Як можна побачити, словники трактують це поняття односторонньо, відповідно до їхніх визначень тероризму неможливо виокремити його правовий зміст. У той же час варто звернути увагу на те, що всі наведені визначення тероризму в якості одного з його ознак містять політичний аспект діяння, а під тероризмом, терористичним актом у зазначених джерелах розуміється залякування злочинними насильницькими методами політичного супротивника, тобто конкретної фізичної особи (осіб), що виконує державні, політичні функції.

1.2 Класифікації та основні різновиди терористичних актів

Спроби класифікувати терористичні акти робили безліч вчених протягом багатьох років. Серед найперших класифікацій варто відзначити класифікацію Дж.Белла, яку він виклав у своїй праці: «Транснаціональний терор»:

Ш організаційний тероризм;

Ш «тероризм відданості»;

Ш функціональний тероризм;

Ш провокаційний тероризм;

Ш маніпулюючий тероризм. [15, c.48-49]

Інша спроба класифікувати дане явище належить Б. Крозьє (колишньому директору британського Інституту вивчення конфліктів). У виступі перед сенатом США в 1975 році він стверджував, що тероризм може розглядатися як континуум, двома полосами якого являються крайні праві профашиські групи та левацькі революційні організації [15, c.49].

Такі науковці, як П. Флемінг, М. Стол та А. Шмідт гостро критикують подібні класифікації, оскільки вони не дають розуміння політичного та соціального аспектів тероризму.

Французький дослідник явища тероризму Лоран Диспо пропонує виокремити:

ь опозиційний правий тероризм;

ь державний лівий;

ь державний правий;

ь опозиційний лівий.

Сюди ж він відносить і національно-визвольний тероризм [15, c. 51].

Серед останніх класифікацій (1990-ті роки) можна виділити класифікацію В.В.Лунєєва, який опублікував своє дослідження в журналі «Держава і право». Спочатку він визначив наступні різновиди даного явища:

Ш революційний та контрреволюційний («білий» та «червоний» тероризм в період революції й громадянської війни);

Ш державний внутрішній тероризм та період сталінських репресій;

Ш державний міжнародний тероризм протягом всього періоду існування радянської влади.

Пізніше дослідник вивів нову класифікацію:

тероризм з політичних мотивів;

кримінальний тероризм організованих злочинних угрупувань (внутрішніх та міжнародних);

ь націоналістичний тероризм сепаратиських сил;

ь «повітряний» тероризм;

ь міжнародний тероризм (скоєння представниками іншої держави злочинів з метою провокації війни, або міжнародних ускладнень).

Ми бачимо, що дана класифікаціє є однією з перших, де міжнародному тероризму відводиться окреме місце.

Цікав в даній сфері є дослідження Н. Мелентьєвої. Вона виокремлює наступні різновиди тероризму:

· ідеологічний (пов'язаний з політичними аспектами);

· етнічний;

· релігійний;

· кримінальний (досить рідкісне явище, яке являє собою виклик усій соціально-політичній системі);

· індивідуальний. [10]

Ми пропонуємо звернутися також до досліджень російських вчених. В. А. Епштейн на основі аналізу існуючих типологій спробував представити найбільш загальну типологію тероризму наступним чином:

· політичний;

· кримінальний;

· психопатичний.

Перший -- застосовується для досягнення яких-небудь політичних цілей, другий - в ім'я економічної винагороди, а третій відрізняється прагненням досягти психічного задоволення.

Э. Г. Гайдук вважає, що взагалі в теорії й світовій практиці відомі три основних види терору:

· внутрішній -- відповідні дії громадян однієї держави проти співвітчизників на власній території;

· транснаціональний -- відповідні дії громадян однієї держави проти співвітчизників на території іноземної держави;

· міжнародний -- відповідні дії груп громадян, єдиних або змішаних по національному складі, проти будь-яких осіб на території третіх країн.

Міжнародний тероризм ставить завдання масштабного характеру -- підрив міждержавних відносин, міжнародного правопорядку, бойова протидія міжнародної організації, іноземній державі, націям, що бореться за своє звільнення й незалежність. [5]

Полковник міліції В. Постольник -- голова кафедри Московського інституту МВС Росії -- пропонує наступну класифікацію видів тероризму:

· політичний тероризм;

· соціальний тероризм;

· національний тероризм;.

· територіально-сепаратистський тероризм;

· світоглядний тероризм;

· біологічний тероризм;

· карний тероризм;

Він також пропонує виділити основні види терористичних актів.

Диверсія (вибух, розпилення отруйних речовин і т.п.). Провадяться вибухи транспортних засобів або в будівлях із метою завдати шкоди й викликати людські жертви, а також на відкритому просторі для знищення людей. У результаті вибухів страждає велика кількість громадян, тому саме така тактика призводить до найбільш сильного психологічного ефекту й має місце в тих випадках, коли терористи абсолютно всі потенційні жертви розглядають як політичних супротивників.

Викрадення. Як правило, викраденням піддаються значні особи, здатні привернути увагу громадськості: відомі політики, чиновники, журналісти, дипломати. Відбуваються для того, щоб домогтися виконання політичних вимог, для залякування пануючих верств, одержання коштів на діяльність організації.

Замах і вбивство. Один з основних методів ведення тероризму. Відрізняється демонстративною адресністю, тому ефективно для цілеспрямованого психологічного впливу на вузьку аудиторію. При проведенні бойової операції цього типу життя терориста піддається небезпеки, тому здійснюється високопрофесійними терористами в державах з ослабленою правоохоронною структурою, а також у випадках, коли терористи мають можливість створити чисельну перевагу над поліцейськими підрозділами.

Пограбування (експропріація). Одні з основних коштів ведення терористичної діяльності екстремістів «червоної» орієнтації. Здійснюється як з метою одержання необхідних для ведення боротьби коштів, так і з метою пропаганди. Найбільший розмах здобуває в періоди революційної дестабілізації.

Хайджекинг - захоплення транспортного засобу: літака, залізничного поїзда, автомобіля, корабля. Найбільш часті у світі захоплення літаків, також позначувані як «скайджекинг». Скайджекинг найбільш ефективний серед інших видів хайджекинга, тому що, по-перше, утримує спецслужби від проведення атак на терористів через високий ризик поразки заручників, по-друге, авіатранспорт представляється більш зручними коштами для того, щоб зникнути від переслідування. Захоплення кораблів, поїздів, автобусів і т.п. менш привабливий для терористів. Так, наприклад, над кораблем злочинцям складніше встановити контроль. Проти захопивши поїзд, автобус і інші наземні транспортні засоби провести антитерористичну операцію набагато простіше, ніж звільнити від терористів літак.

Захоплення будинків. Найчастіше нальотам піддаються будинки посольств, урядових закладів, партійні офіси. Як правило, захопленням будинку терористична операція не обмежується. У випадку вдалого для терористів ходу справ їм надається можливість покинути захоплену будову під прикриттям заручників.

Збройний напад без смертельного результату й заподіяння незначного майнового збитку. Здійснюються терористичними організаціями на стадії становлення, коли ще не накопичений досвід проведення великомасштабних операцій, а також активно діючими організаціями, яким необхідно тільки продемонструвати здатність до проведення збройних операцій.

Кибертерроризм - нападу на комп'ютерні мережі. Перші приклади комп'ютерного тероризму з'явилися наприкінці 1990-х років, що зв'язано як з розвитком мереж комп'ютерів у всіх сферах життя. Зворотна сторона цього явища - залежність нормальної життєдіяльності суспільства від збереження комп'ютерів, і як наслідок -посилена увага до них різних «кіберпартизанів» і «кіберхуліганів». Нападу на комп'ютери за допомогою несанкціонованого доступу провадяться з метою саботувати роботу відповідних установ [15,c.65-66].

Таким чином, ми бачимо наскільки різноманітними є класифікації тероризму і наскільки численними є його різновиди.

1.3 Цілі, методи та засоби сучасного тероризму

Цілі тероризму характеризуються тими результатами, на досягнення яких спрямована діяльність терористичних організацій. Вони значною мірою визначають вибір об'єктів терористичних акцій, а також методів і засобів їхнього здійснення. Залежно від суб'єкта тероризму й спрямованості його діяльності можуть бути виділені:

1) внутрішньополітичні цілі:

Ш зміна політичного режиму й суспільного устрою країни;

Ш підрив демократичних перетворень або їхнє утруднення;

Ш підрив авторитету влади;

Ш дестабілізація внутрішньополітичної обстановки;

Ш утруднення й дезорганізація діяльності органів влади й управління;

Ш зрив певних заходів органів влади й управління та ін.;

2) зовнішньополітичні цілі:

послаблення міжнародних зв'язків або погіршення відносин країни з іноземними державами;

ь зрив міжнародних акцій з дозволу міжнародних або внутрішньополітичних конфліктів;

ь компрометація країни як джерела тероризму в очах світового співтовариства й т.д.

Іноді цілі тероризму поділяють на основні й можливі. Основними цілями є:

Ш бажання посіяти страх серед мирного населення;

Ш вираження протесту проти політики уряду;

Ш вимагання;

Ш завдання економічних збитків державі або приватним особам;

Ш проведення терористичних актів проти своїх суперників у боротьбі за політичний вплив.

До можливих цілей можна віднести:

ь фізичне усунення політичних опонентів;

ь залякування цивільного населення;

ь «акції відплати»;

ь дестабілізація діяльності державної влади;

ь завдання економічних збитків;

ь ускладнення міжнаціональних і міжконфесійних відносин, розпалення міжнаціональної ворожнечі;

ь навмисне провокування військового конфлікту;

ь зміна політичного ладу. [5]

Методи терористичної діяльності являють собою комплекс способів здійснення цієї діяльності. З урахуванням способу досягнення цілей і завдань тероризму й характеру об'єктів можна виділити три групи методів:

1) методи фізичного впливу:

Ш протиправне позбавлення людей життя;

Ш заподіяння збитку здоров'ю;

Ш позбавлення або обмеження волі;

2) методи матеріального впливу:

знищення або ушкодження матеріальних об'єктів (вибухи, підпали, погроми);

3) методи психологічного впливу:

ь напад на певних осіб, ушкодження їхнього майна, розраховані на досягнення психологічного результату;

ь погрози, цілеспрямовані й масові кампанії залякування.

До засобів належать різні пристрої, апарати, машини, знаряддя й речовини, які використовуються для здійснення впливу на ті або інші об'єкти тероризму. Основні види засобів терористичної діяльності:

Ш вогнепальна й холодна зброя;

Ш хімічні й біологічні засоби знищення (зброя й речовини);

Ш реактивна зброя й мінно-вибухові прилади;

Ш отрути;

Ш бактеріологічні засобі й ін.

Розділ ІІ. Особливості міжнародного тероризму