МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

БУКОВИНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Циклова комісія правових дисциплін

Спеціальність 5.03040101 "Правознавство"

норма право акт припис

КУРСОВА РОБОТА

на тему: "Норма права і нормативно-правовий акт, їх співвідношення"

Науковий керівник:

ас. кафедри філософії і права

І.І. Анциперова

Виконавець:

студент ІІ курсу групи П-201

Кіцан А.І

Чернівці 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ СУТНОСТІ НОРМИ ПРАВА

1.1 Поняття норми права

1.2 Ознаки норми права, що розкривають її онтологічну сутність

1.3 Структура норми права

1.4 Класифікація норм права

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ СУТНОСТІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТУ

2.1 Поняття нормативно-правового акту і підходи до розуміння

2.2 Ознаки і структура нормативно-правового акту

2.3 Класифікація нормативно-правового акту

РОЗДІЛ 3. СПІВВІДНОШЕННЯ НОРМИ ПРАВА І НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми полягає в тому що наш український народ - громадяни України усіх національностей - обрав шлях побудови демократичної держави, тобто держави, в якій буде здійснено принцип панування права, що ґрунтується на визнанні прав і свобод людини. Людство, що пройшло крізь бійню двох світових воєн, безлічі кривавих конфліктів, пережито жорстокі диктатури, дійшло висновку, що не може бути миру і злагоди на Землі, не може бути організованого цивільного життя без поваги до людини, її прав, свобод і потреб. Суспільство, яке покликане захищати основні права людини - це впорядкована система відносин, яка базується на дотриманні всіма суб'єктами цих відносин норм права які розміщені в нормативно-правових актах.

Прийняття законів і інших нормативно-правових актів дуже важливо, і має вирішальне значення для запровадження реформ в нашому житті. Сформульовані в законах і інших нормативно-правових актах норми стають живими, якщо вони є обґрунтованими і прийняті належним чином.

Значну увагу розробці вчення про норму права і нормативно-правовий акт приділяли видатні представники російської юридичної науки у дореволюційній Росії Н. Коркунов, Ф. Тарнавський, Г. Шершеневич Н. Вопленко, С. Бошно, М. Марченко, та інші. Ці дослідження отримали свій логічний розвиток у працях радянських правознавців Н. Александров, С. Алєксєєв, В. Бабаєв, М. Байтін, В. Баранов, І. Сенякін, А. Піголкін, А. Шебанов, а надалі -- провідних українських, російських та інших учених-юристів.

Предметом дослідження є нора права і нормативно-правовий акт.

Метою даної роботи є провести теоретичний і правовий аналіз сутності норми права і нормативно-правового акту, а також визначити співвідношення між ними.

Завдання:

- дослідити та вивчити поняття норма права та нормативно-правовий акт;

- проаналізувати ознаки норми права та нормативно-правового акту;

- розкрити структуру і класифікацію норми права та нормативно-правового акту;

- розглянути як відрізняються норма права і нормативно-правовий акт.

Структура роботи відповідає загальним вимогам та складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури.

У першому розділі даної роботи проводиться теоритичний аналіз сутності норми права. У цьому розділі розкривається поняття, ознаки, структура та класифікація норми права.

У другому розділі проводиться правовий аналіз сутності нормативно-правового акту. У цьому розділі розкривається поняття і підходи до розуміння, ознаки, структура та класифікація нормативно-правових актів.

У третьому розділі розглядається співвідношення норми права і нормативно-правового акту.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ СУТНОСТІ НОРМИ ПРАВА

1.1 Поняття норми права

У сучасному світі в системі соціальних норм принципове значення мають норми права. Право виникло історично як результат суспільного розвитку, економічного зростання та соціальної диференціації як засіб подолання соціальних протиріч. На відміну від інших, правові норми офіційно встановлюються або санкціонуються державою, є формально визначеними в законах та підзаконних актах, є загальнообов'язковими для всіх суб'єктів, забезпечуються можливістю застосування державного примусу. В них закріплюються права і обов'язки суб'єктів. Правові норми займають особливе місце в системі соціальних норм. Ця особливість виявляється в соціальній цінності права, його ознаках і функціях. Правові норми регулюють найважливіші економічні, політичні й соціальні відносини. Правові норми складаються історично. Вони об'єктивно обумовлені конкретними суспільно-економічними умовами розвитку суспільства [2, 113].

Поняття норми права належить до числа найважливіших категорій теорії права. Будь-яке правове явище розкривається і виявляє себе лише у взаємозв'язку з нормами права. Саме через норми права держава здійснює вплив на суспільство, на їх основі визначаються повноваження державних структур, завдяки нормам конкретизуються та реалізуються суб'єктивні права. Норма права є первинною клітинкою права та вихідним структурним елементом системи права.

Правова норма є відносно самостійним явищем, що має специфічні особливості, які поглиблюють наші уявлення про право, його зміст і сутність, механізм правового впливу, юридичну відповідальність [3, 365].

У кожному випадку, в кожній ситуації суб'єкту доводиться так чи інакше мати справу з певною "одиничною" юридичною нормою, яка становить первинну клітину всієї системи об'єктивного юридичного права. І лише знаючи закономірності побудови і "життя" цієї частинки права, можна домогтися її правильного застосування і здійснення, забезпечити юридичну правомірність поведінки. Наприклад, не встановивши диспозиції норми, не можна скласти уявлення про те, які дії дозволяються, або вимагаються, або ж забороняються державою; якщо не знайти гіпотезу норми, залишається невідомим, в яких ситуаціях можуть виникнути передбачені нею права, обов'язки, заборони, а не відшукавши її санкцію, неможливо з'ясувати, в який спосіб гарантується загальна обов'язковість диспозиції [4, 109].

Норма права, будучи частиною правової системи, має в той же час різну структуру, спеціалізацію, складаючись у галузі й інститути права.

Багато правознавців звертають увагу на те, що норма права характеризує міру волі волевиявлення і поводження людини, її найбільша ефективність досягається при збігу цілей окремої особистості і суспільства, сполученні загальнолюдських і соціально-групових інтересів.

А. Б. Венгеров виділяє крім загальнообов'язковості, формальної визначеності, системності, можливості державного примусу також такі ознаки правової норми, як неперсоніфікованість, багаторазовість застосування. Інші автори додають до цього типовість, відображення найбільш важливих цінностей суспільства, соціальної групи чи особистості. Отже,

Норма права - це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу [1, 276].

1.2 Ознаки норми права, що розкривають її онтологічну сутність

Норма права як особливий засіб регулятивного впливу на суспільство характеризується певними ознаками, які надають цій категорії самостійного значення та відрізняють від інших засобів соціального впливу [1, 365]. Ознаки норм права тісно пов'язані з суттєвими ознаками права як суспільного явища [5, 279]. Будь-яке державно організоване суспільство не може обійтися без норм права. Але це одиничний феномен права, тому повне наукове визначення поняття передбачає з'ясування притаманних нормі права специфічних ознак.

Ознаки норми права:

1.Норма права не передбачає індивідуалізації; вона вказує лише на ті характерні риси поведінки, які розглядають поведінку як вид суспільних відносин. Ці ознаки, вміщені в текст норми, стають правилами поведінки, обов'язковими для реалізації.

У процесі купівлі-продажу суттєвим є не те, скільки разів "прицінювався" покупець, вибираючи ту чи іншу річ, скільки часу він на це затратив. Для права важливо встановити ознаки: коли можна вважати договір купівлі-продажу укладеним, коли право власності на ту чи іншу річ переходить від продавця до покупця[6, 216].

2.Норма права є наказовою незалежно від того, який вона має характер: заборони, дозволу та ін. Наказ (розпорядження) в будь-якому випадку знаходиться під охороною держави. Оскільки він нею встановлений, то передбачені й певні заходи щодо випадків його порушення.

3.Норма права -- загальнообов'язкове правило поведінки. Воно має значення не для окремого індивіда, а для всіх осіб, які стають можливими (або реальними) учасниками конкретного виду суспільних відносин.

Норма права як абстрактна модель поведінки передбачає її неодноразову дію, отже, і "захопити" в коло свого притягання вона може кожного члена суспільства.

Формальна визначеність -- правова норма виробляється на підставі узагальнення тих чи інших конкретних випадків, що підлягають регулюванню. Вона повинна формулювати права на конкретні види дозволених дій або на ті чи інші об'єкти (майно, авторські твори), а також обов'язки, заборони і заходи відповідальності за їх невиконання або порушення громадського порядку. Формальна визначеність норми права вимагає її письмової, документальної форми. Така форма дає всім виконавцям норми права чітке уявлення про зміст, межі дії норми та інші необхідні відомості[6, 217].

Абстрактність норми права не означає невизначеності її змісту. Навпаки, норма права тому є такою, що складає конкретне правило поведінки. Наприклад, ст. 442 Цивільного Кодексу України зазначає: "Шкода, заподіяна громадянинові незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових обов'язків у галузі адміністративного управління, відшкодовується на загальних підставах (ст. 440 і 441 цього Кодексу), якщо інше не передбачено законом". За шкоду, заподіяну такими діями організацій, відповідальність настає в порядку, встановленому законом. Кожний окремий (індивідуальний) випадок потрапляє під вплив цієї норми, тобто вона регулює всі повторювані індивідуальні відносини такого виду. Завдяки тому, що норма розповсюджується на цей вид відносин, її вимоги реалізуються всіма як обов'язкові для кожного, хто причетний до відшкодувань, без персонального вказування, для кого саме. Таким чином, норма права як загальне правило поведінки регулює вид суспільних відносин (який повторюється), оскільки не вичерпує одноразової реалізації, а також усі можливі індивідуальні випадки. В силу цього норма -- загальне і загальнообов'язкове правило поведінки.

Зміст правової норми визначається об'єктивною природою того виду суспільних відносин, на впорядкування яких вона спрямована. Він формується під впливом соціального досвіду регулювання, рівня загальної і правової культури, орієнтацій держави та інших факторів. Тому зміст норми в основному визначається змістом регулюючих відносин [6, 217].