Лише після вищезазначеної процедури розробки проекту Державного бюджету, Мінфін подає на розгляд до КМУ проект закону про Державний Бюджет України. Це визначено частиною 1 ст. 37: «Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, подає Кабінету Міністрів України для розгляду проект закону про Державний бюджет України та вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проекту в Кабінеті Міністрів України» [2].

Після цієї процедури КМУ приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України, і згодом подає його разом із відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому (ч. 3 ст. 37) [2].

Участь Міністерства фінансів України у розгляді проекту та прийнятті закону про Державний бюджет України

Мінфін не бере безпосередньої участі у розгляді та прийнятті закону про Державний бюджет, оскільки це прерогатива Верховної Ради України. Розгляд і затвердження Державного бюджету України відбувається відповідно до Регламенту Верховної Ради України, за чітко встановленої процедурою [2].

В контексті даної курсової роботи порядок проведення процедури розгляду та прийняття закону про Державний бюджет Верховною Радою детально розглядатись не буде, з тієї причини, що розгляд та прийняття закону про Державний бюджет належить винятково до компетенції Верховної Ради, як законодавчого органу.

Участь Міністерства фінансів України у виконанні бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України

На стадії виконання Державного бюджету Мінфін здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету (ч. 1 ст. 42). Відповідно до частини 2 статті 44 Мінфін протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням, а також відповідність розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом державного бюджету за визначеними цим розписом періодами року відповідному прогнозу надходжень загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду. Щодо повноважень Міністра фінансів України у питанні розпису Державного бюджету, то він затверджує розпис Державного бюджету відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України (ч. 1 ст. 44) [2].

Окрім того, варто підкреслити, що Мінфін здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету (ч. 1 ст. 45)

Стосовно підстав внесення змін та самих змін до Державного бюджету у статті 52 (Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України) зазначається, що здійснює щомісячну оцінку відповідності надходжень державного бюджету показникам, встановленим Державним бюджетом України. У випадку виявлення відхилення оцінки основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України та надходжень бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період Мінфін надає офіційні висновки КМУ, в результаті чого КМУ вже приймає відповідне рішення подання проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України (це стосується зокрема випадку перевиконання надходжень Державного бюджету) [2].

Участь Міністерства фінансів України у підготовці та розгляді звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього

Відповідно до Бюджетного Кодексу України до компетенції Мінфіну належить питання регулювання питань методології бухгалтерського обліку та звітності про виконання бюджетів (ч. 1 ст. 56). До компетенції Міністра фінансів належить визначення порядку закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду, а за виняткових обставин він може визначити інший термін закриття рахунків, який має настати не пізніш як через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду (ч. 1 ст. 57) [2].

Окрім того, Мінфін встановлює форми фінансової і бюджетної звітності та порядок їх заповнення, що зафіксовано в частині 1 статті 58. В тій же частині зазначається, що бюджетна звітність має відображати стан виконання бюджету, містить інформацію в розрізі бюджетної класифікації, а Фінансова звітність повинна складатись згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [2].

Проте, відповідно до положень Бюджетного Кодексу, питання зведення, складання та подання звітності про виконання Державного бюджету України, а також забезпечення достовірність інформації про виконання Державного бюджету України належить до сфери діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, тобто Державної казначейської служби України. Хоча формально здійснення зведення, складання та подання звітності про виконання Державного бюджету України не належить до повноважень Мінфіну, а належить до Державної казначейської служби України, яка є окремою структурою, не можна стверджувати, що Мінфін не грає в цій процедурі вагомої ролі. Навпаки, Міністр фінансів контролює діяльність ДКСУ, зокрема в напрямку зведення, складання та подання звітності, а Мінфін встановлює форми фінансової та бюджетної звітності, що є обов'язковими для ДКСУ [2].

2.2 Взаємодія Міністерства фінансів України з іншими учасниками бюджетного процесу

На державному рівні Мінфін на відповідних стадіях бюджетного процесу взаємодіє з:

1) Кабінетом Міністрів України.

Мінфін, як центральний орган виконавчої влади, що здійснює державну фінансову та бюджетну політику, безпосередньо пов'язаний з КМУ, як вищим органом у системі органів виконавчої влади, що здійснює виконавчу владу, зокрема через Мінфін. КМУ спрямовує і координує роботу Мінфіну, натомість Мінфін є відповідальним, підзвітним та підконтрольним йому [4].

Відповідно до Бюджетного Кодексу Мінфін:

1. Відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України перед КМУ

2. Розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період та подає його на розгляд до КМУ

3. Подає КМУ для розгляду проект закону про Державний бюджет України та вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проекту в КМУ [2]

2) Державною казначейською службою України

Як вже зазначалось вище, роботу ДКСУ контролює та координує Міністр фінансів. На стадіях бюджетного процесу, зокрема на стадії підготовки та розгляду звіту про виконання Державного бюджету, ДКСУ діє в безумовній координації з Мінфіном та здійснює зведення, складання та подання звітності про виконання Державного бюджету на підставі форм фінансової і бюджетної звітності, затверджених Мінфіном [2] [3] [7].

3) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України

За участю Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Мінфін складає прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди [2]

4) Національним банком України

За участю НБУ Мінфін складає прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди [2]

5) А також іншими учасниками бюджетного процесу у питаннях, що стосуються зокрема складання бюджетних запитів, та у інших питаннях, що в цілому стосуються складання проекту Державного бюджету, його затвердження, виконання та складання звіту про його виконання [2] [11, ст. 148]

Висновки

На підставі аналізу вищевикладеного матеріалу можна зробити висновки, що Міністерство фінансів України як суб'єкт бюджетних відносин має величезні повноваження та надзвичайний вплив майже в усіх стадіях бюджетного процесу. Впливовість та вагомість цього Міністерства обумовлюється тим, що саме він визначає якому державному органу, починаючи від Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України та Секретаріату КМУ, закінчуючи урядовими комітетами та комісіями, скільки виділити державних коштів на реалізацію відповідних завдань і функцій. Враховуючи той факт, що нерідко виділені державні кошти можуть проїдатись, розкрадатись або витрачатись не за цільовим призначенням, тут виникає питання корупційної складової розподілу та витрачання бюджетних коштів. Задля мінімізації цієї складової, Мінфін повинен діяти на принципах відкритості, прозорості, гласності та публічності. Для цього ми пропонуємо здійснити такі радикальні кроки:

1. Транслювати засідання колегії Мінфіну на сайті Мінфіну в режимі on-line

2. Відкрити доступ до всієї внутрішньої документації Мінфіну (крім тієї, що може містити державну таємницю) для аналізу та контролю з боку громадськості, а також юридичних та фінансових експертів

3. Публікувати усі протоколи засідань колегії Мінфіну, документи внутрішнього користування та внутрішні рішення (акти) про кадрові призначення, документи з господарських, фінансових та бухгалтерських питань, що належать до відання Апарату Мінфіну, на сайті Мінфіну

4. Проводити засідання громадської ради при Мінфіні один раз на тиждень, на якому обов'язково повинні бути присутніми Перший заступник Міністра, Заступник Міністра - керівник Апарату Мінфіну або Заступник Міністра

5. Публікувати персональні дані (місце та дата народження, освіта, робота, місце проживання, родина) Міністра, його заступників та усіх керівників структурних підрозділів Мінфіну

Ці кроки могли б суттєво зменшити корупційний вплив в Мінфіні стосовно кадрових призначень, господарської діяльності Мінфіну та, власне, рішень щодо розподілу бюджетних коштів між органами державної влади, щоб запобігти проїданню та розкраданню цих коштів. Без радикальних змін в плані контролю та нагляду за діяльністю Мінфіну, в першу чергу з боку громадськості, дуже важко говорити про справедливість та виваженість розподілу бюджетних коштів. Адже в першу чергу повинні враховуватись економічні та соціальні потреби та інтереси населення, які держава, як сукупність державних інституцій, до яких в тому числі належить Мінфін, має враховувати та захищати. Відкритість та прозорість діяльності Мінфіну в жодному випадку не може зашкодити йому, як державному органу виконавчої влади, а тим паче зашкодити громадянам та їх інтересам. Це є так за умови, якщо Мінфіну нема чого приховувати у своїй бюджетній діяльності та у реалізації завдань та функцій, покладених на нього у бюджетній сфері. Прозорість та відкритість діяльності Мінфіну могли б значно послабити та зменшити можливість реалізації фінансових корупційних схем, як у межах Мінфіну, так і за його межами, в інших центральних органах виконавчої влади, в тому числі у Міністерстві внутрішніх справ України, Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України, Державному управлінні справами України тощо.

Мінфін зможе повністю реалізуватися як суб'єкт бюджетних відносин, здійснюючи свої повноваження у бюджетній сфері на принципах відкритості, прозорості, гласності та публічності, на меті якого стоїть справедливий, виважений, неупереджений розподіл суспільного блага.

Список використаної літератури

1. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. - К.: Прецедент; Моя книга, 2006. - 448 с.

2. Науково-практичний Коментар до Бюджетного кодексу України / кол. Авторів [заг. Редакція Ф.О. Ярошенка]. - 2-е вид., доп. та перероб. - К.: ДННУ АФУ; УДУФМТ, 2011. - 560 с.

3. Кудряшов В.П. Курс фінансів: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2008. - 431 с.