ВСТУП Актуальність дослідження. Проблема національної безпеки на теперішній час є для нашої держави найгострішою і найактуальнішою. теми Забезпечення національної безпеки завжди виступає одним з найбільш актуальних завдань будь-якої держави, адже якщо є загроза національній безпеці, це означає, що є і загроза самій державі, її існуванню Саме таку ситуацію маємо нині в Україні, коли після подій на Майдані, які відбувалися взимку цього року, Україна втратила частину своєї території, яку захопила Російська Федерація та нині має вогнища крайньої напруги у східних областях та загрозу вторгнення зі сторони східного кордону. Незважаючи на сподівання українського керівництва і народу, міжнародна спільнота, в тому числі і ті держави, які гарантували недоторканість і суверенітет нашої держави після її відмови від ядерної зброї, крім не засудження в усній і письмовій формі дій РФ, ніяких інших реальних кроків не здійснили. Це наводить на думки про те, що система права міжнародної безпеки нині не є достатньо ефективною, що не всі її інституції і механізми спрацьовують на практиці і анексія Криму - останній приклад. Можливо, теперішня ситуація стала певною мірою і наслідком прорахунків, які у попередні двадцять років допускалися у сфері національної безпеки. Адже, відомо, що формування виваженої політики національної безпеки та механізмів її реалізації неможливе без наукового аналізу процесів, що відбуваються в різних сферах суспільного життя. Саме результати такого аналізу закладають надійну основу для прийняття оптимальних управлінських рішень, прогнозування тенденцій перебігу подій з наступним їхнім врахуванням в діяльності вищих державних органів. А в нашій державі рішення зазвичай приймалися вищим керівництвом без консультацій із експертами, фахівцями в галузі національної безпеки. Фактично владна верхівка весь час діяла на власний розсуд і в інтересах вищих бізнесових кіл. Результат ми нині спостерігаємо на власні очі. І він є м'яко кажучи невтішним.

Важливим для забезпечення національної безпеки є і відповідне правове підґрунтя. У вітчизняному законодавстві з питань національної безпеки також допускалися прорахунки, що спричинило його вади, притаманні усьому нашому законодавству на сучасному етапі: нормативним актам, що стосуються управління національною безпекою, бракує визначення чітких, прозорих механізмів. Це є однією з причин недостатньої ефективності всієї цієї системи та джерелом певних загроз

Нині, на мою думку, необхідно поглиблено вивчити основні положення, які стосуються забезпечення національної безпеки і суверенітету держави, особливо з урахуванням положень міжнародного права, з тим, щоб розробити нову, більш ефективну концепцію національної безпеки. Україна повинна мати чітку стратегію у цій сфері, як, наприклад, США і спрямовувати зусилля в певному руслі для досягнення цілей і завдань, передбачуваних такою стратегією. Її головним завданням повинно реальне стати гарантування національної безпеки України. У руслі такої стратегії повинна розбудовуватись і діяльність уряду та Ради національної безпеки і оборони України.

Ступінь наукової розробки теми дослідження. До проблем національної безпеки останнім часом звертається все більше науковців. Досить докладно проблеми національної безпеки України перших років незалежності - до 1996 року - проаналізовано у доповіді Національного інституту стратегічних досліджень, яка вміщена у окремій книзі «Національна безпека України 1994-1996 роки». В ній об'єктивно висвітлено загрози національній безпеці в їхній динаміці і взаємозв'язку, дано відповідну кількісну їхню оцінку. Цінності доповіді надають висновки і конкретні рекомендації, що стосуються різних аспектів діяльності органів державної влади у сфері національної безпеки. Вони, безперечно, становлять як теоретичний, так і практичний інтерес. В дослідженнях таких авторів, як: Ліпкан В.А., Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т., Кузьменко А. та інших, визначаються фактори й умови, які дестабілізують національну безпеку України - політичні, економічні, військові, соціальні й інші. Вченими досліджуються основні загрози національним інтересам України й зокрема пріоритетним. Дослідниками з використанням системного аналізу розроблені основні напрямки забезпечення необхідного рівня національної безпеки України, внесені пропозиції по формуванню державної політики у всіх найважливіших сферах національної безпеки.

Метою даного дослідження є визначити сутність і правовий зміст національної безпеки, з'ясувати її роль в забезпеченні державного суверенітету.

Завдання цього дослідження зумовлюються його метою, а також об'єктом і предметом дослідження. Необхідно:

1. визначити правовий зміст національної безпеки;

2. розглянути державний суверенітет і значення національної безпеки для його забезпечення;

3. дослідити. Статут ООН як основу сучасного права міжнародної безпеки;

4. визначити зміст національних інтересів і проблеми співвідношення національної та міжнародної безпеки;

5. проаналізувати основні проблеми національної безпеки і забезпечення суверенітету незалежної України

Об'єктом дослідження - національна безпека.

Предмет дослідження - нормативно-правові акти, якими визначаються засади національної безпеки на національному і міжнародному рівні.

У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи аналізу положень наукових досліджень і вітчизняного законодавства. При написанні роботи використовувались також методи: синтезу, порівняльний, логічний, дедукції та індукції. Структура роботи складається з вступу, двох основних розділів, висновків, в яких узагальнюється досліджуваний матеріал, а також - списку використаних у роботі джерел.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ЇЇ РОЛЬ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ 1.1 Правовий зміст національної безпеки

Питання національної безпеки є провідним і основоположним. Її забезпечення - це умова існування самої держави. Основні положення щодо розробки, змісту, критеріїв і порядку забезпечення національної безпеки регламентується к правових актах.

Правовий зміст національної безпеки загалом у сучасних країнах світу є подібним, тому, щоб оперувати конкретними поняттями, доцільно розглянути його на прикладі України. Насамперед слід вказати, що у преамбулі Закону України «Про основи національної безпеки України» національну безпеку визначено як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 № 964-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 351.

Правову основу у сфері національної безпеки України становлять Конституція, Закон України «Про основи національної безпеки України» та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані на виконання законів інші нормативно-правові акти Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 № 964-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 2..

Відповідно до Закону України «Про основи національної безпеки України» розробляються і затверджуються Президентом України Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України доктрини, концепції, стратегії і програми, якими визначаються цільові настанови та керівні принципи воєнного будівництва, а також напрями діяльності органів державної влади в конкретній обстановці з метою своєчасного виявлення, відвернення і нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам України. Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України є документами, обов'язковими для виконання, і основою для розробки конкретних програм за складовими державної політики національної безпеки Там само. - С. 3..

Держави світу самостійно розробляють і реалізують власну політику національної безпеки. Вона спрямована на захист визначених стратегією національної безпеки життєво важливих національних інтересів. В Україні це захист:

- прав і свобод людини і громадянина;

- суверенітету України, її територіальної цілісності, недоторканності державного кордону, демократичного конституційного ладу, верховенства права;

- соборності держави на основі консолідації усіх територіальних громад, суспільних верств, етнічних груп навколо цінностей незалежного, вільного, суверенного і демократичного розвитку єдиної України;

- конкурентоспроможності держави та економічного добробуту населення шляхом всебічного розвитку людського, науково-технічного, інноваційного потенціалів країни;

- удосконалення механізмів реалізації конституційного принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову;

- неухильного додержання гарантій незалежності та об'єктивності суду;

- обмеження втручання держави у діяльність економічних суб'єктів, громадян, громадських організацій та політичних партій, релігійних об'єднань;

- безпечних умов життєдіяльності, захисту навколишнього природного середовища;

- збереження і розвитку духовних і культурних цінностей суспільства; гармонійних відносин з іншими державами світу, сприйняття Української держави міжнародним співтовариством як повноцінного і рівноправного його члена Ситник Г.П. Державне управління у сфері національної безпеки (концептуальні та організаційно-правові засади): Підручник. - К.: НАДУ, 2011. - С. 436..

Важливо відзначити, що розробка та впровадження державної політики національної безпеки базується на таких визначених законодавством принципах:

- пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

- верховенство права;

- пріоритет договірних(мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;

- своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

- чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

- демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави;

- залучення громадянського суспільства до процесу вироблення та реалізації політики національної безпеки;

- використання в інтересах України механізмів міжнародної колективної безпеки Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 № 964-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 5..