Виїмка - це слідча дія, що полягає у вилученні предметів, документів, трупів, приховуваних осіб, грошей і цінностей у приміщеннях, інших місцях або в осіб, де вони, за наявними даними, знаходяться, якщо для їх виявлення немає потреби в проведенні пошуків.

При обшуку необхідні пошуки предмета, тоді як при виїмці предмет видається добровільно і пошуки не проводяться.

Тому можна зробити висновок, що основною відмінністю обшуку від виїмки є те, що слідчий вилучає в особи конкретні предмети, документи, які йому відомі та відоме їх місцезнаходження.

При виїмці не проводяться пошукові дії. Потреба в пошуках виникає лише тоді, коли особа відмовляється видати предмет або документ добровільно.

Так, у ч. 1 ст. 177 КПК України зазначено, що обшук проводиться для виявлення знарядь злочину, речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом.

У той час, як виїмка предметів і документів, що мають доказове значення проводиться у випадку, якщо є відомості у кого і де вони знаходяться і при цьому немає необхідності їх відшукувати. Як видно з вищевикладеного, відмінність підстав для проведення обшуку і виїмки полягає у поінформованості правомочного суб'єкта про місцезнаходження предметів і документів, які можуть сприяти правильному вирішенню кримінальної справи.

Поруч з цим, родове поняття «предмети і документи», які фігурує у зазначеній статті, має й іншу відмінність, залежно від того, яка слідча дія проводиться - обшук чи виїмка. Так, у разі проведення обшуку, предмети і документи можуть бути доказами, а у разі проведення виїмки, вони мають доказове значення.

Подібна відмежувальна ознака родового поняття «предмети і документи», на мій погляд, не зовсім вдала, оскільки спонукає вважати, що предмети і документи за наявності відомостей у кого і де вони знаходяться, мають наперед доказове значення, не залежно від того, чи потрапили вони у розпорядження правомочного суб'єкта. Предмети і документи, незалежно від того, за допомогою якої слідчої дії вони отримуються, обшуку чи виїмки, повинні характеризуватися єдиною ознакою - можливістю сприяти правильному вирішенню кримінальної справи.

Перед виїмкою чи обшуком слідчий знайомить з постановою про проведення цих слідчих дій особу, у якої провадиться виїмка чи обшук, після чого пропонує видати добровільно предмети і документи, що підлягають вилученню, або особу, яка переховується, а у разі відмови - проводить обшук чи виїмку примусово.

В зв'язку з цим, уявимо ситуацію, в якій перед початком обшуку або виїмки слідчий пред'являючи постанову особам, які займають приміщення (квартиру чи будинок), де має бути проведено обшук або виїмку, пропонує їм (наприклад, дружині, брату, сестрі чи іншому близькому родичу підозрюваного або обвинуваченого) видати зазначені в постанові предмети і документи, або вказати місце, де переховується особа (наприклад, яка є членом їх сім'ї або близьким родичем). Звісно, що у разі відмови виконати зазначену вимогу, слідчий, керуючись відповідною нормою КПК, проведе обшук або виїмку примусово.

Також відмінною ознакою обшуку та виїмки є те, що обшук, крім невідкладних випадків, проводиться за санкцією прокурора. Виїмка ж у свою чергу здійснюється без санкції прокурора. Санкціонується прокурором тільки виїмка документів, що складають державну таємницю і виїмка в поштово-телеграфних установах кореспонденції, на яку накладений арешт. Виїмка здійснюється по постанові дізнавача (стаття 178 КПК України).

3. Об'єкти пошукової діяльності

Об'єкт пошуку - це те, що необхідно відшукати, виявити, знайти. У процесі обшуку такими об'єктами є люди, трупи, знаряддя злочину, предмети злочинного посягання, документи, сліди тощо.

Обшук передбачає відшукання предметів, які можуть бути речовими доказами. Згідно зі ст. 78 КПК можна сформувати певні типові групи таких предметів:

1. Знаряддя і засоби вчинення злочину:

- вогнепальна і холодна зброя;

- предмети, які спеціально виготовлені для вчинення злочинів (знаряддя злому і злодійський інвентар - відмички, «фомки», «гусячі лапи» та ін.; знаряддя вбивства чи на несення тілесних ушкоджень - кастети, надолонники, кістені тощо);

- предмети, зберігання чи використання яких заборонено або потребує спеціального дозволу (ліцензії) (газова зброя, радіоактивні речовини, наркотики та ін.);

- предмети, які застосовуються у побуті, виробничій або іншій легальній діяльності (кухонний ніж, сокира, молоток та ін.);

- транспортні засоби (якщо вони використовувались для досягнення злочинного результату).

2. Предмети, що зберегли на собі сліди злочину (одяг чи взуття обшукуваного, яке має сліди крові, частки ґрунту, жирові плями тощо).

3. Предмети, отримані як наслідок злочину (гроші чи цінності, які є предметом хабара; майно, що належить потерпілому, та ін.).

4. Інші предмети, що виступають засобом для встановлення істини по справі (фотознімки, записні книжки, дискети ЕОМ тощо).

Окрему групу об'єктів складають документи. Під час обшуку підлягають виявленню документи:

- зміст яких є предметом злочинного посягання;

- які є засобом вчинення злочину;

- які є засобом приховання злочину;

- що характеризують особу злочинця;

- що містять у собі зразки почерку;

- що містять у собі іншу інформацію, яка цікавить органи розслідування.

Об'єкти пошуку можуть бути класифіковані за різними підставами:

1. Залежно від характеру попередньої інформації про об'єкт пошуку:

- індивідуально визначені об'єкти;

- об'єкти, відомості про які можуть вказувати лише на їх родову (групову) належність;

- випадково виявлені об'єкти;

2. Залежно від форми вказівки в законі:

- прямо передбачені й названі в КПК як об'єкти;

- віднесені до «інших предметів і документів», що мають значення для встановлення істини по справі;

- які є вилученими із законного обороту;

- які вилучаються з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна;

3. Залежно від природи того, що шукають:

- предмети, що можуть служити речовими (або письмовими) доказами;

- предмети і документи, заборонені до обороту;

- предмети і документи, що можуть бути доказами у іншій кримінальній справі;

- речі та цінності, що здобуті злочинним шляхом;

- цінності або майно обвинуваченого чи підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації;

- особи, які переховуються від слідства і суду;

- особи, яких переховують в тих чи інших місцях;

- трупи або частини розчленованого трупа (трупів);

- тварини.

Об'єкт обшуку - це те, відносно чого (чи кого) здійснюється обстеження.

Найбільш поширеними об'єктами обшуку є:

1) жилі приміщення (квартира, будинок, дача, номер готелю тощо);

2) службові, торговельні, виробничі та інші нежилі приміщення (кабінети посадових осіб і державних службовців, офіси, склади, виробничі дільниці, підсобні приміщення магазинів тощо);

з) ділянки місцевості (садиба, сад, город та ін.);

4) автотранспортні засоби (автомобілі, причепи, мотоцикли та ін.);

5) жива людина (її тіло, одяг, взуття та інші носильні речі).

На мою думку, доцільно буде дати визначення по кожному виду із зазначених об'єктів обушу окремо.

Обшук у приміщенні передбачає примусове обстеження всіх приміщень, які є у володінні фізичних чи юридичних осіб, якщо там можуть знаходитися об'єкти пошуку. Обшук приміщень полягає у вивченні та аналізі конструктивних вузлів будинку (споруди), жилих і підсобних приміщень, предметів домашньої обстановки. Обшук рекомендується розпочинати з найбільш «важких» ділянок приміщення, проводити пошук спочатку у нежилих, а потім у жилих приміщеннях, здійснювати обшук у напрямку від входу до приміщення.

Під час обшуку приміщень необхідним є обстеження окремих вузлів будівлі або споруди, до яких належать підвальна частина будівлі, горище, сходи, міжповерхові перекриття, стіни і перегородки, санітарно-технічні вузли і комунікації. При обстеженні конструктивних вузлівбудівлі слід звертати увагу на елементи, що не передбачені проектом, відсутність окремих деталей, неоднорідність пофарбування, відмінність у штукатурці, пошкодження павутиння. Предмети пошуку можуть бути за карнизами, балками, замурованими у стінах тощо.

У процесі обшуку в жилих приміщеннях необхідно ретельно обстежувати предмети обстановки. Перевіряючи меблі, слід спочатку дослідити предмети чи документи, які знаходяться в (на) них, а потім самі предмети обстановки. Треба оглянути усі пази, щілини, виміряти і порівняти усі внутрішні та зовнішні габарити.

Пошукові дії в службових приміщеннях слід розпочинати з робочого місця обшукуваного. Насамперед оглядають робочий стіл, сейфи і шафи. У службових приміщеннях тайників, як правило, не роблять, але предмети маскують, ховають за книжки, папки, папір, що створює певні труднощі у доступі до предмета пошуку.

Обшук ділянки місцевості полягає у примусовому обстеженні присадибних та інших ділянок, які є у володінні обшукуваної особи.

Обшукам на відкритій місцевості притаманна трудомісткість пошуків. Обстеження необхідно здійснювати планомірно і у певній послідовності, попередньо розділивши ділянку території на сектори чи квадрати. Здебільшого тайники обладнують у землі, кущах, купах сміття, ямах. Ознаками тайника на місцевості можуть бути пошкодження ґрунту, неоднаковість його кольору, мітки на деревах та ін.

Обшук особи полягає у примусовому обстеженні людини, її одягу, взуття та інших речей. Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів провадяться в порядку, передбаченому статтями 177 і 178 КПК. Обшук особи, як правило, проводиться за постановою слідчого. Проте існують випадки, коли обшук можна здійснювати без винесення постанови:

1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;

2) при затриманні підозрюваного;

3) при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;

4) за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, які мають значення для встановленя істини по справі (ст. 177 КПК).

У процесі обшуку необхідно передбачити можливість вчинення опору обшукуваним. Тому слідчий повинен дотримуватися певних правил, що забезпечують безпеку. Зокрема, обшукуваного необхідно поставити обличчям до стіни чи автомобілю під кутом 45° з широко розсунутими ногами і розведеними руками. Таке положення зменшує стійкість обшукуваного.

Обшук особи рекомендується проводити у певній послідовності - «зверху донизу». Спочатку обстежують головний убір, потім верхній одяг (пальто, сукню, піджак, брюки тощо), взуття. Окремі предмети одягу знімають з метою обстеження білизни та інших речей. Особливу увагу слід приділяти кишеням, швам на одязі, підкладці пальто чи піджака, закаблукам взуття.

Такий обшук виконує особа однієї статі з обшукуваним. У разі необхідності для цього запрошують медичного працівника.

До обшуку особи належить й обстеження речей, які є у обшукуваного: портфелів, дипломатів, валіз, сумок, гаманців. Ці речі ретельно досліджують з метою виявлення тайників та предметів, які шукають.