джерело небезпеки - це штучний або природний об'єкт (явище), які у процесі нормального функціонування здатні за певних обставин (у разі негативної ініціюючої події чи тривалого впливу) призвести до загибелі чи каліцтва ураженого або завдати істотної шкоди навколишньому середовищу. Джерела небезпеки поділяються на біологічні, радіаційні, електромагнітні, шумові, вибухонебезпечні, легкозаймисті, пожежонебезпечні, хімічні та інші;

уражений - це людина, що захворіла або яку травмовано чи поранено через уражальну дію джерела небезпеки;

потерпілий - це людина, що зазнала ураження або матеріальних і (або) моральних збитків внаслідок реалізації небезпеки.

Найтяжкішим за негативними наслідками варіантом реалізації небезпеки є виникнення і розвиток надзвичайної ситуації.

Надзвичайні ситуації, причини їх виникнення та складові системи їх моніторингу

«Надзвичайна ситуація (НС) - це порушення нормальних умов і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвели (можуть призвести) до загибелі і (або) ураження людей, тварин і рослин, значних матеріальних збитків та (або) завдати шкоди довкіллю» (ДСТУ 3891:99 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять).

Отже, безпосередніми причинами виникнення НС можуть стати будь-яка аварія, катастрофа, стихійне лихо (небезпечне природне явище) або інший небезпечний чинник, внаслідок впливу яких гинуть і (або) отримують ураження люди (тварини, рослини) і (або) виникають значні матеріальні збитки та (чи) суттєво погіршується стан навколишнього природного середовища (НПС).

«Аварія - це небезпечна подія техногенного походження, що створює на об'єкті або на окремій території загрозу для життя та здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, устаткування та транспортних засобів, порушення виробничого процесу та/чи завдає шкоди навколишньому природному середовищу» (ДСТУ 4933:2008. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Техногенні надзвичайні ситуації. Терміни та визначення основних понять).

«Катастрофа - це велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких трагічних наслідків» (ДСТУ 4933:2008).

«Небезпечне природне явище - це подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля» («Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій». Затверджено постановою КМУ від 15 липня 1998р. №1099).

Система моніторингу надзвичайних ситуацій - це система здобування (на основі даних спостережень, експертизи, досліджень і прогнозування), систематизації, опрацювання, передачі та зберігання інформації стосовно тих, що вже сталися, або кожної з ймовірних (для конкретних досліджуваних адміністративно-територіальних одиниць - АТО чи об'єктів господарювання - ОГ) надзвичайних ситуацій, конче необхідної для розробки і впровадження комплексу науково обґрунтованих ефективних заходів щодо:

захисту населення у надзвичайних ситуаціях (тобто заходів, спрямованих на запобігання та зниження ризику загрози життю і здоров'ю людей від уражальних чинників - УЧ цієї ймовірної НС);

ліквідування зазначеної НС та її наслідків (ефективним виконанням відповідного комплексу аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт - РтаІНР, спрямованих на припинення впливу УЧ, рятування життя і збереження здоров'я людей і т.ін.);

організовування життєзабезпечення потерпілого населення.

Згідно з викладеним зазначена інформація повинна містити відомості щодо:

основних класифікаційних ознак кожної з ймовірних для досліджуваного ОГ чи АТО надзвичайної ситуації та можливої величини ризику її виникнення;

основних показників джерела цієї НС, номенклатури та основних параметрів її УЧ;

основних характеристик осередку ураження зазначеної НС та її можливих екологічних і соціально-економічних наслідків;

передумови, які можуть сприяти виникненню такої НС;

ступінь небезпеки експлуатації досліджуваного ОГ та можливі величини територіального, індивідуального і соціального ризику тощо.

Враховуючи викладене основними складовими системи моніторингу надзвичайних ситуацій мають бути підсистеми моніторингу:

з ідентифікації усіх потенційно небезпечних об'єктів - ПНО на території досліджуваних АТО і (або) ОГ, а також об'єктів турботи суспільства (населення, соціально важливих об'єктів, природних екологічних систем, майна юридичних і фізичних осіб) - ОТ, що можуть опинитися у зонах ураження ймовірних для зазначених ПНО надзвичайних ситуацій - НС;

з ідентифікації кожної з таких НС кожного із зазначених ПНО за причинами походження і величиною ризику їх виникнення;

з ідентифікації джерел, уражальних чинників та інших класифікаційних ознак кожної із зазначених ймовірних НС;

з прогнозування основних параметрів зон можливого ураження та можливих соціально-економічних наслідків кожної із цих ймовірних НС;

з ідентифікації кожної з досліджених таким способом ймовірних НС за їх рінями;

з визначення можливих величин сумарного територіального ризику, індивідуального ризику і соціального ризику досліджуваного ОПН та розробки і впровадження ефективних заходів зі зниження цих ризиків;

з ідентифікації досліджуваного ОГ як об'єкта підвищеної небезпеки - ОПН;

з визначення прийнятності досягнутих рівнів територіального, індивідуального і соціального ризиків та оформлення «Декларації про безпеку досліджуваного ОПН».

Складовими системи моніторингу НС мають бути також:

підсистема збирання, опрацювання, передачі, зберігання і використання моніторингової інформації щодо НС;

підсистема спостереження і лабораторного контролю;

підсистема моніторингу і державного контролю за станом цивільного захисту адміністративно-територіальних одиниць і об'єктів господарювання.

Класифікація надзвичайних ситуацій

Класифікація надзвичайних ситуацій, що виникли (можуть виникнути) в Україні, здійснюється (за причинами їх походження і рівнями) методом ідентифікації (від лат. identificare - ототожнення), тобто шляхом «пошуку співпадіння» основних класифікаційних ознак конкретної досліджуваної НС з «унормованими класифікаційними ознаками надзвичайних ситуацій», які визначені у державних нормативно-правових документах. Основними з таких документів (що обґрунтовують організацію і функціонування підсистеми ідентифікації НС за причинами походження і рівнями) є наступні:

«Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій» /Затверджено постановою КМУ від 15 липня 1998р. №1099/;

«Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2001» (за станом на лютий 2008р) /Затверджено наказом Держстандарту України від 19.11.2001р. №552/;

«Порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру за їх рівнями» /Затверджено Постановою КМУ від 24 березня 2004р. №368/.

2.1 Галузевий моніторинг за станом безпеки у відповідній сфері відповідальності центральних органів виконавчої влади

Згідно з «Положенням про класифікацію надзвичайних ситуацій» (так званим «Галузевим класифікатором») відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України розрізняються:

НС техногенного характеру - можуть виникнути внаслідок транспортних аварій і катастроф, пожеж і неспровокованих вибухів, аварій з викидом НХР, БНР, РР, раптового руйнування будівель і споруд, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій, для кожної з яких встановлено свій п'ятизначний код сфери виникнення (починаючи з 10000);

НС природного характеру - можуть виникнути внаслідок небезпечних геологічних, метеорологічних, морських і прісноводних гідрологічних явищ, пожеж у природних екологічних системах, отруєння та інфекційної захворюваності людей, тварин і ураження рослин, для кожного з яких встановлено код сфери виникнення (починаючи з 20000);

НС соціально-політичного характеру - можуть виникнути внаслідок протиправних дій терористичного і антиконституційного спрямування, для кожної з яких встановлено код сфери виникнення (починаючи з 30000);

НС воєнного характеру, пов'язані із застосуванням зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні чинники ураження населення внаслідок зруйнування атомних, гідроелектростанцій, складів і сховищ радіоактивних, токсичних і вибухових речовин та їх відходів, нафтопродуктів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій - загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Найменування конкретних видів надзвичайних ситуацій техногенного, природного і соціально-політичного характеру, номери кодів сфери їх виникнення, а також назви міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, відповідальних за визначення класифікаційних ознак цих НС.

2.2 Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2001 (за станом на лютий 2008 р.)

Державний класифікатор надзвичайних ситуацій (ДКНС) є складовою частиною Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації в Україні. ДНКС призначений для ведення державної статистики і організації взаємодії міністерств і відомств при вирішення питань, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями.

Об'єктами класифікації у ДКНС є НС, які визначаються як порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території «спричинені аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження чи іншою небезпечною подією, що призвели до загибелі людей та значних матеріальних втрат». Ознакою НС є наявність або загроза загибелі (і/або ураження) людей та тварин, значне погіршення умов їх життєдіяльності, заподіяння великих економічних збитків, істотне погіршення стану НПС. ДКНС включає перелік всіх НС, зазначених у відповідних законодавчих і нормативно-правових актах, як НС техногенного характеру, НС природного характеру, НС соціально-політичного характеру і НС воєнного характеру.

За формою викладу ДКНС складається з блоку ідентифікації і блоку назв класифікаційних угруповань. Блок ідентифікації має ієрархічну систему класифікації з трьома рівнями (клас -х- символізує характер НС, підклас -хх- символізує вид небезпечних подій, група -хх- символізує конкретні різновиди зазначеного конкретного виду небезпечних подій), а тому позначається цифровим кодом довжиною у п'ять розрядів: Х ХХ ХХ.

Слід відзначити, що наведені у ДК 019-2001 блоки ідентифікації (тобто номери кодів сфери виникнення) і блоки назв класифікаційних угруповань дещо відрізняються від тих, що відображені у додатку 2 до «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій» 1998 року. Вказані відмінності поясняються періодичним удосконаленням ДК 019, черговий етап якого здійснюється у 2011 році.

2.3 Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру за їх рівнями

Згідно з положеннями нормативно-правового документа «Порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру за їх рівнями»:

вказана класифікація здійснюється для забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з НС та ліквідацією їх наслідків;

залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайна ситуація класифікується як НС державного, НС регіонального, НС місцевого або НС об'єктового рівня;

для визначення рівня конкретної НС встановлюються такі критерії: