Значний обсяг предметної регламентації суспільних відно­син у найрізноманітніших сферах діяльності публічної влади щодо реалізації і захисту прав та інтересів фізичних і юридич­них осіб, а також можливість інстанційного перегляду або ос­карження рішень, дій чи бездіяльності органів владних повно­важень, їх посадових осіб складають окрему групу проваджень в адміністративному процесі — провадження в сфері управління.

Практика управлінської діяльності характеризується над­звичайно великою кількістю адміністративних проваджень, які всебічно охоплюють суспільне життя і різноманітність управ­лінських ві дносин. Лише орієнтовний огляд законів України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (від 1 червня 2000 р.); «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців» (від 15 травня 2003 р.); «Про доз­вільну систему у сфері господарської діяльності» (від 8 вересня 2005 р.); «Про захист прав споживачів» (у редакції від 1 грудня 2005 р.); «Про автомобільний транспорт» (у редакції від 23 лю­того 2006 р). тощо дає підстави констатувати наявність прова­джень із ліцензування діяльності підприємств, реєстрації транс­портних засобів, зброї, реєстрації підприємницької діяльності, провадження щодо застосування заходів адміністративного примусу тощо, повний перелік яких практично неможливий.

Отже, реєстрація підприємницької чи господарської діяль­ності, транспортних засобів, зброї, шлюбних відносин, цивіль­ного стану особи, місця проживання чи місця перебування; видача паспортів, ліцензій, дипломів, сертифікатів, патентів, авторських свідоцтв; нострифікація документів; застосування заходів примусу тощо є суто управлінською, адміністративною, публічною діяльністю органів владних повноважень, їх посадо­вих (службових) осіб, які згідно із законом уповноважені роз­глядати та вирішувати питання, пов´язані з реалізацією та за­хистом прав, свобод і законних інтересів фізичних чи юридич­них осіб.

Звісно, ця діяльність потребує відповідно правової регламен­тації, яка б забезпечувала певний порядок, умови та послідов­ність здійснення адміністративних процедур щодо вирішення конкретного питання. В цьому зв´язку, оскільки йдеться про роз­гляд і вирішення питань, пов´язаних із реалізацією та захистом прав, свобод та інтересів фізичних чи юридичних осіб, управ­лінську діяльність у цій сфері слід розглядати як адміністративні послуги, як виконання обов´язків держави перед громадянами. Врегульовані процесуальними нормами ці види управлінської діяльності складають окремі групи взаємовідносин щодо вста­новлення юридичних фактів, які мають значення при вирішенні питання про право та поновлення порушеного права.

Аналіз чинного законодавства дозволяє виділити кілька груп взаємовідносин, що складаються у сфері управлінської, публічної діяльності між органами владних повноважень, їх по­садовими (службовими) особами, з одного боку, і фізичними чи юридичними особами, з іншого боку, щодо вирішення пи­тань, пов´язаних із реалізацією та захистом прав, свобод та ін­тересів, у тому числі й надання адміністративних послуг. Серед них можна виділити:

1. відносини у зв´язку з вирішенням різного роду індивіду­альних справ із приводу реалізації суб´єктивних прав і обов´язків фізичними чи юридичними особами;
2. відносини у зв´язку з реалізацією контрольно-наглядових функцій та застосуванням заходів адміністративного примусу суб´єктами владних повноважень, їх посадовими (службовими) особами;
3. відносини у зв´язку з розглядом скарг фізичних чи юри­дичних осіб на рішення, дії чи бездіяльність органів владних повноважень, їх посадових (службових) осіб.

Урегульовані нормами процесуального права управлінські відносини набувають ознак адміністративних процесуальних правовідносин, які, на відміну від правовідносин, що склада­ються в порядку позовного провадження у сфері адміністратив­ного судочинства та застосовчого провадження в справах про адміністративні правопорушення, характеризуються певними особливостями.

По-перше, адміністративні процесуальні (управлінські) пра­вовідносини складаються виключно в сфері управлінської діяль­ності й реалізуються в позасудовому, інстанційному, тобто адмі­ністративному, порядку. Визнання та реалізація прав, свобод, обов´язків та інтересів фізичних чи юридичних осіб здійснюєть­ся шляхом звернення (звертання) до відповідних органів (поса­дових осіб) владних повноважень, які згідно із законом уповно­важені розглядати та вирішувати питання щодо реалізації кон­кретних суб´єктивних прав та виконання обов´язків. Захист та поновлення порушеного права забезпечуються зверненням до вищестоящого органу (посадової особи) владних повноважень.

Такий порядок реалізації та захисту прав та інтересів фізич­них чи юридичних осіб спрощує та прискорює розгляд ад­міністративної справи, забезпечує оперативність реагування органу владних повноважень та захисту порушеного права.

По-друге, суб´єктивний склад адміністративних процесуаль­них (управлінських) правовідносин характеризується різно­маніттям органів владних повноважень (посадових осіб), що здійснюють адміністративну юрисдикцію у відповідній сфері управління. Розгляд і вирішення адміністративних справ відбу­ваються за галузевою чи функціональною спеціалізацією ор­ганів владних повноважень (посадових осіб), що має забезпечу­вати фаховість, повноту та компетентність вирішення справи.

По-третє, адміністративні процесуальні відносини в сфері управління будучи за своєю природою імперативними, владни­ми, містять водночас, як об´єктивне явище, неуправлінську скла­дову, мають певною мірою мають диспозитивний характер, що повніше відображає сутність адміністративного процесу. За до­помогою норм адміністративного процесуального права, реалізу­ються норми матеріального права інших галузей права, забезпе­чуються реалізація та захист прав та інтересів фізичних чи юри­дичних осіб не тільки публічного, а й приватного характеру.

Диспозитивність у публічних відносинах надає можливість суб´єктам діяти на власний розсуд: для фізичних чи юридичних осіб — за принципом «дозволено все, що не заборонено зако­ном»; для суб´єктів владних повноважень (посадових осіб) — «дозволено лише те, що передбачено законом».

Найістотніші властивості, що притаманні цим правовідно­синам, вимагають закріплення в законодавстві відповідних процедурних дій органів публічної адміністрації, які б забезпе­чували доступність, простоту, оперативність, фаховість, повно­ту та компетентність у реалізації та захисті прав, свобод і обов´язків та інтересів фізичних чи юридичних осіб.

Забезпечення належної оперативності, простоти та доступ­ності провадження, всебічності, повноти та об´єктивності з´ясування обставин адміністративної справи може бути досяг­нута саме в процесі здійснення завдань та функцій управлінсь­кого характеру у відповідній сфері управління, тобто в процесі управлінської діяльності органів владних повноважень, їх поса­дових осіб у порядку інстанційної підвідомчості та підлеглості.

Система таких процедурних дій становить окрему групу проваджень в сфері управління.

Провадження в сфері управління — це визначені нормами адміністративного процесуального права умови здійснення в інстанційному (адміністративному) порядку органом владних повноважень процедурних дій щодо забезпечення і охорони прав, обов´язків та інтересів учасників правовідносин, прий­няття рішення у конкретних індивідуальних справах публічного і приватного характеру та звернення цих рішень до виконання.

Провадження у сфері управління здійснюються у зв´язку з:

1. реалізацією або необхідністю сприяння в реалізації суб´єктивного права;
2. набуттям передбаченого законодавством суб´єктивного права;
3. виконанням або необхідністю сприяння виконанню обов´язків;
4. застосуванням заходів адміністративного примусу щодо попередження або припинення настання шкідливих наслідків, а також адміністративних санкцій, крім накладення адміністра­тивних стягнень;
5. оскарження дій чи бездіяльності органів владних повно­важень, їх посадових осіб у зв´язку з реалізацією та захистом прав, свобод та інтересів приватних осіб, а також у зв´язку з розглядом та вирішенням конкретної адміністративної справи.

Учасниками адміністративного провадження є:

1. суб´єкт звернення — фізична чи юридична особа, що звертається до органу владних повноважень, його посадових осіб із заявою або скаргою щодо реалізації та захисту своїх прав, свобод і інтересів та сприяння виконанню обов´язків;
2. орган владних повноважень — орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові осо­би, а також інші органи публічної адміністрації, які відповідно до своєї компетенції уповноважені розглядати та вирішувати адміністративні справи;
3. заінтересована особа — фізична або юридична особа, права та інтереси якої зачіпає або може зачіпати прийняття уповноваженим суб´єктом адміністративного акта;
4. свідок експерт, спеціаліст, перекладач, законні представ­ники, представники органів виконавчої влади, органів місцево­го самоврядування, фізичні та юридичні особи, залучені від­повідно до законодавства до розгляду і вирішення адміністра­тивної справи.

З огляду на типологічні групи правовідносин у сфері управ­ління можна виділити кілька видів адміністративних прова­джень публічного і приватного характеру.

1.   Адміністративні провадження за заявою фізичних чи 
юридичних осіб щодо реалізації їх прав та інтересів, у тому 
числі з надання адміністративних послуг — провадження за за- 
явою суб´єкта звернення;

1. Адміністративні провадження за ініціативою органа влад­них повноважень щодо забезпечення реалізації контрольно-на­глядових функцій та застосування заходів адміністративного примусу — провадження за ініціативною органа владних повнова­жень;
2. Адміністративні провадження за скаргою фізичних чи юридичних осіб щодо реалізації та захисту їх прав та інтересів у зв´язку з розглядом адміністративної справи, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність органа владних повноважень — провадження за скаргою суб´єкта звернення.

Кожний із зазначених видів адміністративного проваджен­ня призначений для розгляду і вирішення певної групи відно­син, має відповідні особливості, забезпечує реалізацію прав, обов´язків та інтересів і поновлення порушеного права учасни­ків правовідносин у публічній сфері.

Провадження здійснюється шляхом вчинення його учасни­ками відповідних процесуальних (процедурних) дій, прийняття органом владних повноважень процедурних рішень та їх вико­нання в певній послідовності.

Послідовність вчинення процесуальних (процедурних) дій прийнято називати стадіями провадження, які тією чи іншою мірою притаманні будь-якому виду провадження в сфері уп­равлінської діяльності (в публічній сфері). До них належать такі стадії:

1)   відкриття адміністративного провадження;

2)   підготовка адміністративної справи до розгляду;

3)   розгляд адміністративної справи;

4)  прийняття адміністративного акта (рішення) та його пе- 
регляд;

5)  звернення до виконання адміністративного акта (рішення).