Формування національних електронних інформаційних ресурсів та запровадження єдиних стандартів в цій сфері є виключно важливим для виведення інформаційних процесів в Україні на рівень який би відповідав викликам сучасного інформаційного суспільства. Адже початково подібні ресурси в Україні створювалися на галузевому рівні, регулювалися галузевими ж актами і використовувалися лише внутрішньо організаційно, що порушувало права громадян на інформацію і погіршувало інформаційне забезпечення органів публічної влади, як цілісної системи.

На нашу думку, для інформаційної безпеки визначальними є два питання правової регламентації електронних інформаційних ресурсів:

1. засади створення і використання цих баз їх власником, щоб виключити можливість порушення прав та законних інтересів третіх осіб;
2. компетенцію та обов'язки органів публічної влади щодо ведення баз даних та надання інформації з них. Це надасть можливість зацікавленим особам звернутися до цих органів за необхідною інформацією.

Підбиваючи деякі підсумки аналізу основних нормативно-правових актів із захисту інформаційної інфраструктури ми можемо говорити про те, що, високі темпи інформатизації в Світі привели Україну до того рубежу, за яким використання виключно внутрішнього досвіду і старих напрацювань не є достатнім (особливо враховуючи наше хронічне відставання в інформаційній сфері). Розрив між розвинутими країнами і рештою світу невпинно збільшується. Нові реалії ставлять і нові вимоги в правовому регулюванні захисту інформації, який повинен стати каталізатором запровадження нових технічних та організаційних засобів.

Так, необхідно більш послідовно дотримуватися задекларованого комплексного підходу у галузі захисту інформаційної інфраструктури України. Визначення інформаційної інфраструктури та основ компетенції держави по її захисту повинно бути включене до закону "Про інформацію", а також деталізоване в комплексному нормативно-правовому акті "Про захист інформації та інформаційної інфраструктури".

Адже, якщо інформаційну систему держави розглядати як ціле, то інформаційну безпеку можна представити як її невід'ємну частину. При чому таку, що формує базові характеристики такої системи - цілісність і стійкість.

Таким чином пропонованим Законом Про захист інформації і інформаційної інфраструктури повинна бути встановлена система безпеки інформаційної інфраструктури України. Така система повинна включати в себе наступні елементи:

1. юридичні - правове регулювання відносин, що виникають з приводу створення та використання інформаційної інфраструктури;
2. організаційні - забезпечення правового режиму об'єктів інформаційної інфраструктури, включаючи їх фізичний захист;
3. технічні - застосування інженерно-технічних заходів, що роблять інформацію недосяжною для протиправних дій;
4. криптографічні - перетворення інформації в такий вигляд, що унеможливлює протиправне або неавторизоване її використання;
5. економічні - джерела фінансування заходів безпеки та стимули  для подальшого розвитку цієї інфраструктури.

На сьогоднішній день вкрай необхідно створити головні засади та принципи, на основі яких можливо здійснювати подальший розвиток системи безпеки інформаційної інфраструктури. При чому, на нашу думку, в цьому процесі не слід займатися "винаходженням велосипеду", оскільки в світі існує досить багато країн з більш високим рівнем інформатизації, які раніше зіткнулися з тими проблемами, які постають перед Україною сьогодні. І їх досвід є дуже цінним.