Фінансові правовідносини мають державно-владний характер, тому що одним з суб'єктів фінансово-правових відносин завжди буде держава чи уповноважений державний орган, і, відповідно, виникати, змінюватись або припинятись ці правовідносини будуть завжди на підставі закону, який встановлюється в односторонньому порядку [11, ст. 73]. У фінансових правовідносинах метод диспозитивності, характерний для приватно-правових відносин, взагалі не може бути реалізований чи впроваджений, оскільки здійснення фінансових правовідносин прямо визначаються фінансово-правовими нормами, а тому вони в принципі не можуть реалізовуватись на підставі домовленостей чи угод, де б суб'єкти були наділеними рівними правами та обов'язками. Фінансові правовідносини являють собою інтегральний, невід'ємний елемент публічно-правових відносин, де одним з учасників завжди буде виступати держава або державний орган, які одночасно будуть встановлювати, змінювати або скасовувати фінансово-правові норми задля регуляції та захисту самих відносин.

Необхідно також провести зв'язок між фінансовим правом, предмет якого становлять фінансові правовідносини, та адміністративним правом. Фінансове право, як відомо, належить до сфери публічного права. Адміністративне право натомість виконує роль головної, визначальної галузі регулятивного права у сфері публічного права. Тобто, по-суті, адміністративне право є «ядром» публічного права як надгалузі. При тому, як для фінансових, так і для адміністративних правовідносин є характерним імперативний метод, і саме в їх основі лежать державні інтереси. Фінансово-правові та адміністративно-правові відносини побудовані на засадах влади, підпорядкування та принципах субординації. В контексті цього варто сказати, що саме Мінфін є центральним органом в системі органів виконавчої влади, що провадить урядову політику у сфері фінансів, і, по-суті, виконує адміністративне регулювання та здійснює адміністративний захист та контроль за фінансовими правовідносинами [15].

Варто відзначити, що фінансові відносини, як такі, за своїм матеріальним змістом є дуже неоднорідними. Обумовлюється це внутрішньою багатогалузевістю фінансово-правових відносин, що загалом випливає із багатогранності фінансово-економічних відносин.

До фінансових правовідносин належать:

- бюджетні відносини;

- податкові відносини;

- відносини в галузі страхування;

- відносини в галузі кредиту;

- відносини стосовно регулювання грошового обігу;

- відносини в галузі розрахунків;

- відносини з приводу валютного законодавства [17].

Кожен вид цих правовідносин регулюється Мінфіном в тій мірі, в якій не віднесено до компетенції іншого органу виконавчої влади у відповідній сфері (наприклад, відносини з приводу валютного законодавства та відносини стосовно регулювання грошового обігу належать до компетенції Національного банку України, як особливого органу державного управління).

Якщо окреслювати завдання та функції Мінфіну у сфері фінансових відносин, то треба брати до уваги саме ті завдання та функції Мінфіну, які зазначені у Положенні.

Завдання Мінфіну безпосередньо та чітко закріплені у статті 3 Положення про Міністерство фінансів України. До завдань Мінфіну належить:

· формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики, крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики

· формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску та проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму

· формування і забезпечення у межах повноважень реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, координації та спрямовування діяльності органів виконавчої влади, уповноважених на проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства

· здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової і бюджетної звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складання фінансової і бюджетної звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків), адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку в Україні до законодавства Європейського Союзу та запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності

· забезпечення здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів в установах і організаціях, що належать до сфери управління Мінфіну України, центральних органах виконавчої влади

· інші завдання [3]

В статті 4 Положення дається повний та вичерпний перелік основних завдань, відповідно до загальної характеристики Мінфіну, зазначеній в абзаці 2 статті 1 Положення.

Серед функцій Мінфіну у сфері фінансових відносин можна виділити наступні:

- розробка засад і напрямів проведення державної фінансової політики

- організація управління державними фінансами

- здійснення державного фінансового контролю

- забезпечення єдиних стандартів для проведення фінансових операцій в країні [13, ст..414-415]

При визначенні функцій Мінфіну постає проблема їх чіткого, безпосереднього та законодавчого визначення, при відсутності прямого закріплення та переліку в Положенні. Здійснити визначення та виділення функцій Мінфіну можливо лише на рівні правничо-науковому, а також на підставі прав, покладених на Мінфін для виконання його завдань, та повноважень, наділених йому з метою організації його діяльності, які визначені в Положенні.

2. Повноваження Міністерства фінансів України у бюджетних відносинах

2.1 Участь Міністерства фінансів України у стадіях бюджетного процесу

Для розкриття суті та характеристики участі Мінфіну у стадіях бюджетного процесу необхідно виділити окремо завдання та повноваження Мінфіну у бюджетній сфері, а також дати визначення бюджетним відносинам та бюджетному процесу.

Відповідно до переліку завдань Мінфіну, визначених у статті 3 Положення, до завдань Мінфіну у бюджетній сфері належать:

- розроблення разом з іншими центральними органами виконавчої влади проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

- розроблення в установленому порядку проекту закону про Державний бюджет України;

- організація роботи, пов'язаної зі складанням та управлінням виконання Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;

- розроблення в установленому порядку прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди;

- удосконалення міжбюджетних відносин;

- удосконалення методів фінансового і бюджетного планування;

- забезпечення здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів в установах і організаціях, що належать до сфери управління Мінфіну України, центральних органах виконавчої влади [3]

Щодо повноважень Мінфіну у бюджетній сфері, то вони визначені у відповідних пунктах статті 4 Положення про Міністерство фінансів України та у статтях Бюджетного Кодексу України. Повноваження Мінфіну, які зазначені у Положенні, фактично дублюються у Бюджетному Кодексі України, проте у Кодексі Мінфін визначається як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики. Відповідно до статті 4 Положення Мінфін:

- розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

- здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету;

- складає та уточнює прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди;

- визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету, дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України;

- розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди для підготовки проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, встановлює термін та порядок їх подання;

- здійснює оцінку відповідності бюджетному законодавству бюджетних запитів, паспортів бюджетних програм, проектів зведених кошторисів для складання розпису державного бюджету;

- здійснює аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, стосовно його відповідності меті, пріоритетності та ефективності використання бюджетних коштів;

- здійснює оцінку виконання результативних показників бюджетних програм та відповідності звітності головних розпорядників бюджетних коштів показникам, установленим законом про Державний бюджет України;

- складає проект закону про Державний бюджет України та готує відповідні матеріали, що до нього додаються;

- здійснює підготовку аналітичних матеріалів до закону про Державний бюджет України;

- готує проект протокольного рішення Кабінету Міністрів України щодо визначення переліків бюджетних програм, за якими необхідно затвердити порядки використання коштів державного бюджету або внести зміни до затверджених порядків використання коштів державного бюджету;

- складає розпис Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями та вносить зміни до нього, у тому числі в частині міжбюджетних трансфертів у розрізі місцевих бюджетів; розробляє інструктивні матеріали щодо складання розпису (тимчасового розпису) Державного бюджету України;

- вносить зміни до розпису Державного бюджету України за загальним фондом з метою забезпечення збалансованості надходжень та витрат державного бюджету з дотриманням граничного обсягу річного дефіциту (профіциту) державного бюджету;

- разом із головними розпорядниками бюджетних коштів затверджує паспорти бюджетних програм;

- затверджує лімітні довідки про бюджетні асигнування, що містять бюджетні призначення та їх помісячний розподіл;

- формує проект річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України та здійснює публічне представлення звіту про виконання Державного бюджету України за попередній бюджетний період;

- здійснює передачу бюджетних призначень та перерозподіл видатків бюджету за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету;

- затверджує загальні вимоги до визначення результативних показників бюджетних програм;

- визначає організаційно-методологічні засади оцінки ефективності бюджетних програм;

- визначає розміри фінансових нормативів бюджетної забезпеченості;

- вносить у встановленому порядку пропозиції щодо щорічного перегляду ставок податків і зборів, установлених у фіксованому значенні, для компенсації інфляційного впливу на обсяг надходжень до бюджету;

- здійснює узгодження рішення про надання розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року;