Насамперед, необхідно визначитися з тим, що вважати міжнародним тероризмом. Це не так просто, як здається на перший погляд. Дотепер не вироблені єдині для всіх держав визначення тероризму в цілому й міжнародного тероризму зокрема. Однак визначення цих понять ставиться до тих світовим завданням, вирішення яких має виняткове практичне значення. Це в достатній мірі усвідомлюється міжнародною громадськістю, політичними діячами, ученими й, звичайно ж, співробітниками спецслужб і правоохоронних органів різних держав незалежно від їх політичного, суспільного й економічного устрою. Труднощі розробки погодженого на міжнародному рівні поняття «міжнародний тероризм» обумовлені багатьма причинами. Серед них чимало об'єктивних, пов'язаних з різним розумінням національної безпеки багатьма державами, а також появою все нових видів терактів і зброї. Процес вироблення єдиного визначення ускладнюють і суб'єктивні фактори: небажання деяких країн зв'язувати себе твердим формулюванням, здатним створити перешкоди для їх прихованого від світу й власного народу зв'язку з терористичною діяльністю [17]. У чинність культурних, цивілізаційних, релігійних розходжень, а також пов'язаних з ними етичних норм, теракти можуть сприйматися як героїзм або злочин. По цій і іншій причинам світовим співтовариством дотепер не знайдено універсального поняття «тероризм». Однак вироблення й закріплення в нормах міжнародного праві даного поняття дійсно необхідно. По-перше, для уточнення реальних позицій країн по цьому питанню, а по-друге, для координації дій держав у боротьбі із цим явищем [9,c.139]. Багато країн намагаються представити найбільш точне визначення міжнародного тероризму. Наприклад, Венесуелою запропоноване наступне визначення міжнародного тероризму:

- це будь-яка погроза насильства або акт насильства, що піддають небезпеки життя безневинних людей або зухвала їхня загибель, або основні волі, що піддають ризику, чинені однією особою або групою осіб на іноземній території, у відкритому морі або на борті літака, що перебуває в польоті в повітряному просторі над відкритим або вільним морями, з метою насадження терору або досягнення якої-небудь політичної мети.

Американські дослідники прийшли до висновку, що:

- міжнародний тероризм включає … будь-який протиправний акт, у результаті якого наступила смерть, заподіяний фізичний збиток будь-якій особі або насильницьке позбавлення волі будь-якої особи, або його результатом з'явилося насильницьке руйнування власності, або замах або реальна погроза здійснення будь-якого такого акту; і все це в тих випадках, якщо акт, погроза або спроба такого відбувається або має наслідку поза межами території держави, де злочинець має громадянство; або поза межами території держави, проти якого акт спрямований; або на території держави, проти якого акт спрямований, але передбачуваний злочинець знає або повинен знати, що особа, проти якого акт спрямований, є іноземцем (для держави місця здійснення злочину), або на території будь-якої держави, коли здійснення акту було підтримано з-за кордону, незалежно від громадянства передбачуваного злочинця.

Білоруський юридичний енциклопедичний словник дає інше визначення:

- застосовані фізичними особами або організаціями на території держави акти з метою підриву міждержавних відносин, міжнародних систем зв'язку (наземних, повітряних і морських комунікацій), дипломатичних відносин, суверенітету держави, охоронюваних і цінностей, що захит міжнародним правом.

Це лише деякі приклади визначення поняття «міжнародний тероризм». На сьогоднішній день проблема прийняття універсального визначення залишається відкритою.

На підтвердження глобального поширення тероризму ми наведемо невеликий перелік терористичних акцій у різних регіонах світу.

1988р. - у небі Шотландії був підірваний авіалайнер компанії «Пан-Америкен» (загинуло 259 чоловік);

1993р., лютий - терористи підірвали бомбу у Всесвітньому торговому центрі в Нью-Йорку, що привело до численних жертв;

1995р., 14 червня - група збройних бойовиків на чолі із Шамілем Басаєвим захопила в місті Будьонівску Ставропольського краю лікарню й ряд інших об'єктів. У заручниках виявилися 1100 чоловік. Операція по їхньому звільненню тривала протягом п'яти днів. Загальне число загиблих склало 128 чоловік;

1997р., 4 лютого - Таджикистан, біля Комсомолобада воєнізована група Бахрома Содирова викрала чотирьох військових спостерігачів ООН: двох швейцарців, австрійця, українця й таджика. Викрадачі зажадали забезпечення безпеки їхнім прихильникам при переході з Афганістану в Таджикистан. 11 лютого група звільнила австрійського заручника. До 17 лютого всі заручники були звільнені після того, як вимогу групи було задоволено;

1997р., 4 березня - Ємен, п'ятдесят єменських повстанців викрали шість німецьких туристів, їхнього гіда у Вади Аль-Дабаате й зажадали 12 млн. доларів за звільнення бранців. 12 березня заручники були звільнені;

1999р., жовтень - Вірменія, терористи в будинку парламенту вбили голови парламенту, прем'єр-міністра й ще ряд депутатів;

2001р., 11 вересня - терористичні удари по Всесвітньому торговому центрі («вежі-близнюки»), у результаті яких загинуло кілька тисяч чоловік;

2001р., 24 вересня - у Белфасті підірвано дві саморобні бомби, поранені 14 поліцейських;

2001р., 23 жовтня - бойовики УНІТА захопили в Анголі 16 дітей у віці від 7 до 14 років прямо під час церковної служби, дітей відвезли в невідомому напрямку;

2002р., 5 лютого - Алжир, у результаті двох терактів, зроблених релігійними екстремістами, загинули 22 чоловік, троє поранені;

2002р., 21 березня - підірвано посольство США в Лімі (Перу);

2002р., 29 липня - в одному із клубів міста Линца (Австрія) прогримів вибух, 27 чоловік були поранені; приблизно, теракт був спрямований проти іноземців, в основному югославського походження, які є основними відвідувачами дискотеки;

2002р., 5 серпня - у результаті вибуху в містечку Санта-Статі в Іспанії загинули двоє й поранені 25 чоловік;

2002р., 28 вересня - Бангладеш, у кінотеатрі висаджено 4 бомби; 10 чоловік убиті, 200 поранені;

2002р., 12 жовтня - на найбільших курортах Бали (Індонезія) відбулася серія вибухів; 202 чоловік загинули, деякі померли вже в лікарні;

2002р., 23 жовтня - театральний центр «Норд-Ост» у Москві був захоплений збройними чеченцями; у заручниках виявилися більше 700 глядачів;

2002р., 28 жовтня - сім чоловік, у тому числі 5 дітей, постраждали в результаті вибуху бомби в столиці Непалу;

2003р., 25 лютого - у Пекіні підірвано два університети;

2003р., 6 березня - Колумбія, начинений вибухівкою автомобіль вибухнув на підземній стоянці; 4 чоловік загинули й 56 поранені;

2004р., 1 вересня - близько 8 годин ранку бойовики захопили середню школу №1 у Беслані; вони були знешкоджені лише вночі 3 вересня; у результаті захоплення заручників у Беслані загинули 338 чоловік, більше 700 були поранені.

Це лише незначна частина величезного списку країн, що постраждали від тероризму. На землі майже не залишилося регіонів і країн, вільних від цієї «чуми XXI століття». Подібно чумі, тероризм поширюється по планеті з величезною швидкістю, заражаючи все більші й більші території. Він є й в Азії, і в Африці, і в Латинській Америці, і навіть у благополучній Європі, не говорячи вже про ті країни, де ця хвороба перетворилася в епідемію (Ліван, Ізраїль, Ірак, Афганістан, Північна Ірландія й т.д.). Все це доводить, що жодна країна, жоден народ не захищений від «чуми». Перед нею всі рівні, немає розходжень між верствами населення, жертвою тероризму може стати будь-яка людина, де б він не жив, ким би він не був, який би колір шкіри не мав. Ця «чума» уже віднесла життя сотень тисяч безневинних людей по всій планеті.

міжнародний тероризм нормативний правовий

Розділ ІІІ. Правові засади боротьби з міжнародним тероризмом. Багатосторонні угоди в сфері міжнародної антитерористичної діяльності

За останні десятиліття створена значна юридична база у вигляді численних міжнародних конвенцій для боротьби з тероризмом. У цих нормативних актах передбачені взаємні зобов'язання держав у протидії різним видам і формам терористичної діяльності. Серед них можна відзначити Токійську конвенцію 1963 року, Гаазьку конвенцію 1970 року, Монреальскую конвенцію 1971 року, спрямовані на боротьбу зі злочинами терористів на повітряному транспорті, Нью-Йоркську конвенцію 1973 року про запобігання й покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, Нью-Йоркський конвенцію 1979 року про боротьбу із захопленням заручників, Віденську конвенцію 1980 року, Монреальскую конвенцію 1991 року про маркування пластичних вибухових речовин [18].

У деяких регіонах існують власні нормативні акти антитерористичного характеру. Так, в 1977 році під егідою Ради Європи була прийнята Європейська конвенція по боротьбі з тероризмом. Країни СНД уклали між собою Договір про співробітництво в боротьбі з тероризмом. В 2000 році була прийнята міждержавна Програма співробітництва по боротьбі з тероризмом і іншими проявами екстремізму утворений Антитерористичний центр СНД.

Для вирішення проблеми міжнародного тероризму потрібні зусилля всього людства. До Другої світової війни світове співтовариство досить пасивно ставилося до проблем боротьби з тероризмом. Хіба що в 1934 р., після вбивства міністра закордонних справ Франції Луи Барту й короля Югославії Олександра I Карагеоргиєвича питання про об'єднання зусиль у боротьбі з тероризмом було внесене на розгляд органів Ліги Нації. В остаточному підсумку 16 листопада 1937 р. держави - члени Ліги Націй - підписали в Женеві дві конвенції: «Про попередження й покарання тероризму» і «Про створення міжнародного карного суду» [8, c.59]

Після Другої світової війни міжнародна співпраця в сфері боротьби з тероризмом продовжувала зростати. Був прийнятий цілий ряд документів, що регламентували діяльність у цій галузі. Серед них Конвенція про злочини й деякі інші акти, вчинені на борту повітряного судна(1963), Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (1970), Конвенція про запобігання й покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом (1973), Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників (1979), Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу (1980) і багато інших.

Декларація й Програма дій, прийнята на Всесвітній конференції ООН по правах людини 25 червня 1993 року у Відні, визначила, що акти, методи й практика тероризму у всіх його формах і проявах є діяльністю, що спрямована на знищення прав, основних свобод і демократії, створює погрозу територіальної цілісності й безпеки [19].

На універсальному рівні проблемою тероризму взагалі й міжнародного тероризму зокрема займаються ООН і її спеціалізовані установи - Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна морська організація (ІМО), Міжнародне агентство по атомній енергії (МАГАТЕ). Наприклад, 9 грудня 1994 р. Генеральна Асамблея ООН затвердила «Декларацію про заходи щодо ліквідації міжнародного тероризму». У ній беззастережно засуджувалися усі злочинні акти, що не мають виправдання, всі методи й практика тероризму, де б і ким би вони не здійснювалися.

У ст. 3 Декларації підкреслюється: «Злочинні акти, спрямовані або розраховані на створення обставин терору серед широкої громадськості, групи осіб або конкретних осіб у політичних цілях, ні за яких умов не можуть бути виправдані, якими б не були міркування політичного, філософського, ідеологічного, расового, етнічного, релігійного або будь-якого іншого характеру, які можуть приводитися в їхнє виправдання».