Перші електронні операції в Інтернеті були здійснені ще в 1995 р. Формально електронний бізнес є будь-якою трансакцією, здійсненою за допомогою функціональності інформаційної системи, після закінчення якої відбувається передача права власності або права користування реальним продуктом або послугою.

Разом з тим зараз відбувається поступова трансформація понять - активно вживається поняття "електронний бізнес", яке слід розуміти як реалізацію ділової активності через Інтернет. Сьогодні спостерігається тенденція нарощування цього сервісу і поступового перетворення веб-вітрин на повноцінні інтернет- магазини. Це дозволяє бізнесу збільшити географію присутності на ринку, швидше реалізувати товар, послуги та отримати додатковий канал для маркетингу і реклами.

Проблема оплати за товар чи послугу вирішується масовим упровадженням електронних засобів платежу. Он-лайнові платіжні системи, що існують сьогодні, можна розділити на три види: пластикові (кредитні або дебетові) картки, електронні чеки та цифрові гроші ("електронний гаманець"). Головна проблема - це безпека електронних платежів. На користь її вирішення можна вважати появу протоколу SET (Secure Electronic Transactions - безпечні електронні трансакції) - міжнародного стандарту безпеки, який сьогодні є єдиним стандартом, прийнятим основними міжнародними платіжними системами для організації захищених платежів в Інтернеті.

Таким чином, сучасний електронний бізнес - це якісно нові технології, які дозволяють компанії досягти конкурентної переваги завдяки поліпшенню обслуговування своїх клієнтів та оптимізації бізнес-стосунків з партнерами. Інтернет-технології є одним з основних, але не єдиним ключовим аспектом в електронному бізнесі.

Електронна комерція як один з елементів електронного бізнесу пов'язана з виконанням функцій маркетингу, включаючи продаж товарів і послуг через Інтернет споживачеві.

Залежно від використовуваної моделі бізнесу розрізняють системи B2B (Business to Business - ділові стосунки між компаніями), B2C (Business to Consumer - взаємодія компанії і кінцевого споживача), а також В20 (Business to Government - відносини комерційних структур і держустанов). Зараз все ширше для державного урядування використовується система G2G (Government to Government - відносини між держустановами).

1. Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг"

Усі види бізнесу та урядування неможливі без документів. Електронний бізнес та сучасне урядування використовують електронні документи, визначення яких міститься в Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг", прийнятому 22 травня 2003 р. У ст. 5 вказано: "Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством".

Важливим є те, що електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

При цьому "візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприймання його змісту людиною" (ст. 5).

Одним із необхідних реквізитів звичайного документа є підпис або підпис з печаткою. Електронні документи теж потребують підпису - електронного. У зазначеному Законі в ст. 6 це поняття визначається так: "Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом". При цьому "використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб' єктами електронного документообігу на договірних засадах".

Крім того, електронний підпис Закон розглядає як засіб перевірки цілісності електронного документа. У ст. 12 вказано, що "перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису".

Як технічно реалізується електронний підпис розглянемо в наступному підрозділі. У контексті теми, яка вивчається, важливим є поняття "електронний документообіг", яке Закон визначає так: "Електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

Порядок електронного документообігу регламентується державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством."

У статтях 11 та 12 Закон також визначає порядок відправлення та передавання електронних документів, а також їх одержання: "Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ".

Дуже важливим є визначення у Законі часу, коли був відправлений (ст. 11) та одержаний (ст. 12) електронний документ:

•  "Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, датою і часом відправлення електронного документа вважаються дата і час, коли відправлення електронного документа не може бути скасовано особою, яка його відправила. У разі відправлення електронного документа шляхом пересилання його на електронному носії, на якому записано цей документ, датою і часом відправлення вважаються дата і час здавання його для пересилання";
•  "Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження".

Зверніть увагу, що, як наголошено в ст. 11, "вимоги підтвердження факту одержання документа, встановлені законодавством у випадках відправлення документів рекомендованим листом або передавання їх під розписку, не поширюються на електронні документи. У таких випадках підтвердження факту одержання електронних документів здійснюється згідно з вимогами цього Закону".