Відправний момент для порушення кримінальної справи про незаконне переправлення осіб через державний кордон є виявлення ознак злочину. Ознаки незаконного переправлення осіб через державний кордон можуть бути виявлені під час:

- оперативно-службової діяльності органів ДПС України;

- провадження справ про адміністративні правопорушення та дізнання;

- проведення оперативно - розшукових заходів.

Підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Порушувати кримінальну справу слід, як правило, за фактом вчинення злочину або виявлення ознак, які прямо вказують на підготовку або вчинення незаконного переправлення осіб через державний кордон. За визначений законом термін проведення дізнання необхідно вжити невідкладні оперативно-розшукові заходи та провести першочергові слідчі дії з метою встановлення особи злочинця, а також встановлення ознак злочину. [9, 83-84]

У разі необхідності перевірити заяву або повідомлення про незаконне переправлення осіб через держаний кордон до порушення кримінальної справи в строк не більше 10 днів проводяться передбачені статтями 94, 97 КПК дії шляхом відібрання пояснень від окремих громадян (порушників державного кордону, затриманих осіб тощо) або службових осіб зі складу прикордонного наряду, які затримали порушників кордону разом з особами, які їх супроводжували.

Такі дії мають перевірочний характер і спрямовані на перевірку даних, що повідомляються, і включає:

- перевірку реальності існування фактів, що перевіряються;

- встановлення ознак злочину, в фактах що повідомляються;

- вирішення питання про достатність підстав для обґрунтованого порушення кримінальної справи або для відмови в її порушенні.

При перевірці заяв та повідомлень про незаконне переправлення осіб через держаний кордон часто-густо застосовуються: безпосередній виїзд представників дізнавально-оперативної групи на місце події (затримання групи нелегальних мігрантів у супроводі з переправщиками, затримання групи мігрантів під час відсиджування у прикордонних районах на конспіративних квартирах, на місцях які свідчать про незаконне переправлення осіб через кордон (матеріальні сліди) тощо); опитування свідків-очевидців та затриманих осіб з числа нелегальних мігрантів; отримання пояснень від осіб, які входили до складу прикордонного наряду, або які затримали групу. Результати перевірки викладаються у довідці та слугують приводом для порушення кримінальної справи або для її відмови. Перевірочні заходи не повинні зашкодити подальшому розслідуванню (насторожити злочинця, побудити його прийняти додаткові заходи до приховування злочину тощо).

Увесь подальший напрямок розслідування після порушення кримінальної справи залежить від тих слідчих ситуацій, які склались на момент її порушення.

Досліджуючи особливості організації розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон, нам уявляється необхідним запропонувати типові слідчі ситуації, які можуть виникнути на момент порушення кримінальної справи.

На думку М.В. Салтевського під слідчою ситуацією розуміється сукупність обставин конкретної події злочину, актуалізованих слідчим, дізнавачем, прокурором, судом, що здійснюють його розкриття, розслідування і попередження. [15, 302] Даної точки зору притримуємось і ми.

Слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування, доцільно класифікувати на три групи залежно від обсягу та змісту даних, що послужили підставою порушення кримінальної справи та інформації про злочинців. Аналіз кримінальних справ про незаконне переправлення осіб через державний кордон та анкетування дізнавачів дозволило нам зробити висновок, що найбільш розповсюдженими слідчими ситуаціями на момент порушення кримінальної справи є наступні:

1. Особа або особи, які надавали допомогу у незаконному переправленні осіб через державний кордон або спроби такого переправлення (діями, порадами, вказівками, надавали для перевезення осіб транспортні засоби або приміщення, безпосередньо являлись провідниками нелегальних мігрантів) затримані на місці події, їх особи відомі або невідомі, є свідки.

2. Виявлені ознаки незаконного переправлення осіб через кордон або спроби такого переправлення (безпосередньо на лінії державного кордону або в тилу), особа, яка надавала допомогу (діями, порадами, вказівками, надавала для перевезення осіб транспортні засоби або приміщення, безпосередньо являлась провідником нелегальних мігрантів) невідома, є свідки.

У зв'язку з тією чи іншою слідчою ситуацією на органи дізнання ДПС України відповідно ст. 23 та 64 Кримінально-процесуального кодексу України покладається обов'язок встановити обставини, що підлягають доказуванню при розслідуванні незаконного переправлення осіб через державний кордон, а також причини та умови, що сприяли вчиненню злочину. У деяких випадках необхідним являється встановлення обставин, які визначені у ст. 433 КПК тобто обставини, що підлягають встановленню в справах про злочини неповнолітніх.

Обов'язковому з'ясуванню та встановленню підлягають такі основні питання:

- чи є у події ознаки злочину передбаченого ст. 332 Кримінального кодексу України;

- місце, умови та час вчинення злочину;

- мета та мотиви вчинення злочину;

- особа злочинця або злочинців та точну їх кількість;

- хто є організатором незаконного переправлення осіб через державний кордон;

- способи приготування до злочину (підбір та підготовка транспортних засобів, збір інформації про місце перетинання державного кордону, підбір співучасників та пособників злочину, підбір та перевірка членів групи, консультації тощо);

- спосіб вчинення злочину, конкретні прийоми незаконного переміщення осіб через державний кордон, транспортні засоби використовувані для переміщення осіб тощо;

- ступінь участі кожного із учасників у вчиненні злочину;

- маршрут руху нелегальних мігрантів до місця затримання;

- обставини, що впливають на характер відповідальності злочинця, а також інші обставини, що характеризують злочин;

- можливу причетність до незаконного переправлення осіб через державний кордон персоналу прикордонної служби;

- причетність до злочинної діяльності неповнолітніх осіб;

- причини і умови, що сприяли вчиненню злочину.

2.2 Організаційно-тактичні дії дізнавача в типових ситуаціях на початковому етапі розслідування

Початковий етап розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон починається з аналізу зібраного матеріалу, порушення кримінальної справи, безпосереднього вирішення типових слідчих ситуації, концентрації сил та засобів для розкриття злочину за гарячими слідами з метою швидкого і повного розкриття злочину та координації взаємодії з оперативно - розшуковими підрозділами ДПСУ. З цією метою у першу чергу відповідно до Наказу № 262 Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 березня 2004 року [16] необхідно створити дізнавально-оперативну групу у складі 2-х оперативних працівників та 2-3 дізнавачів. Кожна слідча ситуація становить достатнє інформаційне поле діяльності дізнавача - визначити напрямок розслідування, побудувати загальні та часткові слідчі версії і приступити до їх перевірки всіма можливими способами криміналістичної тактики. Тому питання планування та проведення слідчих дій у типових ситуаціях розглядаються окремо по кожній ситуації та відповідній слідчій версії.

Як уже ми визначили раніше найбільш типовими слідчими ситуаціями на момент порушення кримінальної справи є наступні:

1. Особа або особи, які надавали допомогу у незаконному переправленні осіб через державний кордон або спроби такого переправлення (діями, порадами, вказівками, надавали для перевезення осіб транспортні засоби або приміщення, безпосередньо являлись провідниками нелегальних мігрантів) затримані на місці події, їх особи відомі або невідомі, є свідки, організатор переправлення невідомий.

2. Виявлені ознаки незаконного переправлення осіб через кордон або спроби такого переправлення (безпосередньо на лінії державного кордону або в тилу), особа, яка надавала допомогу (діями, порадами, вказівками, надавала для перевезення осіб транспортні засоби або приміщення, безпосередньо являлась провідником нелегальних мігрантів) не затримана і невідома, є свідки, організатор переправлення невідомий.

Перша ситуація є більш сприятливою з огляду на те, що особи які надавали допомогу у незаконному переправленні осіб через державний кордон затримані.

Найважливішою характеристикою досудового розслідування злочинів є його пошуково-пізнавальна природа. Однією із особливостей пізнавального процесу при розслідуванні злочинів є встановлення істини, тобто з'ясування усіх обставин злочинної події. Встановлення об'єктивної істини відбувається шляхом побудови слідчих версій різного роду і значимості.

Під криміналістичною версією розуміється обґрунтоване припущення щодо окремого факту або групи фактів, які мають або можуть мати значення для справи, вказує на наявність і пояснює походження цих фактів, їх зв'язок між собою та зміст, який служить цілям встановлення об'єктивної істини. [1, 26]

Для вирішення слідчих ситуацій, що виникли, дізнавач будує типові версії. Так у першій ситуації при затриманні групи нелегальних мігрантів разом з особою, яка надавала допомогу у незаконному переправленні через державний кордон, версії на початковому етапі розслідування будуються в основному з метою встановлення суб'єктів та співучасників злочину.

Виходячи із слідчих ситуацій, які склались на момент початку розслідування можна висунути наступні слідчі версії:

- до скоєння незаконного переправлення осіб через державний кордон причетне організоване угрупування або група осіб, тобто ознака, яка вказує саме на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон, а також скоєння злочину групою осіб;

- до незаконного переправлення осіб через державний кордон причетний персонал Державної прикордонної служби України або інших правоохоронних органів;

- до скоєння злочину причетна саме затримана особа;

- особа злочинця або злочинців являються мешканцями прикордонних населених пунктів, що межують з місцем затримання групи нелегальних мігрантів.

Особливе місце займають версії щодо організатора незаконного переправлення осіб через державний кордон, а також щодо повторності незаконного переправлення. [8, 26]

З метою перевірки слідчих версій, швидкого та повного розслідування кримінальної справи, закріплення доказової інформації необхідно провести невідкладні слідчі дії, оперативно-розшукові заходи та інші можливі дії з метою встановлення ознак злочину та осіб, які його вчинили.

У двох ситуаціях початковими слідчими діями є огляд місця події та допит свідків. У першій ситуації при наявності достатніх даних про причетність тієї чи іншої особи до скоєння злочину проводиться її затримання у якості підозрюваного. Далі проводиться огляд її речей і документів, допит та пред'явлення підозрюваної особи для впізнання свідкам. За необхідністю, можуть бути також проведені відтворення обстановки та обставин події, очна ставка, обшук та виїмка, освідування.

Якщо в ході оперативно-розшукової діяльності буде встановлено причетність до скоєння злочину інших осіб, проводиться їх розшук і затримання.

У другій ситуації при встановленні оперативно-розшуковими підрозділами особи злочинця або злочинців проводиться їх затримання і т.д.