Аналіз кримінальних справ показав, що в ході розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон найбільш характерними слідчими діями є: огляд місця події - 93%, допит - 100%, пред'явлення для впізнання - 45%, (у тому числі по фотокартках - 55%; в живу - 45%); перевірка показань на місці - 38%; слідчий експеримент - 12%; обшук - 18%; виїмка - 9%; призначення експертизи - 3 %; очна ставка - 64%; освідування - 4%; інші види огляду - 28%, затримання підозрюваного - 100%.

Названі слідчі дії є невідкладними і проводяться в режимі «форсованого темпу», тобто закріплення доказів по гарячим слідам.

Особливістю першочергового етапу розслідування є всебічна фіксація і документування усіх дій дізнавача, особливо потрібно звернути увагу на виявлення матеріальних слідів і закріплення їх інструментальними методами та засобами. Первинний допит затриманих осіб у якості підозрюваних необхідно записувати на магнітофон, відеокамеру, оскільки непоодинокі випадки, коли в ході подальшого розслідування затримані відмовляються від первинних показань. Так в ході вивчення кримінальних справ стало відомо, що науково-технічні засоби фіксації ходу слідчих дій використовуються у повній мірі у 29% випадках, не досить достатньо або взагалі не використовуються - 71%.

Так як свідками незаконного переправлення осіб через державний кордон, а також у деякій мірі підозрюваними являються іноземні громадяни, під час планування та організації проведення слідчих дій необхідно вирішити питання про залучення перекладача або перекладачів та захисника. У деяких випадках необхідно вирішити питання про залучення батьків, опікунів, вихователів тощо.

Якщо в ході розслідування була встановлена причетність до скоєння злочину іноземного громадянина та він був затриманий, необхідно негайно повідомити про це консульство або представництво тієї держави, громадянином якої являється затриманий громадянин.

Всебічному встановленню істини у справі може також сприяти активна взаємодія з іншими правоохоронним органами та установами, а також з правоохоронними органами суміжних держав, якщо це необхідно.

2.3 Планування розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон

Планування розслідування не зводиться тільки до складання плану розслідування, це частина великої роботи по розкриттю і розслідуванню злочинів. Тому воно застосовується у слідчій практиці, оперативно-розшуковій, експертній діяльності. Планування - це організаційна та творча сторона складної розумової роботи слідчого або дізнавача, яка здійснюється з моменту початку розслідування до його закінчення. [17, 217]

Планування розслідування злочину складається з:

1) визначення задач розслідування з урахуванням вчиненого злочину;

2) побудови (висунення) слідчих версій;

3) аналізу версій та визначення обставин (питань), які необхідно встановити;

4) визначення слідчих дій, оперативних засобів та інших перевірочних та профілактичних заходів, необхідних для встановлення намічених обставин;

5) вибору конкретних виконавців і строків виконання.

Планування розслідування, як і усяке планування являється передбаченням майбутньої роботи з відповідними розрахунками і її організаційним забезпеченням по оптимальному її виконанню у відношенні мети, затрат часу і засобів.

Планування розслідування ґрунтується на принципах індивідуальності і динамічності.

Індивідуальність планування означає, що план слідства по кожній конкретній справі повинен бути індивідуальним, тобто тільки для розслідування одного злочину. [18, 498]

Узагальнення практики розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон дає можливість розробити рекомендації по плануванню розслідування, але це не значить, що може бути складений план-шаблон для того, щоб керуватись ним у кожному випадку розслідування злочинів даного виду. Практика показала, що навіть однорідні злочини відрізняються один від одного в суттєвих деталях, які впливають на хід розслідування.

Динамічність планування означає його рухливість, гнучкість, оперативність. Слідчий не повинен бути зв'язаний направленням розслідування, яке він запланував на основі визначених даних.

Якщо виникає необхідність, слід змінити план розслідування, намітити нові версії.

Важливим засобом планування являється складання письмового плану розслідування по справі. Однак, це не являється обов'язковим для кожної справи і залежить від складності останньої і досвіду дізнавача.

По нескладній справі слідчий може обмежитись лише короткими замітками в блокноті, про слідчі дії, які відбудуться. Але при наявності у провадженні кількох справ, рекомендується по кожній більш менш складній справі скласти розвернутий план. Практика розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон показує, що у 64% випадків дізнавачі планують розслідування, 36% опитаних - показали протилежне.

Письмовий план дає можливість краще організувати роботу, дисциплінувати себе, а також наочно уявити весь хід розслідування і в будь-який момент проконтролювати свої дії.

Обов'язкової форми плану не існує. Дізнавач вибирає ту форму, яка виявляється для нього найбільш зручною. Так 74% респондентів показали, що планували розслідування у письмовій формі, 26% - усно.

При письмовій формі план повинен відображати:

а) першочергові і наступні слідчі, оперативно-розшукові заходи, необхідність яких очевидна;

б) версії, які висуваються при розслідуванні (загальні та часткові);

в) питання, завдяки яким кожна версія конкретизується для її перевірки;

г) слідчі, оперативно - розшукові і інші дії, необхідні для перевірки версій;

д) строки виконання, вказівки про те хто виконавець, і яких умов виконання необхідно дотримуватись.

Можна включити в план додаткову графу про результати виконання запланованих дій, але можна обмежитись відміткою про виконання в примітці.

По складній справі доцільно складати не один план на великому аркуші паперу з охопленням усіх загальних версій, а по кожній загальній версії - план на окремому аркуші. На окремих аркушах можуть бути і плани перевірки версій не тільки загальних але й інших, якщо їх перевірка носить складний характер.

При розслідуванні багатоепізодних справ доцільно складати план розслідування кожного епізоду окремо.

По справах, у яких проходять складні взаємовідносини між співучасниками злочину, велике значення має чітке уявлення про систему взаємозв'язків між окремими організаціями чи їх ланками, про оберт документів і т.д., практикується складання різних схем, додаткових до плану.

Планування слідчих дій, як і планування всього розслідування в цілому, повинно бути індивідуальним і динамічним. Індивідуальним тому, що в кожному конкретному випадку хід слідчої дії своєрідний. Дізнавач не може точно передбачити як буде поводити себе, наприклад, допитуваний, що, як і при яких обставинах буде виявлено при обшуку, огляді та ін.

Опитування дізнавачів показало, що планування слідчих дій проводиться у 54% випадків - завжди, 19% - часто, 27% - іноді або взагалі не планують. На нашу думку планування слідчих дій повинно проводитися обов'язково через їхню складність, так як учасниками слідчих дій є іноземні громадяни.

Динамічність планування дозволяє вносити необхідні зміни в план слідчої дії, який через це являє собою лише орієнтир для наміченої слідчої дії.

Плануючи слідчу дію дізнавач повинен визначити:

1) яка конкретна задача ставиться перед даною слідчою дією;

2) коли її слід провести (день, година);

3) де її слід провести;

4) як повинен проходити процес організації слідчої дії, проведена її підготовка (навести довідки, ознайомитись матеріалами справи, попіклуватись про транспортні засоби і ін.);

5) хто і в якості кого повинен прийняти участь в слідчій дії;

6) які повинні бути мобілізовані і розставлені сили, розподілені обов'язки, використані учасники слідчої дії, організований контроль виконання;

7) яка повинна бути послідовність дії;

8) які тактичні прийоми доцільно буде застосувати;

9) які технічні засоби потрібно використати;

10) які можуть знадобитись оперативно - розшукові заходи до, чи паралельно слідчій дії, чи безпосередньо після її виконання;

11) як підвести підсумки дії.

План розслідування визначається дізнавачем залежно від обсягу матеріалу, який є в його розпорядженні. Найдоцільнішою формою плану є така:

План розслідування

кримінальної справи № 12/06 порушеної за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України

Стислий зміст справи

Слідчі версії

Обставини, що підлягають встановленню

Слідчі дії та оперативно-розшукові заходи

Термін

виконання

Виконавець

Примітки

1

2

3

4

5

6

На доповнення до плану складаються схеми, за допомогою яких графічним шляхом систематизуються дані по справі. Графічне зображення даних справи, систематизованих за певними ознаками, допомагає чітко уявити структуру і суть як справи в цілому, так і певних її обставин.

порушення кордон криміналістичний розслідування

Розділ 3. Організація і тактика проведення слідчих дій на початковому етапі розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон

3.1 Організація і тактика проведення нонвербальних слідчих дій

До нонвербальних слідчих дій відносяться ті, інформація в ході яких отримується від речей. Для незаконного переправлення осіб через державний кордон характерні слідчий огляд і освідування, обшук та виїмка.

Огляд - це невідкладна слідча дія за допомогою якої отримується інформація про злочин, яка проводиться з метою виявлення слідів злочину і інших речових доказів, з'ясування обстановки події злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи. Такий огляд іменують ще слідчим оглядом, чим підкреслюється його процесуальна природа та відмінність від службових, оперативно-розшукових оглядів, тощо.

Огляд місця події. У випадках, які не терплять зволікання, огляд місця події може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після проведення огляду місця події. (ч.3 ст.190 КПК України). Затягування з провадженням огляду місця події під час розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон завжди пов'язано з тим, що сліди злочину можуть бути втрачені, а його обстановка змінена. Своєчасний і кваліфікований огляд місця події дає можливість виявити слід злочину і речові докази, які вказують на особу злочинця. Це сприяє побудові версії і правильному направленню розслідування. [19, 96]

Огляд поводиться в присутності не менше двох понятих і як правило вдень. Особа, яка проводить огляд може запросити для участі в огляді спеціалістів, незацікавлених в результатах справи. В необхідних випадках дізнавач проводить виміри, складає план і схему оглянутого місця і окремих предметів, а також по можливості фотографує їх. Керівники підрозділів дізнання зобов'язані надавати дізнавачу допомогу в провадженні огляду. Підозрювані і свідки вправі заявити клопотання про проведення огляду і про їх участь у ньому. Це питання вирішує дізнавач у залежності від того, чи сприяє дана участь більш повному і точному встановленню обставин справи.