Із соціального боку одиничний злочин зазвичай полягає у вчиненні однієї дії або однієї дії і одного наслідку. Однак, по-перше, і одна дія може мати складну будову (нерідко вона складається з декількох актів, окремих самостійних рухів тіла), по-друге, так буває далеко не завжди. Так, при державній зраді (ст. 111 КК України) можуть відбуватися різноманітні дії (збирання відомостей, їх передача, видача таємниці тощо), але всі вони утворюють один злочин. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [за заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка]. - 2-ге вид., переробл. та доповн. - К. : Дакор, 2008. - С. 494.

У науці справедливо відзначається, що важливою ознакою одиничного злочину є те, що всі його елементи, які б різноманітні вони не були, обов'язково знаходяться в певному внутрішньому взаємозв'язку, являють собою ланки здійснення єдиного злочинного плану.

Однак і ця ознака не є вирішальною в одиничному злочині.

Головною причиною об'єднання в єдиний злочин окремих самостійних дій є їх розповсюдженість, повторюваність, типовість і підвищена суспільна небезпека саме такого комплексу дій. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - С. 202 - 203. З юридичного боку одиничним визнається злочин, що становить склад одного злочину.

Таким чином, під одиничним (єдиним) злочином слід розуміти або одне діяння (з наслідком або без нього), або декілька окремих взаємопов'язаних актів поведінки, що утворюють в силу їх повторюваності, поширеності і типовості підвищену небезпеку в даному сполученні, і містить ознаки одного складу злочину.

На питання про одиничності або множинності злочинів впливають дві групи факторів: соціальні і юридичні. Від них же залежить і розмежування одиничного злочину і множинності. В одних випадках при розмежуванні множинності і одиничного злочину слід враховувати механізм його формування як соціального явища (вчинку), в інших - особливості його законодавчої моделі, представленої в законі.

1.2 Види одиничних злочинів

одиничний злочин небезпека

Одиничний злочин, тобто єдине, самостійне, передбачене КК діяння, може бути простим і ускладненим. Ці терміни є робочими й не пов'язані ні з чим, окрім структури об'єктивної сторони складу злочину.

Простий злочин передбачає одне суспільно небезпечне діяння (дію або бездіяльність) і один наслідок, або одне діяння і кілька суспільно небезпечних наслідків, які настають безпосередньо в результаті вчинення діяння (злочини з матеріальним складом), або тільки одне діяння (злочини з формальним складом).

Простим злочином з одним наслідком є, скажімо, вбивство (ч. 1 ст. 115 КК), із декількома наслідкам - порушення законодавства про охорону праці, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 271 КК), діяння без наслідків - незаконне публічне вживання наркотичних засобів (ч. 1 ст. 316 КК). Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Ю.В. Александров, Є. О.Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. - К.: Правова єдність, 2009. - С. 332.

Ускладнений злочин характеризується особливостями структури об'єктивної сторони його складу. Він має декілька різновидів.

1) Продовжуваний злочин. Він характеризується вчиненням суб'єктом злочину декількох тотожних за своєю суттю діянь, спрямованих на досягнення загальної мети, тобто таких, які охоплюються єдиним умислом і складають у сукупності один одиничний злочин. Продовжуваний злочин вчиняється не відразу, а певними «порціями».

У своїх постановах Пленум Верховного Суду України окреслює сутність окремих видів продовжуваних злочинів:

«Одержання службовою особою в декілька прийомів одного хабара за виконання чи невиконання дій, обумовлених із тим, хто його дає, потрібно розглядати як продовжуваний злочин. Кваліфікувати такі дії за ознакою повторності не можна». Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику у справах про хабарництво» // Юридичний вісник. - 2002. - №28 (368). - 13-19 липня. - С. 4.

Початком продовжуваного злочину треба вважати вчинення першого з числа декількох тотожних діянь; закінченням - момент вчинення останнього із задуманих злочинних діянь, тобто досягнення мети, до якої прагнув винний. Продовжуваний злочин вважається закінченим з моменту доведення суб'єктом свого злочинного наміру до кінця.

2) Триваючий злочин - це злочин, який визначається вчиненням особою суспільно небезпечного діяння, пов'язаного з подальшим невиконанням протягом певного часу покладених на неї обов'язків, які вона повинна виконувати під загрозою кримінальної відповідальності. Триваючий злочин характеризується безперервним здійсненням протягом визначеного часу певного злочинного посягання, коли його об'єктивна сторона «розтягнута» у часі (наприклад, незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів - статті 307 та 309 КК), або виражається одноактною дією чи актом бездіяльності й подальшим безперервним злочинним станом винної особи (наприклад, втеча з місця позбавлення волі або з-під варти - ст. 393 КК чи дезертирство, вчинене шляхом нез'явлення на службу у разі призначення, переведення, із відрядження, відпустки або лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби - ст. 408 КК). Тарарухін С.А. Вибрані твори. Частина 3: Кримінальне право. Теорія кваліфікації злочинів. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. - С. 119.

Триваючий злочин вважається закінченим із припиненням злочинного посягання (наприклад, наркотичні засоби були викрадені в особи, яка їх зберігала, або згоріли під час пожежі) або припиненням злочинного стану завдяки суб'єктивним (явка з повинною, відновлення сплати аліментів на утримання дітей тощо) або об'єктивним моментам (затримання дезертира правоохоронними органами, виключенням кримінальної відповідальності за вчинюване діяння, досягненням певного віку особою, що ухилялася від призову на строкову військову службу тощо).

Встановлення того, що злочин є триваючим, забезпечує його правильну кваліфікацію, а також обумовлює можливість чи неможливість застосувати до особи амністію, інститут давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК) тощо.

Наприклад, у ст. 4 Закону України від 1 жовтня 1996 р. «Про застосування амністії в Україні» Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 №392/96 ВР (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996. - №48. - С. 263. зазначається, що чинність закону про амністію не поширюється на триваючі та продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію.

3) Злочини з альтернативними діяннями (діями чи бездіяльністю). Сутність таких злочинів полягає в тому, що в диспозиціях, які їх визначають, подано перелік двох або більше діянь і вчинення хоча б одного з них створює закінчений склад злочину. Скажімо, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (ст. 205 КК). Для наявності закінченого складу злочину достатньо створити або придбати суб'єкт підприємницької діяльності із зазначеною метою, хоча можливе вчинення й обох діянь (створення й придбання).

4) Складений злочин - це такий злочин, який складається з двох або більше дій, кожна з яких, якщо взяти її окремо, становить самостійний злочин, однак у зв'язку з органічною єдністю й підвищеною небезпекою внаслідок їх поєднання, вони сформульовані в законі як одиничний злочин, передбачений однією статтею (частиною статті КК). Така конструкція злочину робить його двооб'єктним. Тарарухін С.А. Вибрані твори. Частина 3: Кримінальне право. Теорія кваліфікації злочинів. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. - С. 121 - 122.

Скажімо, розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 187 КК). Тут у наявності фактично два злочинних діяння - відкрите викрадення (замах на викрадення) майна (об'єкт - власність) і застосування (або погроза застосування) насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (об'єкт - здоров'я особи).

Аналогічно вирішує закон питання щодо хуліганства, пов'язаного з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку (ч. З ст. 296 КК). Тут у наявності хуліганство (відповідна частина ст. 296 КК) та опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку (відповідна частина ст. 342 КК). Але в силу частого поєднання цих проявів на практиці й підвищеної небезпеки такого поєднання законодавець вважає його одиничним злочином - кваліфікованим хуліганством. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - С. 247.

5) Злочин, що має додатковий тяжкий наслідок. Ці злочини мають два наслідки, які настають послідовно, один за одним в результаті вчиненого діяння.

Перший наслідок - основний. В ланцюжку: діяння - перший наслідок - другий наслідок - він є проміжним. Другий є додатковим (похідним). Ці злочини характеризуються наявністю змішаної форми вини. Психічне ставлення винного до першого наслідку здебільшого характеризується прямим умислом, до другого - необережністю.

Наприклад, незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої (ч. 2 ст. 134 КК). Щодо основного наслідку - вигнання плоду - наявний умисел, щодо додаткового (одного з них) - тривалого розладу здоров'я, безплідності або смерті потерпілої - наявна необережність. Отже, маємо два суспільно небезпечних наслідки, але оскільки вони створюють зазначений ланцюжок - це одиничний злочин із додатковим тяжким наслідком. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [за заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка]. - 2-ге вид., переробл. та доповн. - К. : Дакор, 2008. - С. 510.

Таким чином, одиничний злочин характеризується однією дією (або бездіяльністю), або однією дією і одним наслідком. Одиничний злочин може розглядатися з соціальної та юридичної точки зору, і від цього залежить розмежування одиничного злочину і множинності. Одиничний злочин поділяється на такі види: продовжуваний, триваючий, злочини з альтернативними діяннями, складений та злочин, що має додатковий тяжкий наслідок. Визначення видів одиничних злочинів, їх засвоєння дають можливість чітко, на підставі закону відмежовувати їх від проявів множинності злочинів (повторності, сукупності тощо).

Розділ 2. Поняття повторності одиничного злочину та його відмежування від суміжних понять

2.1 Поняття та види повторності злочинів

У частині 1 ст. 32 вказується, що повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією ж самою статтею або частиною статті Особливої частини КК. У частині 3 цієї ж статті законодавець визнає повторним вчинення двох або більше злочинів і у випадках, передбачених різними статтями, коли це прямо встановлено в Особливій частині КК. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К. : Істина, 2009. - С. 44.

З цих положень закону можна зробити висновок і про саме поняття повторності злочинів, і про її види.

Повторність злочинів, як випливає із цих статей КК, припускає наявність таких ознак: