Міжнародний договір в системі міжнародного приватного права

Міжнародна морська організація (ІМО) з 1982 р. є правонаступницею Міжурядової морської консультативної організації (ІМКО), створеної 1948 р. ІМО - міжнародна міжурядова організація, яка є спеціалізованою установою ООН. Діяльність ІМО спрямована на скасування дискримінаційних дій, що стосуються міжнародного торговельного судноплавства, а також прийняття норм (стандартів) щодо гарантування безпеки на морі і запобігання забрудненню суднами довкілля, передусім морського. Членами ІМО є близько 170 держав; Україна вступила до організації 1998 р. [12].

Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) заснована відповідно до Чиказької конвенції про цивільну авіацію 1944 р. і є спеціалізованою установою ООН, що займається організацією і координацією міжнародного співробітництва держав у всіх аспектах діяльності цивільної авіації. Членами ІКАО є близько 190 держав, у тому числі Україна (з 1992 p.). Статутною метою ІКАО є гарантування безпечного, упорядкованого розвитку міжнародної цивільної авіації у всьому світі та інші аспекти організації й координації міжнародного співробітництва з усіх питань цивільної авіації, у тому числі з міжнародних перевезень [12].

2.4 Міжнародні договори України в сфері приватноправових відносин з іноземним елементом

З багатьма державами Україна, ставши суверенною, уклала нові міжнародні угоди. Порядок їх дії на території України визначається, зокрема, Законом «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2006 р. З них до договорів в сфері приватноправових відносин з іноземним елементом належать, зокрема:

Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписана Україною 20 березня 1992 р. (ратифікована 19 грудня 1992 р.);

Угода про забезпечення населення лікарськими засобами, вакцинами та іншими імунобіологічними препаратами, виробами медичного призначення і медичної техніки, що виробляються на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, підписана 24 грудня 1993 р. (ратифікована 26 квітня 1996 р.);

Тимчасова угода країн Співдружності про перевезення пасажирів, багажу залізницею в міждержавному сполученні від 12 березня 1993 р. Відповідно до цієї Угоди 1 січня 1994 р. введено в дію Правила перевезення пасажирів, поклажі, вантажопоклажі залізницею в міждержавному сполученні;

Угода про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, підписана 23 грудня 1993 р. (ратифікована 14 березня 1995 р.).

З плином часу кількість міжнародних угод, порівняно з іншими джерелами права, зростає. Ця тенденція характерна для сфер економічного, науково-технічного співробітництва, регулювання різних видів перевезень, авторського, винахідницького, патентного права, трудових правовідносин, правової допомоги з питань застосування матеріального та процесуального права.

ВИСНОВКИ

Таким чином, можна зробити висновок, що міжнародний договір України - чинний міжнародний договір України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Міжнародний комерційний контракт -- це правова форма, що відображає міжнародно-комерційні відносини; договір (угода, пакт, конвенція) між двома або кількома контрагентами, які знаходяться в різних країнах, про обмін товарами, послугами та результатами творчої діяльності.

Міжнародний договір застосовується до приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом при дотриманні низки умов. Звичайно, міжнародний договір має бути підписаний уповноваженою на те особою даної держави. По-друге, мають бути виконані всі умови щодо набрання таким договором чинності на міжнародному рівні. По-третє, держава має дати свою згоду на обов'язковість для неї цього договору. Нарешті, кожна держава вправі установити для себе межі застосування положень цього договору на своїй території. В науковій доктрині є поділ міжнародних договорів за кількістю учасників на двосторонні та багатосторонні. Останні, в свою чергу, можуть бути поділені на універсальні (наприклад, укладені в рамках ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права тощо) та регіональні (ЄС, Рада Європи, СНД тощо).

В уніфікації на міждержавному рівні норм, що стосуються колізійного регулювання, матеріально-правового регулювання питань МПрП, а також проблем міжнародного цивільного процесу, ключова роль належить профільним міжнародним організаціям, які забезпечують обґрунтування, підготовку, обговорення та прийняття основних міжнародних договорів, присвячених цим питанням. Серед таких міжнародних організацій чільне місце посідають: Гаазька конференція з міжнародного приватного права, Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (УНІДРУА), Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Міжнародна морська організація та Міжнародна організація цивільної авіації.