небезпечна речовина (НР) - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), що становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям;

порогова маса небезпечних речовин - нормативно встановлена маса окремої небезпечної речовини або категорії небезпечних речовин чи сумарна маса небезпечних речовин різних категорій;

ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки - порядок визначення об'єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об'єктів;

у (ПНО) - об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних умов можуть створити реальну загрозу виникнення аварії (потенційно небезпечний об'єкт - будь-яке джерело потенційної шкоди життєво важливим інтересам людини (ДСТУ 2156));

аварія на ОПН - небезпечна подія техногенного характеру, що виникла внаслідок змін під час експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки (наднормативний викид небезпечних речовин, пожежа, вибух тощо) і яка спричинила загибель людей чи створює загрозу життю і здоров'ю людей та довкіллю на його території і/або за його межами.

Згідно з вимогами «Порядку ідентифікації…»:

суб'єкт господарської діяльності, у власності (користуванні) якого є хоча б один ПНО, організує проведення його ідентифікації.

ОПН вважається ПНО відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси НР або декількох НР, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на ньому, перевищує встановлені нормативи порогової маси. При цьому у якості ПНО вважається апарат (технологічний цикл апаратів), структурний підрозділ (виробництво, цех, відділення, дільниця тощо) ОГ;

під час проведення ідентифікації для кожного ПНО розраховується сумарна маса кожної НР (із зазначених у нормативах порогових мас індивідуальних НР) або кожної НР (яка за своїми властивостями може бути віднесена до будь-якої категорії);

за сумарну масу НР береться максимальна сумарна маса НР, що може вміститися у сховищі (резервуарі), технологічній установці (тобто у апараті і трубопроводі), у трубопроводах, у цистернах зливно-наливних естакад і т. ін.;

процедура ідентифікації вважається закінченою, якщо виявиться, що сумарна маса хоча б однієї з усіх видів НР на ПНО дорівнює або перевищує норматив порогової маси.

3.1.2 Виявлення небезпечних речовин та критичних умов їх прояву

Для виконання описаних вище операцій слід використовувати нормативно-правовий документ «Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки», затверджений Постановою КМУ від 11 липня 2002 р. № 956.

Згідно з положеннями цього документа до небезпечних речовин за їх властивостями відносяться такі категорії речовин:

горючі (займисті) гази - гази, які у повітрі утворюють горючі суміші, що горять у детонаційному, дефлаграційному чи дифузійному режимі;

горючі (займисті) стиснуті гази (у апаратах, резервуарах, трубопроводах під тиском до 1 МПа і не можуть бути у рідкий фазі);

горючі (займисті) зріджені гази під тиском (у апаратах, резервуарах, трубопроводах під тиском до 0,1 МПа);

горючі (займисті) кріогенно зріджені гази (у апаратах, резервуарах, трубопроводах у рідкій фазі під тиском 0,1 МПа);

горючі рідини (з температурою спалаху до 61 °C);

горючі рідини перегріті під тиском (у апаратах, резервуарах, трубопроводах);

вибухові речовини рідкі і тверді: ініціюючі (здатні під незначним зовнішнім впливом до швидкого хімічного перетворення, що розповсюджується з виділенням тепла і газоподібних продуктів), бризантні та піротехнічні, здатні (під впливом ініціюючих ВР та значним зовнішнім впливом) до теплових, світлових, звукових та реактивних ефектів з утворенням сльозоточивих і димоутворюючих речовин;

речовини окисники - речовини 5 класу небезпеки (згідно з ГОСТ 19433 - 88) у тому числі: речовини, що підтримують горіння; органічні пероксиди;

високотоксичні та токсичні речовини (тобто речовини, які за своїми біологічними властивостями та токсичністю належать до 1-го класу небезпеки та до 2-го класу небезпеки відповідно);

речовини, що становлять небезпеку для довкілля (зокрема, для водних організмів).

Саме для цих категорій небезпечних речовин першого і другого класів небезпеки у Додатку 1 до вказаного документа наведені значення порогових мас.

Додаток 1. Нормативи порогових мас небезпечних речовин за категоріями

Категорії небезпечних речовин

Порогова маса, т, для НР (згідно з ГОСТ 19435 - 88 класів небезпеки)

1 клас

2 клас

Горючі (займисті) гази

200

50

Горючі рідини

50000

5000

Горючі рідини, перегріті під тиском

200

50

Ініціюючі (первинні) вибухові речовини

50

10

Бризантні (вторинні) та піротехнічні вибухові речовини

200

50

Речовини-окисники

200

50

Високотоксичні речовини

20

5

Токсичні речовини

200

50

Речовини, що становлять небезпеку для довкілля (високотоксичні/токсичні для водних організмів)

500/2000

50/500

Речовини, що вступають у бурхливу реакцію з водою

500

100

Речовини, які вступають у реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних і токсичних газів

200

50

В свою чергу у Додатку 1 наведені значення порогових мас для 26 видів індивідуальних небезпечних речовин (аміаку (500/50), амонію нітрату (2500/350), амонієвих добрив (5000/1050), арсенатного ангідриду і арсенатної кислоти (2/1), арсенітного ангідриду і кислоти (15/7), брому (100/20), хлору (25/10), нікелевих сполук (1), формальдегіду (50/5), водню (50/5), фосфористого водню (1/0,2), хлороводню (250/25), алкіди свинцю (50/5), ацетилену (50/5), етилену оксиду (50/5), метанолу (5000/500), кисню (2000/200), сірководню (50/5), арсенозамісного водню (1/0,2), сірки діоксиду (250/25), сірки триоксиду (75/7,5), фосгену (0,75/0,3), метилізоціанату (0,25), толуїлдиндизоціонату (100/10). При цьому індивідуальними небезпечними речовинами вважаються речовини та суміші речовин, для яких встановлено значення нормативів порогових мас, що відрізняються від значень нормативів порогових мас тих категорій, до яких ці речовини можна віднести за їх властивостями.

Згідно з положеннями «Порядку ідентифікації…» «у разі, коли сумарна маса жодної небезпечної речовини (у складі конкретного ПНО) не перевищує нормативу порогової маси, рекомендується за властивостями такої НР визначити її категорію та групу, до яких вона може бути віднесена, а також сумарну масу небезпечних речовин однієї групи».

При цьому враховуються наступні положення документа «Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки».

«За видами аварій, що можуть статися, виходячи з властивостей небезпечних речовин, та за впливом уражальних чинників цих аварій категорії НР об'єднуються у групи:

група 1 (вибух) - горючі (займисті) гази, горючі рідини, перегріті під тиском, ініціюючі (первинні), бризантні (вторинні) та піротехнічні вибухові речовини, речовини-окислювачі, речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих газів та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів;

група 2 (пожежа) - горючі (займисті) гази, горючі рідини, горючі рідини, перегріті під тиском, речовини-окислювачі, а також речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів;

група 3 (шкідливі для людей і довкілля) високотоксичні речовини, токсичні речовини, речовини, які становлять небезпеку для довкілля (токсичні для водних організмів) та/або можуть здійснювати довгостроковий негативний вплив на водне середовище, а також речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів.

Сумарна маса небезпечних речовин однієї групи - S(qi) визначається шляхом додавання величин сумарної маси кожної НР, що використовується або виготовляється, переробляється чи транспортується на об'єкті, а порогову масу небезпечних речовин цієї групи - Q(i) визначають за спеціальною методикою. У разі виконання співвідношення S(qi)/ Q(i) ? 1 процедура ідентифікації такого ОПН вважається закінченою і цьому ПНО присвоюється відповідний клас підвищеної небезпеки.

Суб'єкт господарської діяльності повинен скласти повідомлення про результати ідентифікації ОПН за формою ОПН-1 та у двотижневий термін надіслати його відповідним територіальним органам Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, Держпожінспекції, Держархбудінспекції, а також відповідній держадміністрації чи виконкому з метою подальшої реєстрації у Державному реєстрі ОПН та органах державної статистики.

3.2 Декларування безпеки об'єкта підвищеної небезпеки

Постановою КМУ від 11 липня 2002 р. № 956 затверджено нормативно-правовий документ «Порядок декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки».

Згідно з вимогами цього документа суб'єкт господарської діяльності (у власності або користуванні якого є хоча б один ОПН) організовує розроблення і складання «Декларації безпеки об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки» на основі дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій, що пов'язані з експлуатацією цього (цих) ОПН. Декларація безпеки повинна включати:

результати всебічного дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику;

оцінку готовності до експлуатації ОПН відповідно до вимог безпеки промислових об'єктів;

перелік прийнятих з метою зниження ризику рішень і здійснених з метою запобігання аваріям заходів;

відомості про заходи щодо локалізації і ліквідації можливих наслідків аварій.

«Декларація безпеки…» складається з титульного аркуша встановленої форми і розділів: «Загальні відомості про об'єкт підвищеної небезпеки»; «Заходи щодо забезпечення безпеки ОПН та локалізації і ліквідації аварій»; «Результати аналізу ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику» (а саме: умови виникнення та розвитку ймовірних аварій; перелік чинників і основних причин, що сприяють їх виникненню і розвитку; найменування та сумарна маса небезпечних речовин, що спричиняють аварії; розміри ймовірних зон дії уражальних чинників; стислий опис сценаріїв ймовірних аварій з урахуванням умов їх виникнення та розвитку; перелік моделей і методів розрахунку, що застосовуються під час дослідження ступеня небезпеки, та оцінки рівня ризику; дані про ступінь небезпеки та рівень ризику, а також про ймовірність заподіяння шкоди населенню та довкіллю; очікувані збитки); «Розрахунково-пояснювальна записка»; «Висновок» (де наведена узагальнена оцінка ступеня небезпеки та рівня ризику виникнення аварій на ОПН).

Експертизу «Декларації безпеки…» проводять акредитовані експертні організації.

«Декларація безпеки…» разом з позитивним висновком експертизи подається відповідним територіальним органам Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, Держекоінспекції, державної СЕС, Держпожбезпеки, Держархбудінспекції, а також відповідних місцевих держадміністрації або виконкому для подальшого обліку та інформування.