Допит обвинуваченого. Тактика допиту обвинуваченого залежить від того, визнає особа свою вину повністю, частково або заперечує її повністю. Коли має місце визнання особою своєї вини і вона вже допитувалась як підозрювана, в основному йде повторне з'ясування тих самих, що й під час допиту підозрюваного, питань. Однак у кожному разі, за такої ситуації допит розпочинається з уточнення, у чому власне обвинувачений визнає себе винним:

-    чи був у нього намір убити;

-    чи він цього бажав, або завідомо допускав;

-   у чому вбачає свою необережну вину (коли мають місце посилання на таку);

-    які дії він учиняв;

-    де взяв знаряддя вбивства;

-    в які ділянки тіла спрямовував удари;

-   в якому положенні було тіло жертви та знаряддя на момент заподіяння ударів чи інших дій;

-    чи чинив потерпілий опір;

-    якою була поведінка потерпілого до кінця конфлікту;

• як давно знайомі обвинувачений і потерпілий, які їхні відносини та підґрунтя цього;
• чи були в них контрінтереси, як вони обговорювались і вирі щупались або підлягали вирішенню;
• якщо були конфлікти, то чому обвинувачений вирішив розрядити їх убивством, а не іншим способом.

Слідчий має на увазі, що необхідно перевірити наявність усіх елементів складу злочину і доказати всі необхідні обставини. Власне, ці обставини зазначаються планом допиту. Визнання вини не усуває потреби перевірки алібі та основної версії захисту - вбивства у стані необхідної оборони або перевищення її меж.

У ході допиту обвинуваченого, який заперечує вину, уточнюють у всіх деталях, кожну годину і хвилину, проведену обвинуваченим у день убивства. Питання формулюються так, щоби відповіді можна було перевірити. Посилання на алібі перевіряються виявленням об'єктивних свідків (окрім тих, котрих називає обвинувачений) та уточненням показань названих ним осіб: чи сам приходив до них того дня обвинувачений, хто його приводив, чи знали його вони раніше, як він пояснював свій прихід тощо. Підтвердження алібі не виключає співучасті обвинуваченого у злочині, а той, хто його привів, і може бути виконавцем убивства.

Обвинуваченому роз'яснюють обставини, що пом'якшують його вину, зокрема щиросердне каяття та об'єктивні показання, що пояснюють мотиви й цілі його поведінки.

Названі обвинуваченим особи повинні бути встановлені й допитані, знаряддя вбивства та інші речові докази - знайдені, пред 'явлені йому для впізнання і приєднані до справи.

Обвинувачений повинен бути оглянутий з метою виявлення на його тілі та одязі слідів злочину, а у випадках, передбачених пунктами 3 і 4 ст. 76 КПК України, обов'язково призначається відповідно судово-психіатрична або судово-медична експертиза. Виявлені на цьому етапі розслідування за показаннями обвинуваченого чи іншим способом знаряддя злочину та інші речові докази також можуть бути направлені на криміналістичну, біологічну або судово-медичну експертизу, якщо необхідно виявити на них сліди, пов'язані зі злочином, або з'ясувати інші питання, вирішення яких вимагає спеціальних знань.

Варто зазначити, що характер наявних ситуацій розслідування багато в чому залежать від позиції обвинуваченого після пред'явлення йому обвинувачення.

Основними завданнями тактичних операцій на цьому етапі розслідування є: 1) перевірка відповідних версій; 2) збирання доказів для повного викриття винної (винних) особи (осіб). Цього можна досягти проведенням таких тактичних операцій:

-  встановлення мотивів убивства;

-   виявлення доказів обізнаності обвинуваченого про обставини вбивства;

-    перевірка алібі обвинуваченого;

-    розшук знарядь вчинення злочину тощо.

Тактична операція -"Встановлення мотивів убивства", залежно від обставин убивства і дій злочинця для його приховання, а також позиції обвинуваченого після пред'явлення йому обвинувачення, може охоплювати комплекс таких слідчих дій та онеративно-розшукових заходів:

• допити свідків, на яких посилається у своїх показаннях обвинувачений;
• обшук за місцем проживання обвинуваченого з метою виявлення речей та цінностей, що належали потерпілому;

-  вивчення його способу життя і занять;

-   перевірка намічених версій про перебування обвинуваченого на місці події;

-  встановлення відносин обвинуваченого з потерпілим;

-   встановлення дій обвинуваченого щодо його готування до злочину, придбання зброї, способу приховання слідів тощо.

Тактична операція "Виявлення доказів обізнаності обвинуваченого про обставини вбивства" є доцільною у випадках, коли слідчому у ході допиту свідків або в результаті оперативно-роз-шукових заходів стають відомі відомості про неприязні відносини між обвинуваченим (підозрюваним) і потерпілим, погрози з його боку, обізнаність обвинуваченого про такі деталі вбивства, про які може знати тільки вбивця. Така операція може передбачати:

-    аналіз показань допитаних осіб;

-    повторні їх допити з метою деталізації окремих обставин;

-    проведення очних ставок;

-    перевірка алібі тощо.

Тактична операція "Перевірка алібі" може містити:

• оперативно-розшукові заходи щодо встановлення місця перебування осіб, на яких посилається обвинувачений (підозрюваний);

-    допити цих осіб;

-    відшукання документів щодо цих осіб;

• виконання у присутності обвинуваченого повторного огляду місця події відтворення обстановки та обставин події за його участі;
• збирання інформації про рух транспорту конкретного маршруту, на який посилається обвинувачений тощо.

Тактична операція "Розшук знаряддя вбивства" проводиться тоді, коли таке знаряддя не було знайдене у ході огляду місця події та виконання інших слідчих дій, але його ознаки встановлено висновком відповідного експерта або стали відомі з показань свідків. Така тактична операція може охоплювати:

-    обшук житла обвинуваченого та прилеглої території;

• виявлення та допит свідків, які бачили в обвинуваченого певні предмети, знаряддя або знають про їх виготовлення або придбання.

У конкретних випадках на подальшому етапі розслідування можуть проводитися й інші тактичні операції, що випливають із обставин справи та наявної слідчої ситуації.

Реалізація кожної тактичної операції вимагає попередньої підготовки, чіткого плану, що відображав би її завдання, визначення видів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, кола учасників, їхніх функцій, порядку й часу проведення, технічного забезпечення операції тощо.

Окрім уже названих судових експертиз, на подальшому етапі розслідування, як до речі, і на початковому, ще можуть призначатися різноманітні криміналістичні експертизи:

-    судово-балістичні; холодної зброї; вибухотехнічні;

-    трасологічні;

-    експертизи встановлення цілого за частинами;

• почеркознавчі, авторознавчі, технічного дослідження документів;

-    криміналістичні експертизи матеріалів, речовин і виробів;

• біолого-грунтознавчі (за зразками ґрунту з місця події та нашаруваннями на одязі обвинуваченого тощо);

-    хімічна експертиза лаків і фарб;

-    інформаційно-технічні (комп'ютерні).

Майже у кожній справі про вбивство призначають і проводять судово-психіатричну експертизу для встановлення осудносії обвинуваченого, а також судово-психологічні - для встановлення особистісио-психологічних властивостей, що є важливими для оцінювання відносин між загиблим і злочинцем, для оцінки поведінки потерпілого обвинуваченим тощо.

На подальшому етапі розслідування вбивств, як уже зазначалось, проводяться відтворення обстановки та обставин події, пред'явлення для впізнання, обшуки (зокрема особисті), накладення арешту на майно та ін.

Завершальний етап розслідування полягає у виконанні ряду процесуальних дій: оформленні матеріалів справи; ознайомленні з ними потерпілих (когось із родичів убитого), їхніх представників, обвинуваченого із захисником; вирішенні заявлених цими суб'єктами клопотань (інколи таких, що потребують виконання слідчих дій); складенні обвинувального висновку та направлення його і кримінальної справи прокуророві на затвердження та ін.