Провадження за заявою суб´єкта звернення охоплюють ши­роке коло відносин публічного і приватного характеру, учасни­ками яких, з одного боку, виступають органи владних повнова­жень (у більшості випадків це органи виконавчої влади та міс­цевого самоврядування), а з іншого — фізичні чи юридичні особи з приводу вирішення різного роду індивідуальних справ, реалізації суб´єктивних прав і обов´язків та надання адміністра­тивних послуг. Такі провадження здійснюються у разі потреби реалізації або набуття, у випадках, передбачених законом, суб´єктивного права, а також виконання обов´язків.

Разом із тим, варто звернути увагу, що провадження за за­явою суб´єкта звернення змістовно тісно пов´язані між собою і в більшості випадків одночасно уособлюють надання ад­міністративних послуг, ознаки, види, параметри та стандарти яких є темою окремого дослідження. Проте формування на­пряму провадження з надання адміністративних послуг нале­жить до функціональної перебудови системи адміністративного права — виділення з його структури адміністративного проце­суального права як окремої галузі права. Нове призначення ад­міністративного процесуального права полягає в регулюванні відносин між суб´єктами публічної влади і приватними особа­ми щодо реалізації прав і обов´язків приватних осіб, а не в процесі державного управління в цій сфері.

1 Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Авт.-упоряд. В. П. Тимощук. — К.: Факт, 2003. — С. 143—169.

Зроблена вітчизняним дослідником В. П. Тимощуком спро­ба визначення поняття адміністративних послуг, їх види та кіль­кісний склад1, яке хоча й не виглядає цілком незаперечним, ос­кільки за деякими послугами прихована господарська діяльність органів владних повноважень, яка не може стосуватися ані ад­міністративного процессу, ані надання адміністративних послуг, разом з тим дає ефектне уявлення про той значний обсяг та спе­цифічний зміст проваджень із надання адміністративних послуг, що здійснюються не інакше, як за заявою суб´єкта звернення.

За змістом, орієнтуючись на кінцевий результат, якого очі­кує суб´єкт звернення, провадження за заявою поділяються на: реєстраційні та дозвільні.

Реєстраційні провадження спрямовані на встановлення фактів, що мають юридичне значення та офіційне визнання в адміністративному (інстанційному) порядку прав і обов´язків фізичних чи юридичних осіб. До них належать:

а)  провадження в справах про встановлення фактів, що ма- 
ють юридичне значення — реєстрація: народження чи смерті 
особи; укладання та розірвання шлюбу; місця проживання та 
перебування особи; усиновлення; зміни прізвища, імені та по 
батькові; визнання фізичної особи безвісно відсутньою або 
оголошення її померлою; каліцтва, якщо це потрібне для при- 
значення пенсії або одержання допомоги за загальнообов´яз- 
ковим соціальним страхуванням, тощо;

б)  провадження в справах щодо забезпечення реалізації кон- 
кретних суб´єктивних прав — реєстрація: підприємницької та 
господарської діяльності; у випадках, встановлених законом, 
правочинів та договорів; нерухомості, земельних ділянок, спо- 
руд та цінних паперів; транспортних засобів та механізмів; 
зброї, боєприпасів та спеціальних засобів самооборони; полігра- 
фічних об´єктів; відкриттів та винаходів; товарних знаків та 
промислових зразків; заповітів; доручень; проведення мітингів, 
зборів, маніфестацій і демонстрацій та інших видовищних за- 
ходів; громадських організацій, релігійних конфесій та політич- 
них партій тощо. До них належать провадження про надання 
політичного притулку, надання громадянства України тощо;

в)  провадження в справах щодо захисту прав і законних інте- 
ресів фізичних чи юридичних осіб — визнання: правового статусу 
фізичних чи юридичних осіб; особистих майнових і немайно- 
вих прав, їх обмеження, зміна та припинення; достовірності 
сертифікатів про походження товарів з України (верифікація); 
документів у державі пред´явлення (нострифікація); покладен- 
ня юридичних обов´язків та ін.

Дозвільні провадження спрямовані на вирішення питання про забезпечення реалізації прав і обов´язків фізичними чи юридичними особами шляхом надання їм відповідного права чи дозволу. До них належать:

а)  провадження про надання права особі, яке вона згідно із 
законом може мати — право керування транспортними засоба- 
ми; право полювання; право на отримання пільг і субсидій; 
право приватизації тощо;

б)  провадження про надання дозволу фізичним чи юридичним 
особам щодо реалізації права: на придбання, носіння і зберіган- 
ня вогнепальної зброї, визначених законом засобів самооборо- 
ни; на початок роботи підприємств та оренду приміщень (Держ- 
пожнагляд); виготовлення й одержання печаток і штампів; на 
виробництво й використання вибухових речовин; виробництво 
та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення, 
боєприпасів до неї та ін.1;

в)  провадження про надання ліцензії (дозволу) на право здій- 
снення зазначеного в ній виду господарської діяльності протя- 
гом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. 
Це провадження з надання ліцензії на: пошук (розвідку) ко- 
рисних копалин; виробництво особливо небезпечних хімічних 
речовин; виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного 
каміння, виготовлення з них виробів; виготовлення цінних па- 
перів; освітянську діяльність та інші види господарської діяль- 
ності, що визначені у ст. 9 Закону України «Про ліцензування 
певних видів господарської діяльності»2.

Адміністративне провадження за заявою починається з по­дання заяви суб´єктом звернення до органу владних повнова­жень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо реалізації та захисту прав, свобод, обов´язків та інтересів, у тому числі з надання адміністративних послуг. Заява повинна бути оформлена відповідно до чинного законодавства.

1  Про затвердження Положення про дозвільну систему: Постанова Ка­бінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 (станом на 20 квітня 2007 р.); Про пожежну безпеку: Закон України від 17 грудня 1993 р. // Ві­домості Верховної Ради України. — 1994. — № 5. — Ст. 21; Порядок вида­чі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2006 р. № 150.

2  Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон Ук­раїни від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36. — Ст. 299 (зі змінами станом на 27 квітня 2007 р.).

За загальним правилом, заява подається у письмовій формі. Як виняток, заява може бути зроблена в усній формі й лише фізичною особою на особистому прийомі, але зміст вимог за­писується до спеціального журналу посадовою або службовою особою органу владних повноважень, яка проводить особистий прийом, і підписується заявником.

У заяві вказується: назва органу владних повноважень, до якого подається заява; прізвище, ім´я, по батькові та місце про­живання заявника (для фізичної особи) або найменування, ад­реса, номер розрахункового рахунку (для юридичної особи).

До заяви додаються документи необхідні для її розгляду та вирішення. Перелік документів може бути визначений законо­давством, наприклад, про видачу ліцензії для окремого виду гос­подарської діяльності1. Це можуть бути: копія свідоцтва про дер­жавну реєстрацію юридичної особи, посвідчена в установленому порядку; посвідчена в установленому порядку копія акта апроба­ції; дозвіл на об´єкт дозвільної системи, виданий органами внут­рішніх справ; сертифікат про проходження профілактичного наркотичного огляду; медична довідка про відсутність протипо­казань для керування транспортним засобом або придбання вог­непальної зброї чи інших засобів активного самозахисту тощо.

1 Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності: Затверджений постановою Кабі­нету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 27. — Ст. 1212.

2 Про затвердження Положення про дозвільну систему: Постанова Ка­бінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 (станом на 20 квітня 2007 р.); Про пожежну безпеку: Закон України від 17 грудня 1993 р. // Ві­домості Верховної Ради України. — 1994. — № 5. — Ст. 21; Порядок вида­чі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2006 р. № 150; Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії: Закон України від 11 січня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 9. — Ст. 68; Тимчасовий порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2003 р. № 35; Про органи реєстрації актів цивільного стану: Закон України від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 14. — Ст. 78; Прави­ла державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохід­них машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 36. — Ст. 967.

Вимоги щодо форми заяви та змісту поданих документів встановлюються відповідними нормативними актами та орга­нами владних повноважень, до компетенції яких належить роз­гляд і вирішення адміністративної справи2.

У заяві викладається суть питання, прохання та вимоги, обставини і докази, на яких вони ґрунтуються, зазначаються акти законодавства, на підставі яких вона подається. У ній мо­жуть бути викладені інші відомості, необхідні для правильного, своєчасного і повного вирішення справи.

Заява підписується заявником із зазначенням дати. Якщо заява подається представником заявника, до неї додаються до­кументи, які підтверджують його повноваження.

У разі подання заяви з порушенням встановлених законо­давством вимог щодо форми і змісту поданих документів, заява повертається заявникові з відповідними роз´ясненнями не піз­ніше як через три дні після її надходження та реєстрації та надається строк заявникові для усунення недоліків.

Заява підлягає реєстрації відповідно до правил діловодства в день її отримання органом владних повноважень, а заявник має право отримати довідку із зазначенням дати і номера реєст­рації його заяви. Практично у більшості випадків дата і номер реєстрації заяви (скарги) проставляються на її копії, що одно­часно надає інформацію про зміст заяви і час її надходження до органу владних повноважень.