Реферат

на тему: «Міжнародний тероризм як особливий вид злочинів міжнародного характеру»

Зміст

Вступ

Розділ І. Тероризм як одна з глобальних проблем людства

1.1 Поняття тероризму в сучасній науці

1.2 Класифікації та основні різновиди терористичних актів

1.3 Цілі, методи та засоби сучасного тероризму

Розділ ІІ. Особливості міжнародного тероризму

Розділ ІІІ. Правові засади боротьби з міжнародним тероризмом. Багатосторонні угоди в сфері міжнародної антитерористичної діяльності

Висновки

Список джерел і використаної літератури

Вступ

Сьогодні в світі існує безліч проблем глобального, міжнародного характеру. Саме до них належить явище тероризму і особливо небезпечним є такий його різновид, як міжнародний тероризм, з яким вже не одне десятиріччя веде напружену боротьбу світове співтовариство. Для того, щоб ефективно протистояти цьому ворогові людства та розробляти нові засоби протистояння та попередження, необхідно перш за все з'ясувати чим насправді є тероризм, проаналізувати досягнення у сфері міжнародної боротьби з цим руйнівним явищем.

Метою даної роботи є визначення поняття тероризму в цілому та міжнародного тероризму, як одного з його різновидів, спираючись на погляди провідних дослідників, і дослідження нормативно-правової бази в сфері міжнародної боротьби з цим явищем.

Об'єктом дослідження є тероризм як одна з найбільших і найгостріших проблем людства.

Предметом дослідження є міжнародний тероризм, який належить до особливо тяжких злочинів міжнародного характеру.

Для досягнення поставленої мети ми маємо виконати наступні завдання:

ь дослідити точки зору провідних фахівців, щодо визначення поняття тероризму;

ь розглянути основні класифікації тероризму, його методи, цілі, засоби;

ь окремо ознайомитись з поняттям міжнародного тероризму;

ь приділити увагу нормативно-правовим актам з питань боротьби із тероризмом;

ь розглянути діяльність міжнародних організацій в цій сфері.

У даній роботі використано матеріали підручників та періодичних видань, перевірені інтернет-джерела і витяги з документів. Інформація є перевіреною та достовірною.

Розділ І. Тероризм як одна з глобальних проблем людства

1.1 Поняття тероризму в сучасній науці

Одним з перших визначення тероризму дав американський історик Дж. Хардман в статті «Тероризм», що буда опублікована в чотирнадцятому томі «Єнциклопедії соціальних наук» у 1934 році. За словами Хардмана, тероризм - «це термін, що використовується для опису методу, або теорії, що обумовлює метод, шляхом якого організована група, або партія, прагне досягнути проголошених нею цілей переважно через систематичне використання насилля. Терористичні акти спрямовуються проти людей, які як особистості, агенти або представники влади заважають досягненню цілей такої групи». Окрім цього, Хардман відзначав, що: «тероризм як метод завжди характеризується не лише тим фактом, що він прагне вивести з рівноваги законний уряд або націю, але й бажанням продемонструвати масам, що законна (традиційна) влада більше не знаходиться в безпеці і без викликів. Публічність терористичного акту являється кардинальним моментом в стратегії тероризму. Якщо терор зазнає краху в тому, викликати широкий відгук в колах за межами тих , кому він адресований прямо, це буде означати, що він безсилий як зброя соціального конфлікту. Логіка терористичної діяльності не може бути цілком зрозумілою без адекватної оцінки показової природи терористичного акту» [15, c.24].

Сьогодні не існує універсального визначення таких понять, як «тероризм» і «міжнародний тероризм», визнаних світовим співтовариством. У кожній країні існує своє власне визначення тероризму. От лише деякі з них:

- це погроза застосування або застосування насильства в політичних цілях окремими особами або групами осіб, що діють за або проти існуючого в даній країні уряду, коли такі дії спрямовані на те, щоб завдати удару або залякати більш численну групу, ніж безпосередня жертва, у відношенні якої застосовується насильство;

- це протиправне використання сили і насилля проти особистості або власності з метою залякування, або тиску на уряд, цивільне населення або будь-яку його частину в здійсненні політичних і соціальних цілей;

- це насильство або погроза його застосування відносно фізичних осіб або організацій, а також знищення (пошкодження) або погроза знищення (ушкодження) майна або інших матеріальних об'єктів, що створюють небезпеку загибелі людей, заподіяння значного майнового збитку або настання інших суспільно небезпечних наслідків, здійснюваних з метою порушення суспільної безпеки, залякування населення або здійснення впливу на прийняття органами влади рішень, або задоволення їх неправомірних майнових і/або інших інтересів; зазіхання на життя державного або суспільного діяча, зроблене з метою припинення його державної або іншої політичної діяльності або з помсти за таку діяльність; напад на представника іноземної держави або співробітника міжнародної організації, що користуються міжнародним захистом, а дорівнює на службові приміщення, або транспортні засоби осіб, що користуються міжнародним захистом, якщо це діяння зроблене з метою провокації війни або ускладнення міжнародних відносин;

- це система використання насильства для досягнення політичних цілей за допомогою примуса державних органів, міжнародних і національних організацій, державних і суспільних діячів, окремих громадян або їхніх груп до здійснення або відмови від здійснення тих або інших дії на користь терористів шляхом нелегітимного застосування сили або погрози її застосування до конкретних осіб або до будь-яких інших осіб і груп;

- це акти насильства проти громадян (посадових осіб держави) або об'єктів з метою дестабілізації громадського порядку усередині країни або ускладнення міжнародних відносин;

- акти, які самі по собі являються формами загально карних злочинів, але вчинені навмисно з метою викликати паніку, безладдя й терор в організованому суспільстві, паралізувати протидію терору з боку суспільних сил і інтенсифікувати лиха й страждання суспільства.

Оксфордська енциклопедія визначає тероризм перш за все як використання сили, або погрозу її використання в політичних цілях. У німецькому словнику з кримінології йдеться про те, що «Тероризм - найвищий ступінь прояву екстремізму. Ні в національному, ні в міжнародному праві не існує визначення тероризму. Тому, не лише в ФРН, але й в інших країнах визначення тероризму переважно дається державними органами (конференцією міністрів внутрішніх справ, Федеральним управлінням карної поліції, Відомством по охороні Конституції). Вагнер, підводячи підсумки численних дискусій, в ході яких було зроблено спроби дати дефініцію тероризму, визначає його так:

· політичний тероризм здійснюється організованими групами;

· дані групи керуються політичними мотивами;

· вони систематично застосовуються насилля по відношенню до третіх осіб не передбачувано та самочинно;

· застосування насилля переслідує ціль наведення страху.

За допомогою наведених критеріїв неможливо описати ні державний тероризм, ні всі форми терористичних організацій, які існують в світі» [13].

Ми погоджуємося з думкою, що тероризм «виростає» з крайнього екстремізму - підтримки крайніх поглядів та дій в політичній боротьбі. По суті, тероризм являється складовою екстремізму, так як увібрав в себе найбільш жорсткі методи досягнення політичних цілей, що допускаються фізичне усунення державних, політичних, суспільних діячів, як і вбивства рядових громадян, знищення різноманітних матеріальних об'єктів [15, c.23].

Чимало країн-членів Європейського співтовариства сходяться на думці, що «жодна законна боротьба ніколи не може слугувати виправданням актам тероризму і що такі акти наносять збитки яким би то не було цілям, на досягнення яких претендують особи, які їх здійснюють».

На думку Марти Креншо, професора Веслеянського університету США, сам терористичний акт, мета й можливість політичного успіху є факторами, які повинні бути проаналізовані перед використанням терміна «тероризм».

Тероризм як форма політичного насильства характеризується, на думку М. Креншо, наступним чином: «Тероризм -- не спонтанна реакція на події, а ретельно спланована акція; суспільство відкидає тероризм через його жорстокість і непередбачуваність; терористичні акти звичайно відбуваються в мирний час і є несподіваними для їхніх жертв -- найчастіше безневинних - людей (пасажирів літаків, дипломатів і т.д.), які не можуть себе захистити; нинішні терористи обирають саме цю тактику, а не замах на офіційних захищених осіб, тобто обирають легкі цілі; терористи огортають себе таємністю, діють анонімно; жорсткість терористів неочікувана, оскільки не укладається у звичайні рамки поведінки. Найчастіше їхніми цілями є не самі жертви, а прагнення зробити психологічний ефект. Дії терористів вважаються успішними, якщо суспільство йде на поступки або погоджується з їхніми вимогами» [15, c.29].

Вивчаючи основні ознаки терористичних актів, ми вирішили звернутися до досліджень С. Сигилера. Американський дослідник перераховує 12 відмітних ознак тероризму:

1. Його тактична мета полягає в тому, щоб привернути увагу до проблеми, стратегічна -- домогтися корінних соціальних змін, будь то воля, незалежність або революція.

2. Обов'язково передбачається застосування тієї або іншої форми насилля.

3. Знаряддям впливу слугують психологічний шок, породжуваний усвідомленням того, що й надалі насильство буде холоднокровно застосовуватися.

4. Які б те не були закони або обмеження не визнаються.

5. Розрахунок робиться на ефект несподіванки.

6. Передбачається «політичне вимагання». Тому він не зв'язаний зі стихійними повстаннями й виступами населення.

7. Має потребу в негайному задоволенні висунутих вимог. В іншому випадку використовує ескалацію насильства.

8. Дає про себе знати лише при наявності організації.

9. Використовується організаціями будь-якого політичного забарвлення.

10. Завжди бере на себе відповідальність за зроблені акти насильства. Вони всього лише засіб досягнення мети, а не самоціль.

11. Представляє собою антитезу політичного вбивства. Йому не відома селективність. Особа жертви значення не має.

12. Важливо справити враження на людей у цілому або конкретній групі осіб.

На думку С. Сигелера, суть явища тероризму полягає в набутті влади страху для висування й відстоювання політичних вимог, які не можуть бути задоволені іншим способом [15, c.31-32].

Наостанок зазначимо, що в дипломатичному словнику: «Тероризм міжнародний (від лат. tеггог -- страх, жах) -- суспільно небезпечне в міжнародному масштабі діяння, що несе з собою безглузду загибель людей, що порушує нормальну дипломатичну діяльність держав і їхніх представників і діяння, що ускладнює процес міжнародних контактів, зустрічей, а також транспортних зв'язків між державами. Близьке до вищезазначеного, визначення можна знайти також у Словнику міжнародного права.