Важливу і суттєву роль в ідентифікації особи за її зовнішністю відіграє криміналістична портретна (або судово-портретна чи судово-фотопортрстна) експертиза.

Результатом її проведення може бути встановлення тотожності людини за її зображеннями у відповідних джерелах.

Залезісно від характеру об'єктів є такі види судово-портретної експертизи:

• експертиза зображень людей за фотографіями з метою встановлення того, чи зображено на двох та більше фотографіях ту саму особу;
• експертиза невпізнаного трупа (фотографії якого надано) і зажиттєвої фотографії особи для встановлення особи трупа;
• експертиза зажиттєвого фотозображення безвісти зниклої особи і черепа трупа для встановлення того, чи може виявлений череп належати людині;
• експертиза посмертної маски невстановленої людини і зажиттєвих фотозображень безвісти зниклого з метою впізнання трупа.

Наведений перелік об'єктів і завдань досліджень свідчить про те, що портретна експертиза проводиться в процесі оперативних і слідчих заходів під час розшуку осіб, що уникають слідства та суду; осіб, які втекли з місць позбавлення волі; осіб, зниклих безвісти, коли виявляється або затримується особа, схожа зовні з розшукуваною.

Експертиза проводиться й тоді, коли є сумніви щодо того, хто зображений на фотографії у посвідченні, яке подається конкретною людиною як своє.

До експертів звертаються і з метою встановлення ними факту того, що на фотографіях, які мають значення для слідства, зображено конкретну особу тощо.

Матеріали (фотопортрети), що представляються (надаються) експертам, повинні бути достовірними (тобто їх походження встановлено безсумнівно) і допустимими (отриманими в установленому законом порядку); співвідносними за ракурсом; наближеними за часом виготовлення; умовами їх виконання (одні умови освітлення, тла та ін.); високої якості (належної різкості, середньої контрастності, без ретуші, вуалі, пошкоджень і забруднень).

Кіно-, відсоматеріали, рентгенограми надають в оригіналах; кісткові рештки (череп, кістки) мають бути очищені від м'яких тканин.

В основі експертного ототожнення особи стосовно всіх перелічених вище об'єктів лежить порівняльне дослідження (зіставний аналіз) ознак зовнішності.

Процес експертного дослідження складається з п'яти стадій:

-    підготовчої;

-    аналітичної;

-    порівняльної;

-    синтезу та узагальнення;

-    фіксації результатів дослідження.

На першій стадії відбувається вивчення властивостей наданих експертові об'єктів і вплив їх на передання ознак зовнішності.

Так, оглядаючи об'єкти фотографії, експерт вибирає з них найбільш придатні для зіставлення.

На другій (аналітичній) стадії здійснюється роздільне вивчення об'єктів.

Для цього, наприклад, відібрані фотознімки доводяться до одного масштабу (викопуючи репродукційне фотознімання).

За групою фотографій, на яких зображено ту саму особу, яка підлягає ідентифікації, з використанням методу словесного портрета описуються збіжні ознаки зовнішності.

Поряд із описом, на цій та наступній третій стадії застосовують й інші заходи демонстрації збіжних ознак:

• зіставлення - порівнювані фотографії наклеюють поряд і однаковими цифрами позначають збіжні ознаки;
• суміщення - складання частин фотографій (зазвичай лівої частини одного обличчя з правою іншого знімка) для демонстрації співвідносності (взаємопереходу) горизонтальних ліній: росту волосся, брів, очей, основи носа, рота, підборіддя;
• накладення - суміщення за однойменними анатомо-топо-графічними пунктами зображень облич, виготовлених на прозорих фотоплівках (або одне зображення на плівці, інше - на фотопапері).

Отже, сутність третьої стадії - порівняння роздільно виявлених ознак із установленням збігу чи різниці, у спосіб зіставлення, суміщення та накладення (аплікації) фотозображень.

На четвертій стадії - синтезу та узагальнення результатів -проводиться оцінювання справді збіжних і відмінних ознак, формулюються висновки. Висновок ґрунтується на детальній характеристиці всіх виявлених ознак зовнішності та об'єктивній оцінці їхньої достатності для цілей ототожнення.

Якщо поряд зі збіжними ознаками, що дають можливість виснувати про тотожність, спостерігаються певні розбіжності, останні повинні бути пояснені (різністю освітлення фотографування, просторовими спотвореннями через відповідний ракурс голови, віковими змінами чи внаслідок перенесених хвороб тощо).

На п'ятій стадії дослідження відбувається фіксація його результатів - складається висновок експерта, до якого долучаються фототаблиця із розміченими та нерозміченими (конт-рольн им и) фотографіями.

Якщо на експертизу скеровано череп і зажиттєве зображення особи, яка підлягає ототожненню, то дослідження провадиться за дещо іншою методикою.

Спершу за черепом установлюються стать і наближений вік особи, якій цей череп належав.

Після цього із зажиттєвої фотографії виготовляють діапозитив.

Череп фотографують у тому ж масштабі та ракурсі, що й обличчя, зображене на діапозитиві.

Далі негативне зображення черепа та обличчя суміщають за основними анатомо-топографічними пунктами і з цього суміщеного негатива здійснюють фотодрук.

На отриманій фотографії повинні чітко проглядатись обидва зображення так, щоби збіглися всі анатомо-топографічні пункти і контури.

Якщо такий збіг має місце, то виснують про те, що череп міг належати цій особі.

У разі незбігу висновок буде негативним.

У категоричній формі висновок дається лише тоді, коли поряд із зазначеними збігами є збіг і індивідуалізуючих ознак: викривлення спинки носа, сліди хірургічного впливу на кістках черепа, збіг зажиттєвих відомостей про стан зубного апарату з реальним станом такого в черепі.

У слідчій та оперативно-розшуковій практиці інколи звертаються до експертно-скульптурної реконструкції обличчя за черепом (метод М. М. Герасимова).

Суть методу: на череп наносять воскову композицію шаром, що обумовлюється товщиною м'яких тканин на відповідних ділянках обличчя (голови).

Отриманий скульптурний портрет може бути із оперативних цілях пред'явлений для впізнавання, а також зіставлений за методом словесного портрета із зажиттєвими зображеннями безвісти зниклої особи.

Результати впізнавання або зіставлення доказового значення не мають, оскільки в основі створення скульптурного портрета лежать не тільки об'єктивні дані, а й суб'єктивні, що привносяться скульптором-експертом. З цієї ж причини скульптурний портрет не може бути об'єктом експертного дослідження.

Аналогічна ситуація - з мальованими та композиційними портретами.

Тільки в оперативних цілях може мати місце виконуване спеціалістами-експертами зіставлення портретів (у справах щодо серійних злочинів) між собою з метою хоча б наближено дійти висновку, що злочини вчиняються тією самою особою.

Звичайно, таке дослідження, не будучи експертизою, оформлюється "довідкою про дослідження".