістю на підприємствах; організо­вує інформаційне забезпечення підприємств з питань управління якіс­тю та довкіллям; встановлює порядок атестації виробництва підпри­ємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції, організовує та проводить таку атестацію; здійснює державну реєстрацію нормативних докумен­тів, що встановлюють порядок і умови використання, утилізації та зни­щення неякісної та небезпечної продукції, атестації підприємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу та­кої продукції; здійснює в межах своєї компетенції контроль за додер­жанням законодавства у сфері регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами; вживає в межах своєї компетенції заходів що­до вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захисту інтересів вітчизняних товаровиробників на зовнішньому ринку; бере участь у роботі відповідних міжнародних організацій із захисту прав спожи­вачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності, якості продукції; здійснює заходи щодо галузевого співробітництва України з Європейським Союзом (ЄС), у межах своїх повноважень забезпечує виконання Україною зобов´язань за Угодою про партнерство і співро­бітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх дер- жавами-членами, адаптацію законодавства України до законодавства

ЄС, виконання інших заходів щодо інтеграції України до ЄС, виконан­ня інших функцій.

Держспоживстандарт України має право: давати суб´єктам госпо­дарської діяльності обов´язкові для виконання приписи про припинен­ня порушень прав споживачів; розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення; перевіряти та обстежува­ти відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб´єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг; відбирати в установленому порядку у суб´єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського хар­чування і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрика­тів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці виробниц­тва; припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до за­конодавства є обов´язковим, технічних регламентів з підтвердження відповідності, технічних регламентів — до усунення суб´єктами госпо­дарської діяльності виявлених недоліків; забороняти суб´єктам госпо­дарської діяльності реалізовувати споживачам продукцію, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, в разі: відсутності сертифіката відповідності та/або декларації про відповід­ність чи свідоцтва про визнання відповідності (або копій цих докумен­тів); невідповідності продукції вимогам нормативних документів, за­значеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповіднос­ті чи свідоцтві про визнання відповідності тощо.

Умовно всі інші центральні органи виконавчої влади, які здійсню­ють державне управління у галузі сільського господарства, можна роз­поділити на ті, діяльність яких координується міністром аграрної полі­тики, та ті, діяльність яких координується Кабінетом Міністрів Украї­ни через міністра охорони навколишнього природного середовища. До першої групи можна віднести Державний комітет ветеринарної меди­цини України (Держкомветмедицини) та Державний комітет рибного господарства України (Держкомрибгосп), які раніше входили до скла­ду Міністерства аграрної політики України на правах урядових органів державного управління.

До другої групи можна віднести Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем), Державний комітет України по водному госпо­дарству (Держводгосп) та Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп). Діяльність зазначених органів лише опосе­редковано пов´язана з сільськогосподарським виробництвом.

Всі вони є юридичними особами, мають самостійний баланс, ра­хунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Дер­жавного Герба України та своїм найменуванням. Комітети очолює Го­лова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем´єр-міністра України.

Згідно із Законом України «Про ветеринарну медицину» функції адміністрації ветеринарної медицини України здійснює Державний комітет ветеринарної медицини України (Держкомветмедицини), положення про який затверджене постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від ЗО серпня 2007 р. № 1075.

Основними завданнями Держкомветмедицини є:

•  забезпечення реалізації державної політики в галузі ветеринар­ної медицини, проведення державного ветеринарно-санітарного конт­ролю та нагляду за здоров´ям тварин, безпечністю та якістю харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, кормів та ін­ших товарів, охорони території України від занесення збудників особ­ливо небезпечних хвороб, включених до списку Міжнародного епізо­отичного бюро, з територій інших держав або карантинних зон;
•  аналіз причин і умов виникнення та поширення хвороб тварин, участь у локалізації та ліквідації спалаху заразних хвороб, спільних для тварин і людей, підготовка пропозицій щодо профілактики та бо­ротьби з такими хворобами;
•  проведення моніторингу поширення та визначення біологічної характеристики збудників особливо небезпечних хвороб тварин, вклю­чених до списку Міжнародного епізоотичного бюро, з метою вжиття заходів, пов´язаних з епізоотичною та епідеміологічною діагностикою спалаху заразних хвороб;
•  спрямування та координація діяльності державних органів вете­ринарної медицини із забезпечення ветеринарно-санітарного та епізо­отичного благополуччя, захисту життя і здоров´я людей та тварин від ризику, пов´язаного з хворобами тварин, включаючи зоонози, додер­жання порядку здійснення державного ветеринарно-санітарного кон­тролю та нагляду;
•  розроблення, затвердження та здійснення в межах своїх повно­важень санітарних і ветеринарно-санітарних заходів;
•  здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за тваринами, харчовими продуктами, неїстівними продукта­ми тваринного походження, репродуктивним матеріалом, біологічними продуктами, патологічним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, засоба­ми ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами та супутні­ми об´єктами, а також потужностями (об´єктами), що використовують­ся для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу;
•  здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті за тваринами, харчови­ми продуктами, неїстівними продуктами тваринного походження, ре­продуктивним матеріалом, біологічними продуктами, патологічним ма­теріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими до­бавками, преміксами та кормами, засобами ветеринарної медицини, призначеними для вирощування тварин та догляду за ними, що не ма­ють лікувальної і профілактичної дії; супутніми об´єктами;
•  сприяння впровадженню системи ідентифікації тварин, постійно­му навчанню та підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної ме­дицини, широкому впровадженню досягнень науки і передового досвіду;
•  виконання загальнодержавної програми проведення моніторин­гу залишкової кількості ветеринарних препаратів та забруднюючих ре­човин у живих тваринах, харчових продуктах і кормах.

Держкомветмедицини здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління ветеринарної медицини в Автономній Рес­публіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління вете­ринарної медицини в містах обласного значення, районах, регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, інші державні установи ветеринар­ної медицини.

Проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних жи­вих ресурсів забезпечує Державний комітет рибного господарства України (Держкомрибгосп), положення про який затверджене поста­новою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 р. № 42.

Основними завданнями Держкомрибгоспу е: