Вступ

Розкриття і розслідування злочинів неможливе без отримання певної доказової інформації. Специфічним є те, що кримінально-процесуальна діяльність пов'язана з вторгненням в особисте життя громадян, обмеженням у випадках, передбачених законом, їх прав і свобод, застосуванням заходів процесуального примусу. Це відбувається при провадженні окремих слідчих дій, зокрема обшуку.

У практичній діяльності органів дізнання і досудового слідства доволі часто постає питання про те, як швидко запобігти злочину, що готується, врятувати життя людини. Докази злочинної діяльності можна зафіксувати шляхом проведення невідкладних слідчих дій - обшуку, виїмки тощо. Провести такі дії через певний час, наприклад через десять днів, тобто після закінчення строку, передбаченого для здійснення провадження в стадії порушення кримінальної справи, буває складно, а інколи неможливо. Пропонується дозволяти провадження слідчих дій до прийняття рішення по порушення кримінальної справи. Але у цьому є певні недоліки, адже порушення кримінальної справи є правовою підставою проведення слідчих дій і гарантією захисту конституційних прав громадян.

Важливе практичне значення має дотримання загальних правил провадження слідчих дій, хоча й недотримання спеціальних правил, які виділяють окремі науковці, є суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону. Оскільки спеціальні правила визначають загальні умови провадження окремих слідчих дій, вони не повинні міститися в нормах кримінально-процесуального права, що регламентують порядок виконання дій слідчим.

Всі ці правила мають бути регламентовані в спеціальних статтях КПК України, розміщених на початку відповідних глав, присвячених окремим слідчим діям.

Важливою слідчою дією, яка має чітко виражений примусовий характер і пов'язана з втручанням у приватне життя громадян, у сферу їх особистих інтересів, є обшук. Його проведення вимагає певних процесуальних гарантій, слідчої майстерності та професіоналізму. Разом з тим узагальнення слідчої практики свідчить про низьку результативність обшуків. Одна з причин неефективності обшуків пов'язана з недостатнім рівнем спеціальної підготовки слідчих, відсутністю сучасних наукових і методичних розробок і рекомендацій щодо тактики та процедури обшуку.

Обшук - складна слідча дія. Загальні положення про підстави та порядок проведення обшуку закріпленні в главі 16 КПК України. Злочинці добре ховають знаряддя вчинення злочину, речі, здобуті злочинним шляхом, предмети з слідами злочину. Своєчасне і повне виявлення і вилучення всього цього має велике значення для встановлення об'єктивної істини у справі. Тому проведення обшуку при наявності для того підстав являється не тільки правом, а й обов'язком слідчого. Обшук відноситься до невідкладних слідчих дій, має примусовий характер, проводиться слідчим або іншим уповноваженим органом. Обшук - слідча дія, яка проводиться тоді, коли слідчий має достатні підстави вважати, що знаряддя вчинення злочину, речі і цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, що мають значення для встановлення істини у справі, заховані в певному приміщенні або місці чи у якої-небуть особи, а також коли він має достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці переховується особа, яка вчинила злочин або там знаходиться труп. Для проведення зазначеної слідчої дії необхідні фактичні і юридичні підстави. Існують дискусії щодо того, що слід розуміти під «достатніми підставами» для проведення обшуку, процесуальними чи не процесуальними діями вони мають здобуватися.

Метою обшуку є виявлення речових доказів, осіб, які переховуються, майна, на яке може бути накладено арешт, документів, можуть мати значення для справи. Головним фактором швидкості і законності розслідування є проведення слідчим необхідних організаційних заходів. Вибір конкретного організаційного заходу, визначення кола і послідовності проведення організаційних заходів при підготовці окремої слідчої дії залежить головним чином від складності слідчої дії, ситуації, що склалася на момент розслідування.

Обшук дає найбільш корисні результати, коли при його виконанні використовуються технічні і тактичні прийоми, розроблені криміналістикою.

Наукові розроблення щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України, тактичних, організаційних, морально-етичних особливостей порядку провадження слідчих дій повинні ґрунтуватися на аналізі історичного генезису данного явища, враховуючи потреби практичної діяльності із розслідування злочинів, рівень розвитку суспільства та стан злочинності, слугувати потребам сьогодення, вирішувати прогностичні завдання. Тобто, інститут слідчих дій вимагає комплексного дослідження на основі методу системного аналізу, що передбачає глибоке з'ясування його сутності як самостійного об'єкта дослідження, так і у процесі взаємодії його з іншими правовими явищами, що підпорядковуються єдиній загальній меті - досягнення завдань кримінального судочинства, що полягають у охороні прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у ньому.

Поняття «слідчі дії» в кримінальному процесі є однією з фундаментальних категорій. Саме тому визначенню цього поняття в кримінальному процесі надавалося і надається великого значення. Визначення обшуку необхідне, з одного боку, для поглиблення установок суспільної свідомості, спрямованої на боротьбу з злочинністю, а, з другого, - це потрібно для визначення параметрів тієї чи іншої поведінки людей, що сприятиме вдосконаленню кримінально-процесуального кодексу і гуманізації законодавства в цілому.

1. Сутність і завдання обшуку

Обшук - це слідча дія, що полягає у примусовому обстеженні приміщень, місцевості і інших об'єктів, а також окремих громадян з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, предметів і цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також інших предметів і документів, що мають значення для розслідуваної кримінальної справи (ст. 177 КПК), і яка здійснюється в межах КПК уповноваженою на те особою. Крім того, обшук може здійснюватися для виявлення розшукуваних осіб і захованих трупів. Додатковою метою обшуку є виявлення і вилучення речей та предметів, вилучених з цивільного обігу і заборонених для використання, а також пошук майна для забезпечення відшкодування заподіяних збитків або з метою можливої конфіскації.

Обшук має примусовий характер і посідає особливе місце в системі слідчих дій. У Конституції України певні гарантії у додержанні прав та законних інтересів громадян при провадженні обшуку. Зокрема, у статті 30 встановлено недопущення проникнення до житла чи іншого приміщення особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді (ст. 177 КПК).

Примус під час обшуку полягає в тому, що обстеження приміщень або інших об'єктів можливе без згоди особи, у розпорядженні якої ці об'єкти знаходяться. Згідно з чинним кримінально - процесуальним законодавством (ст. 183 КПК) слідчий, коли він проводить обшук, має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час обшуку, виходити з приміщення або спілкуватися з іншими особами до закінчення обшуку. Обшук пов'язаний з втручанням в особисте життя громадян та обмежує їх інтереси.

Обшук починається з оголошення слідчим обшукуваній особі постанову про провадження обшуку, яка засвідчується підписом обшукуваного на постанові. Слідчий пропонує особі добровільно видати всі предмети, документи та інші матеріальні об'єкти, що мають значення для справи. Видання слідчому всіх матеріалів не позбавляє його права здійснити повний обшук, щоб завершити суцільну перевірку.

Обшук є невідкладною слідчою дією й у випадках, що не терплять зволікань, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати (ст. 177 КПК).

Завдання обшуку:

1. Відшукання і вилучення предметів, що мають доказового значення, якими є:

- знаряддя і засоби злочину (зброя, знаряддя злому і т. п.);

- об'єкти злочинних дій (викрадене майно, гроші та інші цінності);

- предмети зі слідами злочину або пристосування, які використовуються для його приховування (одяг зі слідами крові, обладнання схованки і т. п.);

- трупи розшукуваних осіб;

- майно, гроші, інші цінності, здобуті злочинним шляхом;

- інші предмети і документи, які можуть мати значення для справи (листи, різні записи, фотографії і т. п.);

- тварини;

2. Виявлення розшукуваних осіб, а також матеріалів, що характеризують їх особу та полегшують розшук.

3. Відшукання майна, яким можна забезпечити відшкодування матеріального збитку і можливу конфіскацію. При цьому відшукуються не тільки самі цінності, а й матеріали, що вказують на місця їх зберігання: листування і записи про знаходження майна у родичів і знайомих, квитанції ломбардів і т. п., а також предмети, що підтверджують наявність у даної особи розшукуваного майна (товарні ярлики, фабричні паспорта, деталі шуканого приладу і т. п.).

4. Крім того, при обшуку вилучаються предмети, вилучені з обігу (зброя, боєприпаси, вибухові речовини, отрути, наркотики, предмети порнографії, саморобні міцні спиртні напої та апарати для їх вироблення, платина, золото й срібло в злитках і т.д.).

Існують різні класифікації обшуків за різним критеріями:

1. За об'єктами обшук розділяється:

- Обшук приміщень - найбільш розповсюджена слідча дія. У залежності від того, яке призначення приміщень, тактичні прийоми будуть різнитись (квартира, житловий будинок, гараж, склад). До речі, в житловому будинку приміщення різняться за своїм призначенням, тому обшук у ванній кімнаті буде різнитися від обшуку в спальні;

- Обшук на відкритій місцевості (у полі, у лісі, у городі та інше);

- Обшук транспортних засобів;

- Обшук комп'ютерних засобів;

- Особистий обшук;

2. За послідовністю проведення:

- Первинний - обшук, що проводиться вперше, і як правило, на початку розслідування;

- Вторинний - проводиться у випадках, коли:

а) первинний обшук проведено не професійно, або без достатнього представлення про ознаки об'єктів, що розшукувались;

б) обшук проводився при несприятливих умовах;

в) отримана додаткова інформація про об'єкти або можливі місця їх приховання;

г) особи (підозрюваний або члени сім'ї), заспокоєні результатами обшуку, можуть повернути сховані речі;

3. За кількістю об'єктів, що підлягають обшуку:

- одиничний - проводиться в одному місці;

- груповий - проводиться одночасно в декількох місцях (по місцях проживання співучасників або в різних приміщеннях підозрюваного - квартира, дача, гараж).

2. Відмінність обшуку від виїмки

обшук виїмка тактичний пошуковий

Обшук і виїмка не однаково сприймаються людьми. Обшук пропонує більше. Виїмка ж, якщо це акт доброї волі, не є заходом процесуального примусу. Тому чітке розмежування обшуку і виїмки важливо з точки зору охорони інтересів громадян.

Говорячи про відмінність обшуку від виїмки, необхідно спочатку дати визначення самого поняття виїмка.