Інкорпорамція (лат. incorporatio -- приєднання) -- вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники, у певному порядку без зміни змісту. Критерії систематизації: хронологічний або алфавітний порядок, напрям діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукового дослідження тощо.

Види інкорпорації

За юридичною значущістю:

· офіційна -- передбачає затвердження збірників інкорпорованих актів компетентним органом;

· неофіційна -- не має обов'язкового характеру, здійснюється науковими установами, навчальними закладами, іншими суб'єктами юридичної діяльності для зручності у користування нормативним матеріалом.

За способом упорядкування:

· хронологічна -- здійснюється у певній послідовності за ознакою часу видання нормативних актів;

· предметна -- нормативні акти об'єднуються на підставі однорідності суспільних відносин, що становлять відокремлений предмет правового регулювання.

За обсягом:

· загальну;

· галузеву;

· міжгалузеву;

· спеціальну.

За суб'єктами здійснення:

· правотворчого суб'єкта;

· спеціально уповноваженого суб'єкта;

· інших суб'єктів за їх ініціативою.

Існують також інші види інкорпорації, які здійснюються за такими критеріями: алфавітний порядок, галузь права, суб'єкт прийняття нормативного акта, тематика наукового дослідження, сфера діяльності тощо. Таким чином відбувається об'єднання цілісних нормативно-правових актів у збірники правового матеріалу за критерієм, який обирає сам систематизатор [26, 267-268].

Консолідація - вид систематизації нормативно-правових актів, що полягає в об'єднанні певної кількості розрізнених нормативних актів, виданих у різний час по тому самому предмету правового регулювання в єдиний укрупнений нормативно-правовий акт з усуненням повторень і протиріч, як правило, без зміни змісту.

Цілі консолідації: (1) систематизувати нормативний матеріал, який неможливо кодифікувати; (2) усунути множинність нормативно-правових актів, позбавити їх надмірної роздробленості; (3) об'єднати загальні положення поточної правотворчості в родинні групи (блоки).

До структури консолідованого акта, як правило, входять окремі однопрофільні статті, глави, параграфи, що розташовані у певній послідовності.

Результатом консолідації нормативного матеріалу є видання Зводу законів - нової форми колишніх законів, що має силу за умови відповідності справжньому тексту цих законів, тобто Звід законів служить офіційною заміною діючих раніше актів, а правові приписи, що містяться в ньому, містять чинні норми права, які підлягають офіційному використанню.

Звід законів відрізняється від збірників нормативних актів такими ознаками:

1) може бути лише офіційним виданням: здійснюється від імені і за дорученням правотворчих органів з подальшим схваленням у цілому або кожному тому окремо;

2) є результатом великої законотворчої, юридико-технічної роботи: ліквідацією множинності актів, прийнятих по тому ж питанню, які втратили силу, застаріли або фактично не діють; усуненням наявних прогалин у законодавстві в результаті прийняття нових законів і підзаконних актів;

3) являє собою зведення в єдине ціле чинного законодавства [9, 378-380].

Отже, існує три види систематизації нормативно-правових актів:

- кодифікація;

- інкорпорація;

- консолідація.

Кожен з цих видів виконує певні призначення та функції, має свої види та форми, здійснюються компетентними органами.

ВИСНОВОК

Отже, підсумовуючи все вище сказане можна сказати, що нормативно-правові акти стоять над усіма іншими юридичними актами. В їх нормативних приписах найбільш повно і концентровано втілюється всезагальна справедливість. Теорія правових актів є досить докладно розробленою юридичною наукою, зокрема означено їх систему та ієрархічну супідрядність, проведено їх поділ на такі види, як галузеві й міжгалузеві, загальні й спеціальні, матеріальні й процесуальні, постійні й тимчасові, звичайні й надзвичайні, локальні тощо.

Також потрібно сказати, що нормативно-правові акти можна класифікувати:

1) за юридичною силою -- на закони-акти вищої юридичної сили, і підзаконні акти -- акти, засновані на законах, що їм не суперечать;

2) за суб'єктами правотворчості -- на нормативні акти, прийняті народом, главою держави, органами законодавчої, виконавчої влади, органами місцевого самоврядування і т. д.;

3) за обсягом і характером дії -- на акти загальної дії, які охоплюють всю сукупність відносин певного виду на даній території; акти обмеженої дії (спеціальні), які поширюються на частину території або на певне коло осіб; акти виняткової дії (надзвичайної), регулятивні можливості яких реалізуються при наявності виняткових обставин (воєнних дій, стихійного лиха, тощо);

4) за галузевою належністю -- на нормативні акти, які містять норми конституційного чи адміністративного, цивільного, кримінального, трудового, сімейного та інших галузей права;

5) за зовнішньою формою виразу -- на закони, укази, постанови, рішення, розпорядження, накази тощо.

Систематизація нормативно-правових актів -- це діяльність щодо впорядкування і вдосконалення змісту нормативно-правових актів, зведення їх у певну внутрішньо узгоджену систему.