Національний університет

«Одеська юридична академія»

Кафедра кримінального права

Об'єкт підкупу працівника підприємства, установи чи організації

здобувач Березнер В.В.

Анотація

У статті аналізуються об'єкти злочинів проти авторитету органів державної влади, місцевого самоврядування та об'єднань громадян і злочинів у сфері службової діяльності й професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг. Обґрунтовується позиція, згідно з якою підкуп працівника підприємства, установи чи організації не посягає на ці об'єкти. Робиться висновок про те, що з погляду своєї юридичної природи підкуп працівника підприємства, установи чи організації, а також особи, яка працює на їхню користь, є злочином у певній сфері господарської діяльності. Пропонується внести відповідні зміни до чинного кримінального законодавства України.

Ключові слова: підкуп, авторитет, порядок управління, публічно-правова сфера, сфера господарської діяльності.

Аннотация

В статье анализируются родовые объекты преступлений против авторитета органов государственной власти, местного самоуправления и объединений граждан и преступлений в сфере служебной деятельности и профессиональной деятельности, связанной с предоставлением публичных услуг. Обосновывается позиция, в соответствии с которой подкуп работника предприятия, учреждения или организации не посягает на данные объекты. Делается вывод о том, что с точки зрения своей юридической природы подкуп работника предприятия, учреждения или организации, а также лица, работающего в их пользу, является преступлением в определенной сфере хозяйственной деятельности. Предлагается внести соответствующие изменения в действующее уголовное законодательство Украины.

Ключевые слова: подкуп, авторитет, порядок управления, публично-правовая сфера, сфера хозяйственной деятельности.

Annotation

Generic objects of crimes against local authorities, local self-government bodies as well as unions of citizens and crimes in the sphere of service and professional activity, connected with provision of public services have been analyzed in the article. A position, according to which bribing an employee of an enterprise, establishment or organization, does not trespass to these objects. It has been concluded that, from the point of view of its legal nature, bribing an employee of an enterprise, establishment or organization and also a person, who works in their favor, is crime in specific sphere of economic activity. Appropriate amendments to effective legislation of Ukraine are offered to be made.

Key words: bribing, authority, management order, public and legal sphere, sphere of economic activity.

У вітчизняній кримінально- правовій системі єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України (далі - КК України). Одним із обов'язкових елементів будь- якого складу злочину є об'єкт. Його відсутність свідчить і про відсутність підстав кримінальної відповідальності. У доктрині відсутність об'єкта найчастіше пов'язується з відсутністю протиправності, тобто з ситуацією, коли ті чи інші відносини не взяті законодавцем під охорону. Проте можливі випадки, коли відповідальність за певні дії передбачається, однак об'єкт діяння встановити неможливо або він створюється штучно, у зв'язку з тим що законодавець неправильно визначився з місцем розташування тієї чи іншої статті в системі Особливої частини КК України. У цьому випадку злочин хоча й передбачається відповідною кримінально-правовою нормою, фактично стає безоб'єктним. Під цим кутом зору проблема об'єкту в кримінально-правовій літературі аналізується досить рідко, хоча, вочевидь, вона має найважливіше як теоретичне, так і насамперед практичне значення.

Метою статті є доведення тезису про те, що з погляду чинного кримінального законодавства України підкуп працівника підприємства, установи чи організації є фактично безоб'єктним діянням, що потребує внесення до КК України відповідних змін.

Поставлена мета зумовлює послідовне вирішення таких завдань:

1) проаналізувати родовий об'єкт злочинів проти авторитету органів державної влади, місцевого самоврядування й об'єднань громадян;

2) з урахуванням останніх змін, які були внесені до ст. 354 КК України, проаналізувати поняття злочинів у сфері службової діяльності й діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; 3) запропонувати певні зміни до чинного КК України.

Традиційно в теорії кримінального права об'єкт злочинного посягання встановлюється шляхом аналізу назви розділу Особливої частини КК України, у якому розташована стаття, що передбачає відповідальність за його вчинення, а систематизація діянь у межах розділу проводиться шляхом виокремлення певних груп суспільних відносин (тобто за видовим об'єктом), які поставлені під охорону відповідною групою кримінально-правових норм.

Стаття, що передбачає відповідальність за підкуп працівника підприємства, установи чи організації, у КК України 1960 р. була закріплена в главі «Злочини проти порядку управління» та йменувалася «Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації» (ст. 1912 КК УРСР 1960 р.). Тому зрозуміло, що родовий об'єкт визначався як порядок управління, який полягає в нормальному функціонуванні будь-яких органів управління. У КК України 2001 р. відповідальність за вчинення цього злочину передбачена ст. 354 розділу XV Особливої частини «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян». Виходячи з назви цього розділу, можна зробити висновок про те, що родовим об'єктом злочинів, які в ньому містяться, є авторитет зазначених органів.

Під авторитетом (лат. аuctoritas - влада, вплив) у широкому сенсі розуміють загальновизнаний вплив особи або організації в різних сферах суспільного життя, оснований на знаннях, моральних якостях, досвіді, а у вузькому - одну із форм виконання влади [1, с. 14].

На нашу думку, авторитет є абстрактним поняттям. Посягаючи на діяльність компетентних органів, певний порядок управління, шкода завдається й абстрактному благу - авторитету цих органів. В останньому випадку авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян може розглядатися як складова порядку управління.

Характеризуючи поняття управління, яке є об'єктом відповідних злочинів, С. Шапченко слушно зазначав, що воно містить таке:

«1) нормативно визначений основний зміст управлінських відносин; перш за все, це стосується управлінської діяльності (діяльності зі здійснення управлінської функції), яка має бути чітко та за можливості вичерпно регламентована законодавчими та іншими нормативними актами; 2) наявність певного режиму здійснення управлінської діяльності, контроль окремих її елементів; це, зокрема, передбачає поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, чітке розмежування сфер впливу між органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; 3) вичерпне коло суб'єктів управлінської діяльності; до таких суб'єктів, зокрема, належать: а) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також відповідні посадові особи, що здійснюють окремі управлінські функції зазначених органів; б) інші організації та їхні представники, що в передбачених законодавством випадках здійснюють окремі управлінські функції, делеговані їм державою; до таких організацій, зокрема, належить громадське формування з охорони громадського порядку, члени якого мають певні владні повноваження щодо припинення правопорушень у громадських місцях, затримання правопорушників тощо; в) окремі громадяни (фізичні особи), що виконують у передбачених законом випадках певні управлінські функції з власної ініціативи, наприклад громадянин, який з власної ініціативи взяв участь у запобіганні або присіканні (припиненні) злочину чи іншого правопорушення; 4) особливий порядок функціонування та спеціальний правовий захист матеріальних носіїв управлінської діяльності» [6, с. 637-638].

Аналіз диспозицій норм, передбачених ст. 354 КК України, дає змогу зробити висновок про те, що ані про державні органи, ані про органи місцевого самоврядування чи об'єднання громадян тут не йдеться. Місцем учинення цього злочину спочатку визнавалися виключно державні підприємства, установи чи організації, а згідно з Законом України від 13 травня 2014 р., будь-які підприємства, установи чи організації [2].

Державні підприємства й установи, на відміну від державного апарату та його первинних елементів - державних органів, не призначені для виконання державно-владних повноважень, хоча і є складовою механізму держави. Державні підприємства - самостійні статутні організації, основані на державній власності, що мають статус юридичної особи й здійснюють виробничу діяльність на засадах госпрозрахунку та самооплатності з метою створення матеріальних цінностей і одержання відповідного доходу. Це зазвичай казенні підприємства, що ґрунтуються на загальнодержавній власності й володіють її часткою на праві повного господарського відання. Як юридичні особи вони мають самостійний баланс, несуть самостійну майнову відповідальність.

Згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України, до державних і комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких, відповідно, державна чи комунальна частка перевищує 50% або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.

Державні установи - організації, які здійснюють соціально-культурну, наукову, навчально-виховну та інші види невиробничої діяльності з метою створення духовних цінностей і фінансуються повністю або частково коштом державного бюджету. Це неприбуткові організації: дошкільні дитячі установи, школи, училища, вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, театри, музеї, лікарні, санаторії тощо.

Державні підприємства й державні установи відрізняються від державних органів таким:

1) не мають державно-владних повноважень, тобто не є носіями державної влади;

2) безпосередньо створюють матеріальні чи духовні блага;

3) мають специфічну організаційну структуру: організовані державою трудові колективи робітників і службовців на чолі з відповідальним керівником, котрий діє на основі єдиноначальності;

4) мають суворо визначене коло повноважень: управлінські функції здійснюються адміністрацією підприємств і установ винятково у сфері своєї діяльності, не виходячи за межі підприємства чи установи;

5) керуються у своїй діяльності власним статутом, складеним відповідно до законодавства;

6) утримуються (не виключно) коштом державного бюджету;

7) правовий статус їхніх працівників становлять не лише права та обов'язки, а й гарантії зайнятості й соціального захисту [3, с. 162-163].

Отже, державні підприємства та державні установи потрібно відрізняти від органів держави, хоча їх і не можна протиставляти один одному, оскільки всі вони стосуються державних організацій, які діють у єдності й взаємозв'язку: державний апарат забезпечує реалізацію функцій держави завдяки діяльності підприємств і установ, якими керує.