1.2 Державний суверенітет і значення національної безпеки для його забезпечення Національна безпека має основоположне значення для забезпечення державного суверенітету. Державний суверенітет є достатньо складним поняттям. Його сутність втілюється у національному і міжнародному праві.

Суверенітет у рамках конституційного права визначається як політико-правова властивість держави, зміст якої полягає в її праві самостійно вирішувати внутрішні та зовнішні політичні питання без втручання інших держав, організацій, осіб Шаптала Н.К. Конституційне право України: навч. посіб. / Н.К. Шаптала, Г.В. Задорожня. -  Запоріжжя: Дике Поле, 2012. - С. 170..

Причому така діяльність мас ґрунтуватися не тільки на внутрішній законодавчій базі, а й на основі загальновизнаних міжнародних договорів і принципів добросусідства, що в умовах посилення інтеграційних процесів є надзвичайно актуальним. Дотримання умов міжнародних договорів не означає обмеженості "зовнішньої" незалежності держави, оскільки активна участь держави на міжнародній арені засвідчує самодостатність її як суб'єкта міжнародного права Шаптала Н.К. Конституційне право України: навч. посіб. / Н.К. Шаптала, Г.В. Задорожня. -  Запоріжжя: Дике Поле, 2012. - С. 170..

Одним із загальновизнаних у науковій літературі з міжнародного права є визначення: суверенітету держави як властивого державі верховенства на своїй території і незалежність в міжнародних відносинах Ушаков Н. А. Международное право / Н. А. Ушаков. - М.: Юристъ, 2000. -- С. 157..

З наведеного визначення випливає, що суверенітет є поняттям, яке визначає загальні юридичні властивості, які притаманні державі.

Як пише М. О. Ушаков, такі юридичні ознаки суверенітету, як верховенство і незалежність, виражають справжні якісні особливості будь-якої держави, які проявляються в реальних суспільних відносинах. Адже, держава існує як реальна сила, здатна здійснювати верховну владу на своїй території і виступати в якості суверенної незалежної організації у міжнародних відносинах Там само. -- С. 158..

При цьому верховенство і незалежність як ознаки суверенітету, притаманні державі, нерозривно пов'язані між собою, вони є взаємно обумовленими. Дійсно, без верховенства в межах державної території не існує незалежності держави в міжнародних відносинах з іншими державами. А без незалежності від інших держав нездійсненним є верховенство держави в межах її власної території.

Суверенітет держави є первинним щодо державної влади: він і є «правом на владу» і означає особливу якість влади. Держави виступають як територіально-політичні організації, що встановлюють межі свого владарювання саме завдяки суверенітету Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підруч. / Скакун О. Ф. -- X.: Еспада, 2006. -- С. 223..

О. Ф. Скакун до основних ознак суверенітету держави відносить:

- єдність - наявність однієї суверенної влади, здійснюваної системою органів держави;

- неподільність - держава зосереджує всю повноту суверенітету і не ділить його, а лише згідно з законом делегує свої суверенні права органам місцевого самоврядування в унітарній державі; суб'єктам федерації й органам місцевого самоврядування у федеративній державі; міжнародним організаціям тощо;

- невідчужуваність - неможливість довільного відчуження легітимної і легалізованої влади, оскільки суверенітет виступає як елемент правоздатності держави, передумова повноважень держави. А правоздатність розділити не можна, можна тільки розділити права, передати повноваження. Отже, суверенітет не може бути відчужений, передаються повноваження, а не суверенітет Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підруч. / Скакун О. Ф. -- X.: Еспада, 2006. -- С. 223..

Суверенітет держави є основним принципом міжнародного права. Він дістав своє вираження у Статуті ООН та інших міжнародно-правових документах. Суверенітет держави конкретизується в системі її суверенних прав (внутрішніх і зовнішніх), що здійснюються державними органами та інститутами: право видавати закони; право формувати державні органи; право визначати свою символіку (герб, гімн, прапор); право мати власну грошову одиницю; право встановлювати і стягувати податки; право укладати міжнародні договори; право призначати своїх представників в інші держави (дипломатів, консулів) і міжнародні організації; право вступати в міждержавні союзи; право оголошувати війну і укладати мир та ін. Там само. - С. 224..

Центральним поняттям для з'ясування сутності суверенітету держави виступає територія.

Державна територія включно з повітряним простором і територіальним морем)разом з урядом і населенням у її кордонах становлять фізичний і соціальний зміст держави як основного суб'єкта міжнародного права Міжнародне право: Основні галузі : підручн. / За ред.. В. Г. Буткевича. - К. : Либідь, 2004. - С. 352..

Згідно з нормами і принципами сучасного міжнародного публічного права територіальному верховенству будь-якої держави притаманні такі елементи, як imperium та dominium. При цьому imperium означає здійснення державою суверенної влади в межах своєї території, a dominium -- одночасне публічно-правове володіння цією територією Міжнародне право: Основні галузі : підручн. / За ред.. В. Г. Буткевича. - К. : Либідь, 2004. - С. 353..

Так, вища влада держави в межах її території (imperium) здійснюється системою державних органів у законодавчій, виконавчій і судовій сферах. Закони, постанови уряду, судові рішення поширюються на всіх фізичних та юридичних осіб, які перебувають у межах території даної держави.

Як територіальний суверен держава одноосібно вирішує всі питання, пов'язані з адміністративно-територіальним поділом, установленням національного правопорядку, визначенням правового режиму кожної частини своєї території. Тільки від волі держави залежить існування і діяльність будь-якого іноземного елемента в межах її території (статус іноземців, іноземних транспортних засобів, дипломатичних представників). Отже, в основі правового режиму державної території та всіх фізичних і юридичних осіб, що перебувають у її межах, лежить суверенна воля певної держави, а не сукупність компетенцій кількох держав, як стверджували прихильники теорії компетенції Там само. - С. 353..

Територіальне верховенство охоплює і юрисдикцію держави. Як зауважує Я. Броунлі, юрисдикція є одним з аспектів суверенітету і визначає судову, законодавчу та адміністративну компетенцію. Згідно з міжнародним правом юрисдикція держави поширюється на осіб, споруди, устаткування і транспортні засоби, які перебувають поза межами її території.

Наприклад, державі належить виключна юрисдикція над своїми військовими кораблями у відкритому морі, над повітряними суднами, об'єктами й екіпажами, запущеними нею у космічний простір. За міжнародними угодами юрисдикція держави може поширюватися на її громадян, які перебувають на території іноземної держави (наприклад, якщо вони входять до складу збройних сил).

З територіального верховенства випливає також виключне право держави самостійно і незалежно розпоряджатися всіма природними багатствами й ресурсами в межах своєї території, тобто землею, водами, повітрям, усіма корисними копалинами, органічним і неорганічним, тваринним і рослинним світом, а також знаряддям і засобами розвідки, розробки та експлуатації цих ресурсів. Держава як територіальний суверен є їхнім повноправним господарем Міжнародне право: Основні галузі : підручн. / За ред.. В. Г. Буткевича. - К. : Либідь, 2004. - С. 354.

Як бачимо суверенітет безпосередньо пов'язаний із національною безпекою. З одного боку лише держава як суверен може забезпечувати національну безпеку на власній території, причому забезпечувати національну безпеку за всіма напрямами - тобто всі її види - міжнародну, внутрішньополітичну, військову, екологічну, інформаційну та ін.. З іншого боку забезпечення національної безпеки є головною і безпосередньою умовою самого існування суверенітету держави як такого.

Дійсно, верховенство держави на своїй території, тобто територіальне верховенство, означає, що держава здійснює вищу, верховну владу - юрисдикцію щодо всіх осіб та їх об'єднань, що знаходяться на її території. Держава володіє всією повнотою публічної влади (законодавчої, виконавчої і судової) в межах власної території. Це виключає діяльність у цих межах будь-якої іншої публічної влади. Окремі винятки з такого повновладдя, тобто встановлення імунітету від юрисдикції держави, можливі лише за умови її згоди на це і відповідного волевиявлення даної держави. Веління державної влади, виступаючої від імені держави, є обов'язковими для всіх органів держави, посадових осіб, громадян, їх об'єднань, іноземців та апатридів, що знаходяться в межах державної території Международное право: Учебник / Под ред. Л.Н. Шестакова. - М.: Юридическая литература, 2005. - С. 165..

Територіальне верховенство держави є наслідком того, що над нею немає іншої вищої влади, яка могла би встановлювати або обмежувати правомочності держави і вимагати її підпорядкування собі. Держава володіє верховенством в межах своєї території виключно в силу своїх якостей, які зумовлені об'єктивними умовами життя організованого у державу суспільства Ушаков Н. А. Международное право / Н. А. Ушаков. - М.: Юристъ, 2000. -- С. 158..

Територіальне верховенство держави проявляється і в тому, що вона концентрує всю примусову владу і всі засоби владного примусу. Владний примус може застосовуватися органом держави від імені держави або установою чи організацією, яка безпосередньо уповноважена на це державою. Причому в такому випадку і її повноваження і саме її існування залежать виключно від волі держави. При цьому монополізація державою владного примусу не означає, що держава тільки примушує виконувати свою волю, це означає, що тільки держава може примушувати владними методами і засобами Там само. - С. 159..

Верховенство держави виражається також у тому, що тільки вона може встановлювати обов'язкові правила поведінки для органів, організацій та окремих осіб, як юридичних, так і фізичних, які знаходяться в її межах. Тобто лише держава може створювати право і забезпечувати його виконання. Лише воля держави, виражена уповноваженим органом державної влади стає правом. А зміст такої державної волі, вираженої у праві, визначається умовами життя і діяльності організованого в державу суспільства.

Нарешті, територіальне верховенство держави, яке виявляється в діяльності державної влади, виникає з двох її основних якісних особливостей її єдності та юридичної необмеженості.

Таким чином, національна безпека України забезпечується шляхом проведення суверенною державою виваженої політики відповідно до прийнятих у встановленому порядку законів, доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах.

Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам. У державах світу, в тому числі і в Україні, суб'єкти забезпечення національної безпеки, їх компетенція і повноваження закріплюються на законодавчому рівні. В Україні вони закріплені у Конституції, Законі України «Про основи національної безпеки України» і у прийнятих на їх основі інших законодавчих і нормативних актах. Національна безпека виступає головною умовою забезпечення державного суверенітету, у свою чергу лише суверенна держава може забезпечувати національну безпеку на власній території, оскільки саме територіальне верховенство -- здійснення державою вищої й неподільної влади в межах її території є невід'ємною частиною державного суверенітету.

суверенітет правовий статут незалежний