ВИСНОВКИ Підводячи підсумок розглянутим питанням, можна зробити висновок, що при обранні того чи іншого виду покарання суд зобов'язаний у першу чергу виходити із загального поняття покарання, його властивостей та мети, яку ставить перед собою законодавець, адже роль і значення покарання багато в чому залежить від обґрунтованості його призначення і реалізації. Як свідчить історія боротьби зі злочинністю в багатьох країнах незалежно від їх суспільного ладу, жорстокість покарання ніколи не приводила до бажаного результату. Навпаки, жорстокість покарання переконує винного в несправедливості покарання, робить засудженого більш жорстоким, породжує в його свідомості почуття образи, неповаги до суспільства, держави, її законів. Тому значення покарання в боротьбі зі злочинністю виражається не його жорстокістю, а справедливістю, невідворотністю, своєчасністю і неминучістю його застосування за кожний вчинений злочин. Тобто покарання повинно бути відповідним тяжкості вчиненого злочину, справедливим і достатнім для виправлення засудженого. Тільки таке покарання сприймається винним та іншими особами як кінцевий і дійсно заслужений результат його злочинного діяння. Покарання завжди має застосовуватися з додержанням основних напрямків властивих каральній політиці: 1) застосування суворих заходів покарання до рецидивістів і осіб, що вчинили тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також до активних учасників організованих злочинних груп; 2) застосування покарання, не пов'язаних з ізоляцією винного від суспільства, і навіть звільнення від відбування покарань осіб, що вчинили вперше злочин невеликої і середньої тяжкості. Поєднання цих двох напрямків і відображено в новому Кримінальному кодексі України і повинно здійснюватися у каральній політиці наших судових органів. ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 1. Конституція України від 28 червня 1996р. / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30. 2. Кримінальний кодекс України. Офіційне видання. Із змінами та доповненнями станом на 1 січня 2004р. К.: Ін Юре-2004. 3. Алексєєв А. На шляху до нової практики кримінальних покарань// Вісник Центру суддівських студій.-№2-3. -2004. - С.10-11. 4. Бадира В.А. Аналіз національного законодавства щодо кримінальних покарань, не пов'язаних із позбавленням волі. Навчальний посібник для студентів, курсантів та практичних працівників кримінально-виконавчих інспекцій. - Чернігів: СПД Чаус В.О., 2004. - 42 с. 5. Бадира В.А. Виправлення засуджених як opinio moralis // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ, 2005. - № 1 (23) - С. 77-83. 6. Бажанов М.И. Уголовное право Украины: Общ. Часть. - Днепропетровск: Пороги, 1992. - 194 c.

7. Беляев Н.А. Цели наказания и средства их достижения. Л., 1963. - 142 с.

8. Гальперин И.М. Социальные изменения и содержание наказания. В кн.: Планирование мер борьбы с преступностью. М., 1982. - 284 с.

9. Денисова Т.А. Корегування мети покарання як крок до гуманізації кримінальної політики//Адвокат.-2006.-№ 8. - С. 7-10.

10. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы, М., Юридич. литература, 1973г. - 157 с.

11. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина Загальна: Курс лекцій. - 327 c.

12. Кримінальне право України. Загал. Частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Банківський та ін.; За ред.. П.С. Матишевського та ін.. - К.: Хрінком Інтер, 1997. - 542 c.

13. Кримінальне право України: Загальна частина / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.;За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. -- Київ--Харків: Юрінком Інтер--Право, 2007. - 671 с.

14. Курс уголовного права: Общ. Часть: Учебник для вузов. В 2 т. / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. - М.: ЗЕРЦАЛО, 1999. - 381 с.

15. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Заг. частина: Підручник. - К.: А.С.К., 2001. - 419 с.

16. Махінчук В.М. Інститут покарання: критерії визначення адекватності // Підприємництво, господарство і право. - 2001.- № 9. - С. 24-28.

17. Махінчук В.М. Конституційні принципи кримінального права: проблема формування системи законодавчих гарантій адекватності покарання // Підприємництво, господарство і право. - 2001.- № 4. - С. 11-14.

18. Махінчук В.М. Принцип економії репресії у новому Кримінальному кодексі України - важлива запорука адекватності покарання // Підприємництво, господарство і право. - 2001.- № 11. - С. 7-11.

19. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: за станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / За ред. С.С. Яценка. - К.: А.С.К., 2002. - 847 с.

20. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюк. - К: Каннон, 2004. - 1057 с.

21. Ной И.С. Сущность и функции уголовного наказания в Советском государстве. Изд. Саратовского ун-та, 1973. - 214 с.

22. Пинаєв А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. В 2 кн. - Х.: Харьк. юрид. - 2001. - Кн. 1: 2002.- Кн. 2. - 381 с.

23. Становский М.Н. Назначение наказания. - Спб: Юридический центр Пресс - 1999 84 с.

24. Учебник уголовного права. Общая часть. - М.: Издательство «СПАРК», 1996, - 412 с.

25. Фойницкий И.Я. Учение о наказании в связи с тюрьмоведением. / М., Городец - 2000 - 246 с.

26. Чезаре Беккариа. О преступлении и наказаний. -- М., 1939. - 427 с.

27. Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность. - Л., 1973. - 153 с.