Під час обговорення питання про спеціальні превентивні та виправні заходи для молоді висловлено ряд цікавих рекомендацій: доцільно стосовно неповнолітніх і молодих правопорушників якомога рідше застосовувати запобіжний захід у вигляді взяття під варту; у випадках здійснення небезпечних злочинів виконання взяття під варту стосовно неповнолітніх повинне здійснюватися окремо від інших категорій правопорушників; стосовно цих осіб варто уникати використання традиційних форм тюремного ув'язнення, а створювати по можливості пенітенціарні установи відкритого типу, в яких головну увагу приділяти професійно-технічному навчанню і підготовці до звільнення.

Четвертий конгрес ООН з питань попередження злочинності та поводження з правопорушниками відбувся в 1970 р. в Кіото (Японія). Робота конгресу протікала в чотирьох секціях відповідно до такого порядку денного:

1) політика в галузі соціального захисту щодо планування розвитку;

2) участь громадськості в попередженні злочинності і боротьбі з нею, включаючи злочинність неповнолітніх;

3) стандартні мінімальні правила поводження з ув'язненими у світлі останніх досягнень у виправній практиці;

4) організація наукових досліджень для розробки політики в галузі соціального захисту.

Перше, друге і четверте питання носили у своїй основі кримінологічний характер, але третє питання було сугубо пенітенціарним. На конгресі обговорювалися: а) характер Стандартних мінімальних правил; б) сфера їхньої дії; в) статус Стандартних мінімальних правил; г) застосування Стандартних мінімальних правил у національному і міжнародному масштабах; д) необхідність удосконалення Стандартних мінімальних правил.

На конгресі констатувалося, що хоча Стандартні мінімальні правила і мають універсальний характер, проте застосовувати їх слід гнучко, з урахуванням національно-історичних, соціально-економічних і духовних особливостей кожної країни, яка бере ці правила за зразок поводження з ув'язненими. Тому вказувалося, що в даний момент переводити Стандартні мінімальні правила поводження з ув'язненими в ранг міжнародної конвенції передчасно. Однак це питання не рекомендується знімати з порядку денного в перспективі.

П'ятий конгрес з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками проходив у 1975 р. у Женеві (Швейцарія). Відповідно до його порядку денного працювало п'ять секцій:

1) зміни у формах і масштабах злочинності — міжнародної і внутрішньодержавної;

2) роль кримінального законодавства, відправлення правосуддя й інших форм суспільного контролю у попередженні злочинності;

3) нова роль поліції й інших органів забезпечення правопорядку з особливим наголосом на обстановку, що змінюється, і мінімальні норми ефективності;

4) поводження із засудженими;

5) економічні та соціальні наслідки злочинності, нові завдання в галузі дослідження і планування.

П'ятий конгрес на секційних засіданнях розглянув питання, в основному кримінологічного та кримінально-правового характеру:

1) злочинність як форма бізнесу на внутрішньодержавному і міжнародному рівнях (організована злочинність, злочинність серед службовців, корупція);

2) злочинність, пов'язана з а) зловживанням алкоголем і наркотиками, б) дорожнім рухом, в) міграцією і втечею від стихійних і ворожих дій;

3) злочинність серед жінок;

4) прогнози злочинності та проблеми боротьби зі злочинністю;

5) зміни в карному законодавстві та судовій процедурі;

6) розробка форм соціального контролю в попередженні злочинності;

7) добір і професійна підготовка поліцейських кадрів;

8) міжнародне співробітництво поліції;

9) боротьба зі злочинністю і планування витрат, пов'язаних з нею.

Центральним питанням четвертої секції було обговорення доповіді "Поводження з правопорушниками, які перебувають в ув'язненні і які перебувають на волі, з особливим наголосом на дотримання прийнятих Організацією Об'єднаних Націй Стандартних мінімальних правил поводження з ув'язненими". У процесі дискусії учасники конгресу приділили особливу увагу встановленню гуманнішого кримінального правосуддя і виправних систем, заміні тюремного ув'язнення альтернативними заходами. Констатувалося, що кінцевими цілями виправної системи є ресоціалізація (виправлення і перевиховання) правопорушника, захист суспільства від злочинних посягань, зниження злочинності. В інтересах реформи виправної системи доцільно забезпечити надійні гарантії захисту прав засуджених, розширити участь громадян у розробці і здійсненні пенітенціарних програм, поліпшити взаємодію виправних установ з установами охорони здоров'я і соціального забезпечення.

На засіданні пенітенціарної секції делегати прийняли "Процедури для ефективного виконання Стандартних мінімальних правил поводження з ув'язненими". У цьому документі передбачені основні положення відносно застосування Правил (включенню в національне законодавство), система збору інформації про їхнє застосування, обов'язковість ознайомлення з ними ув'язнених, способи поширення Правил. Згідно з "Процедурами", питаннями застосування й удосконалення Правил повинні займатися постійно діючий Комітет з питань попередження злочинності і боротьби з нею як структурний підрозділ Економічної і Соціальної Ради ООН. Учасники секції виробили рекомендації про включення Стандартних мінімальних правил у навчальні програми для підготовки працівників пенітенціарних установ.

Шостий конгрес ООН з питань попередження злочинності й поводження з правопорушниками проходив у 1980 р. у Каракасі (Венесуела). На конгресі були обговорені питання, схвалені Економічною і Соціальною Радою за рекомендацією Комітету з питань попередження злочинності і боротьби з нею. Ці питання мають велике значення для діяльності органів кримінальної юстиції і розвитку юридичної науки, особливо в плані з'ясування соціальної сутності злочинності і стратегії її подолання, пошуку шляхів міжнародного співробітництва в цій сфері життя. Робота секцій здійснювалася за такими напрямками:

1) тенденція в галузі злочинності і стратегія її подолання;

2) судове переслідування неповнолітніх правопорушників до і після здійснення злочинів;

3) злочинність і перевищення влади, правопорушення і правопорушники, що перебувають поза досяжністю закону;

4) реорганізація в галузі виправних заходів і її вплив на ув'язнених;

5) норми і керівні принципи Організації Об'єднаних Націй при здійсненні кримінального правосуддя; страта;

6) нові перспективи в попередженні злочинності й кримінальне правосуддя; роль міжнародного співробітництва.

З питань порядку денного була прийнята декларація і резолюція з проблем кримінального правосуддя і поводження з правопорушниками.

Під час обговорення питання про реорганізацію в галузі виправних заходів і її вплив на ув'язнених увагу делегатів було зосереджено на пошуку кримінально-правових заходів, що виступають як ефективна альтернатива покаранню у вигляді позбавлення волі, а також на активному включенні громадськості в процес їхнього виконання, особливо в здійснення заходів щодо повернення правопорушників до соціальне корисної діяльності. Дискутувалася пропозиція про скорочення кількості тюрем.

На конгресі багато уваги приділялося вищій мірі покарання — страті. Делегати Швеції й Австрії запропонували виключити її з кримінального законодавства як негуманну й аморальну. Однак більшість делегатів відхилила цю пропозицію. У документах конгресу зазначається, що збереження страти як тимчасової міри доцільно за найтяжчі злочини, особливо за злочини проти миру, військові злочини і злочини проти людства.

У ряді резолюцій з питань поводження з правопорушниками шостий конгрес рекомендував делегатам зосередити зусилля на розробці проекту конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність особистості форм поводження і покарання, на створенні кодексу поведінки посадових осіб щодо підтримки правопорядку та ін. Конгрес звернув особливу увагу на здійснення пактів про права людини стосовно ув'язнених.

Сьомий конгрес ООН з питань попередження злочинності та поводження з правопорушниками відбувся в 1985 р. у Мілані (Італія). У роботі конгресу взяли участь делегати 123 держав. Були присутні також представники 10 міждержавних і понад 50 неурядових організацій, 13 органів і інститутів ООН.

Конгрес проходив під девізом "Попередження злочинності з метою волі, правосуддя, миру та розвитку". Порядок денний включав такі питання: нові форми злочинності й попередження злочинності в контексті розвитку; майбутні завдання; процеси та перспективи кримінального правосуддя у світі, що змінюється; жертви злочинів; молодь, злочинність і правосуддя; розробка і застосування стандартів і норм Організації Об'єднаних Націй в галузі кримінального правосуддя.

На восьмому конгресі (1990 р., м. Гавана) були розглянуті проблеми стандартизації поводження з неповнолітніми засудженими та інші питання, пов'язані з пенітенціарною теорією і практикою.

З викладеного видно, що міжнародне співтовариство постійно розробляє і вдосконалює нові методи роботи із засудженими, щоб особа, піддана кримінальному покаранню у вигляді позбавлення волі, не відчувала себе відірваною від суспільства.