7. Територіальні органи центральних органів виконавчої влади, а також структурні підрозділи, що входять до складу державних органів або органів місцевого самоврядування (мають право видавати нормативні акти лише у випадках, передбачених законами України).

Нормативно-правові акти (за юридичною силою актів):

1. Конституція, конституційні закони.

2. Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.

3. Кодифіковані та звичайні (ординарні) закони.

4. Постанови Верховної Ради України.

5. Укази Президента України.

6. Постанови Кабінету Міністрів України.

7. Накази міністерств, інших центральних лорганів виконавчої влади.

8. Постанови Верховної Ради Автономної Республіки крим.

9. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

10. Рішення органів місцевого самоврядування - рад, виконкомів рад та їх голів.

11. Акти інших державних органів і їх посадових осіб у випадках, передбачених законодавством.

12. Локальні акти - акти адміністрацій підприємств, установ, організацій:

- акти територіальних громад та ін.

Види нормативних актів за способами встановлення державою:

· Ухвалені державою;

· Санкціоновані державою (акти, що одержали попередню санкцію держави);

· Визнані державою (акти, що одержали наступну санкцію держави).

Види нормативно-правових актів за сферою дії:

- загальні (закон про вибори);

- спеціальні (постанова уряду про погашення заборгованості по пенсіях).

Види нормативно-правових актів за характером волевиявлення:

- акти встановлення норм права;

- акти зміни норм права;

- акти скасування норм права.

Види нормативно-правових актів за галузями законодавства:

· цивільні;

· кримінальні;

· адміністративні;

· міжнародні публічні;

· кримінально-процесуальні та ін.

Основні нормативно-правові акти за галузями законодавства іменуються галузевими кодексами (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс, Адміністративний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Адміністративно-процесуальний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства та ін.)

Види нормативних актів за суб'єктами правотворчості:

· нормативні акти законодавчих органів;

· нормативні акти виконавчих органів;

· нормативні акти правоохоронних органів;

· нормативні акти контрольно-наглядових органів;

· нормативні акти органів місцевого державного управління;

· нормативні акти органів місцевого самоврядування та ін.[9, 449-450].

1.2 Закон: поняття і ознаки

Серед нормативно-правових актів провідне місце посідають закони.

Закон -- нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади (або громадянського суспільства /безпосередньо народу/), який регулює найважливіші питання суспільного життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.

Характеристика закону як правового документа вищої юридичної чинності означає таке:

-- закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його скасувати або змінити;

-- усі інші нормативні акти (державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій) перебувають «під» законом, є підзаконними. Вони грунтуються на законах і не суперечать їм [8, 12].

Основні ознаки закону:

1) є нормативно-правовим актом за змістом - на відміну від акта застосування норм права та акта тлумачення норм права;

2) є особливим різновидом нормативно-правових актів, а саме - законодавчих актів, що відрізняються від підзаконних актів за ознакою винятковості суб'єкта законодавчого процесу У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України вказується: «…визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів».;

3) приймається представницьким вищим органом країни (в Україні - Верховна Рада) або громадянським суспільством (безпосередньо народом) - у порядку референдуму;

4) містить первинні норми права, яких раніше в правовій системі не було, притім норми з ключових, основних питань життя, установлює права і обов'язки громадян;

5) володіє вищою юридичною силою в системі нормативно-правових актів. Усі інші нормативні акти (державних органів, органів місцевого самоврядування, комерційних корпорацій) перебувають «під» законом, є підзаконними, тобто повинні видаватися на основі та у виконання законів, не суперечити їм;

6) є актом-документом, бо закріплює в письмовій формі норми права, які вводяться, або їх зміни;

7) приймається у суворій відповідності з Конституцією і раніше прийнятими законами;

8) приймається з додержанням особливої законодавчої процедури, яка називається законодавчий процес;

9) не має потреби в додатковому затвердженні;

10) може бути відмінений лише законом і перевірений на відповідність Конституції лише Конституційним Судом. Незаперечність закону полягає в тому, що ніякий інший орган, окрім законодавчого, не може його скасувати або змінити[13, 372-373].

1.3 Конституційний закон: поняття і види

Конституційний закон - законодавчий акт, який виходить із конституції і має за мету конкретизувати основні конституційні положення шляхом регулювання найбільш важливих суспільних відносин або внести в неї (конституцію) зміни; акт, що прийнятий з додержанням особливої ускладненої процедури і володіє стосовно інших нормативних актів, окрім конституції, вищою юридичною силою.

Види конституційних законів:

1) «названі» (органічні) закони, тобто закони, необхідність прийняття яких прямо передбачено чинною конституцією (або на яку є посилання в тексті конституції).

Конституційні закони мають одно порядкову з конституцією сферу правового регулювання. Як правило, ці закони конкретизують окремі положення конституції або містять відсилання до конституції (виборча система, організація і проведення референдуму, організація і діяльність парламенту, президента, уряду, конституційного суду і т.д.). Вони діють разом з конституцією, оскільки їх прийняття органічно випливає з її змісту У конституціях ряду країн вони називаються органічними законами (Франція, Іспанія). Наприклад, Конституція Франції передбачає врегулювання органічними законами статусу Конституційної ради, Високого Суду правосуддя, Суду правосуддя Республіки, Економічної і соціальної рад, Вищої ради магістратури, порядку виборів палат, Парламенту та ін.. Проте процедура їх прийняття відрізняється від процедури прийняття Конституції можливістю використання стосовно них права «вето» президента.

2) «реформуючі закони», тобто закони, якими вносяться зміни, доповнення в чинну конституцію[11, 58]. На відміну від названих (органічних) законів конституційні реформуючі закони після затвердження (прийняття) здобувають вищу юридичну силу і стають складовою частиною конституції. На них, я і на Конституцію, не поширюється право «вето» Президента. Вони не діють самостійно поруч з Конституцією, а стають її змістом.

Конституційні закони відрізняються від інших законів такими ознаками: а) юридичною силою; б) предметом регулювання - особлива сфера; в) порядком прийняття - особлива процедура. Як правило конституційний закон приймається конституційною більшістю голосів (в Україні - 2/3, у Росії - 3/4) Процедура прийняття конституційного закону може мати спрощений, ускладнений або змішаний характер. В Україні конституційно (1996 р.) закріплена змішана процедура прийняття внесених змін у Конституцію..

Місце конституційних (органічних) законів в ієрархії нормативних актів - між конституцією і звичайними законами. Від їх наявності і дієвості залежить цілісність і стабільність правової системи.

Власне конституція і конституційні закони складають юридичну конституцію країни (те, що повинно бути). Вона може як збігатися, так і розходитися з фактичною конституцією або конституцією в матеріальному змісті (те, що є)[9, 461-462].

1.4 Кодифікований закон: поняття і види

Кодифікований закон - юридично цільний, внутрішньо погоджений законодавчий акт, у якому об'єднані і систематизовані найважливіші, основні правові норми конкретної галузі права (Кримінальний кодекс), або галузі суспільних відносин (Кодекс торговельного мореплавання) чи законодавства (Основи законодавства про охорону здоров'я).

Кодифікований закон є результатом кодифікації - систематизуючої форми законотворчого процесу, у ході якого законодавство приводиться в погоджену систему. Це акт поточного законодавства, присвячений регулюванню найважливіших сфер суспільних відносин, прийнятий парламентом країни або народом у порядку референдуму відповідно до конституції і конституційних законів.

Види кодифікованих законів:

· кодекс;

· основи законодавства.

Кодекс - кодифікований закон, що являє собою систему нормативних приписів, які виражають у цільному і внутрішньо погодженому вигляді найбільш важливі норми конкретної галузі права або основних інститутів (підгалузей) права.

Ознаки:

1) є юридично і логічно цільним, внутрішньо погодженим нормативним актом;

2) має зведений характер, оскільки містить найбільший обсяг нормативного правового матеріалу, який відноситься до певної сфери суспільних відносин;

3) закріплює форми, методи і межі правового регулювання суспільних відносин;

4) служить центром галузевої системи законодавства;

5) покликаний бути таким центром щодо актів інших галузей, тобто зовні своєї галузі, при регулюванні відповідних відносин;

6) має складну, у порівнянні з іншими законами, структуру, поділяється на частини: загальну і особливу, розділи, глави, статті, пункти і частини усередині окремої статті.

Основи законодавства - кодифікований закон, що містить систему концептуальних понять, цілей, завдань і принципів, які визначають основні напрямки регулювання певної сфери суспільних відносин і забезпечують їх погодженість з положеннями конституції держави.

Ознаки:

1) представляють певну галузь національного законодавства;

2) указують на те, що правові приписи які містяться в них, повинні бути конкретизовані в інших нормативних актах;

3) складаються, як правило, з нетипових норм - норм-цілей, норма-принципів, норм-дефініцій, якими забезпечується зв'язок і погодженість норм тих чи інших галузей або інститутів права, а також мають у своєму змісті рекомендаційні норми;

4) володіють особливою юридичною силою стосовно інших нормативно-правових актів, у тому числі до законів. Їх юридична сила виражається в тому, що не кодифіковані законодавчі та інші нормативні акти повинні на них базуватися;

5) мають особливу структуру і форму викладу правових приписів: вступ або преамбулу; закріплення в узагальненій формі соціального призначення і мотивів прийняття норм, що містяться в них Основи законодавства найбільш характерні для федеративних держав, проте вони існують і в унітарних державах. В Україні це: Основи законодавства про культуру (14.02.1992), Основи законодавства про охорону здоров'я (19.11.1992), Основи законодавства про загальнообов'язкове соціальне страхування (14.01.1998). .

Види кодексів за обсягом:

· Галузеві - кодифіковані закони, які очолюють відповідну галузь законодавства (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс, Кодекс законів про працю та ін.)