З об'єктивної сторони продовжуваний злочин складається з неодноразово вчинених суспільно небезпечних діянь, кожне з яких містить ознаки одного і того ж складу злочину. Аналогічність складу одного злочину з іншим свідчить про їх внутрішню взаємозумовленість, глибокий внутрішній зв'язок. Якщо в ланцюжок юридично тотожних діянь вставити одне різнорідне, то воно порушить внутрішню єдність, підвищить ступінь суспільної небезпеки. Під продовжуваним злочином можна розуміти систему злочинної поведінки, а система, як відомо, є сукупністю взаємозв'язаних та аналогічних елементів, частин.

А.М. Магомедов вважає, що у разі продовжуваного злочині потрібно говорити про юридично однакові (тотожні) діяння, тобто такі, які збігаються за своїми юридичними ознаками, хоча фактично можуть і різнитись. Магомедов А.М. Вопросы квалификации продолжаемых преступлений // Вестник Московского ун-та. - № 1. - 1978. - С. 31. У теорії кримінального права є думка, що продовжуваний злочин може складатися з однорідних, а не тільки тотожних діянь. Караєв Т.Е. Повторность преступлений. - М.: Юрид. лит., 1983. - С. 79.

Для правильного розуміння юридичних властивостей продовжуваного злочину необхідно визначити внутрішній зв'язок між окремими діяннями, які складають один злочин. Цей зв'язок виявляється в тому, що діяння є лише необхідним епізодом одного цілого. Взаємозв'язок і внутрішня єдність між окремими діяннями, з яких складається продовжуваний злочин, проявляється у спрямованості кожного з них на один і той самий об'єкт посягання, у подібності способів вчинення, а також в однаковості суспільно небезпечного наслідку, що настав. У певних випадках може збігатися предмет посягання та місце вчинення злочину. Наприклад, до числа ознак, що розмежовують повторність злочинів та продовжуваний злочин П.К. Кривошеїн зараховує предмет і місце вчинення злочину. Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве: теоретические и практические проблемы. - К.: Вища школа, 1990. - С. 46.

С.А. Тарарухін вважає, що ці ознаки можуть бути необов'язкові. Наприклад, продовжуваний злочин, що складається з низки епізодів при єдиному умислі спрямований на вчинення злочину в значному чи у великому розмірі, можливо з різних джерел одночасно. Тарарухін С.А. Вибрані твори. Частина 3: Кримінальне право. Теорія кваліфікації злочинів. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. - С. 59.

Окремі епізоди продовжуваного злочину не мають самостійного юридичного значення і можуть отримати правову оцінку лише разом з іншими злочинними епізодами. У теорії кримінального права було висловлено думку, що кожний з епізодів, що входить у продовжуваний злочин, є повноцінним злочином, а не його частиною і продовжуваним злочином може бути будь-який злочин, передбачений Кримінальним кодексом, якщо там не зазначено ознаки повторності. Устрицька Н. Проблема розмежування повторності злочинів та продовжуваного злочину. / Н. Устрицька // Вісник львівського університету. Серія юридична / ред. А.М. Габрук. - 2007. - Випуск 44. - С. 198. Однак така думка зазнала критики.

Злочинні діяння, що становлять продовжуваний злочин, не самостійні, а є лише етапом в продовженні вже початого злочину. Такої думки дотримується багато вчених. Вони вважають, що продовжуваний злочин може складатись як із суспільно небезпечних діянь, так і з інших правопорушень, зокрема адміністративних, дисциплінарних.

Продовжуваний злочин - це складний одиничний злочин, який складається з дворазових чи багаторазових діянь, кожне з яких взяте окремо утворюють самостійний склад злочину. Однак різницю продовжуваного злочину та повторності злочинів вчений вбачає у ступені суспільної небезпеки. Особа, яка багаторазовими діяннями реалізувала один умисел (продовжуваний злочин) становить меншу суспільну небезпеку порівняно з особою, яка вчинила кожен злочин з новим умислом.

Потрібно підкреслити, що більш чітко розмежувати повторність злочинів та продовжуваний злочин дають змогу суб'єктивні ознаки. У ч. 2 ст. 32 КК України зазначено, що повторності, передбаченої ч. 1 цієї статті, немає у разі вчинення продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. Єдиний злочинний намір, як особливий вид умисної форми вини, має місце тоді, коли винний, за наявності загальних ознак умислу, реалізовує свій задум, розраховуючи вчинити у різний час не одне, а декілька тотожних за своїми ознаками злочинних діянь, спрямованих на досягнення загального результату. Єдиний злочинний намір на вчинення продовжуваного злочину, зазвичай, виникає у винного ще до вчинення першого із діянь, які складають продовжуваний злочин. Устрицька Н. Проблема розмежування повторності злочинів та продовжуваного злочину. / Н. Устрицька // Вісник львівського університету. Серія юридична / ред. А.М. Габрук. - 2007. - Випуск 44. - С. 199.

Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що продовжуваним злочином визнають неодноразове вчинення тотожних злочинних дій, які мають спільну мету, охоплюються одним єдиним умислом винного і становлять у своїй сукупності один злочин. Тобто головною ознакою продовжуваного злочину є єдність умислу для всіх вчинених дій. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - С. 397.

Повторне вчинення злочину, навпаки, характеризується тим, що кожний епізод (дія) вчиняється з новим умислом. Оскільки продовжуваний злочин має єдиний умисел, єдину мету для всіх діянь, що його утворюють, то він є одиничним злочином і кваліфікується за однією статтею Кримінального кодексу, не утворюючи повторності злочинів. В.О. Навроцький виділив такі ознаки продовжуваного злочину як: - посягання, спрямоване на один об'єкт; - вчиняється кілька дій; - дії тотожні, причому вимагається не фактична, а юридична тотожність - їх передбачено однією і тією ж статтею чи частиною статті Особливої частини КК; - між окремими епізодами, які в сукупності утворюють продовжуваний злочин, немає значного розриву в часі - умислом винного охоплюється заподіяння шкоди в певному розмірі. Звідси робимо висновок, що продовжуваний злочин може бути вчинено лише з прямим умислом. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - С. 45.

2.3 Відмежування повторності злочину від суміжності злочинів

Повторність тотожних злочинів і продовжувані злочини. Повторність, не пов'язана з засудженням за раніше вчинений злочин, тобто фактична повторність, перебуває у певному співвідношенні з поняттям продовжуваного злочину.

У частині 2 ст. 32 КК прямо сказано, що повторність, передбачена ч. 1 цієї статті (тобто повторність тотожних злочинів), відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - С. 401.

Що зближує повторність тотожних злочинів і продовжуваний злочин? І там і тут вчиняється дві або більше дії, що тотожні, однакові. Крім того, між цими діями є певний проміжок часу. Але що ж відрізняє ці поняття? Це важлива проблема і теорії, і судової практики. Практичне значення цього питання полягає в тому, що при продовжуваному злочині виключається повторність, і діяння особи кваліфікується як єдиний злочин, наприклад, за ч. 1 ст. 185 КК (продовжувана крадіжка). При повторності тотожних злочинів, тієї ж крадіжки, застосовується ч. 2 ст. 185, що тягне за собою більш суворе покарання.

Практика Верховного суду України використовує поняття продовжуваного злочину. Так, було зазначено, що продовжуваним визнається неодноразове безоплатне вилучення майна, яке складається з ряду тотожних злочинних дій, що охоплюються загальною метою незаконного заволодіння майном, єдиним наміром винного і складають у своїй сукупності один злочин. В одній справі було встановлено, що винний вирішив викрасти із сховища державної бібліотеки декілька томів стародавніх рукописів, і періодично, скориставшись недбалістю охорони, виносив по одному тому з бібліотеки, зрештою здійснивши задумане повністю.

Та ж позиція має місце у справах про хабарництво. Було зазначено, що одержання посадовою особою одного хабара в декілька прийомів, слід розглядати як продовжуваний злочин. У таких випадках дії за ознакою повторності кваліфікувати не можна. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику у справах про хабарництво» // Юридичний вісник. - 2002. - №28 (368). - 13-19 липня. - С. 5.

Продовжуваний злочин як одиничний злочин характеризується тим, що складові його діяння, об'єднані єдиним злочинним наміром, спрямовані до загальної мети. При повторності тотожних злочинів має місце не єдиний, одиничний злочин, а множинність злочинів, де кожне окреме діяння не має з іншими того фактичного зв'язку, який властивий тотожним діянням у продовжуваному злочині. Інакше кажучи, при повторності, злочини, що утворюють її, не об'єднані єдністю злочинного наміру і загальною метою їх вчинення. Так, якщо, наприклад, сьогодні вчинена крадіжка з магазина, завтра - з продовольчого лотка, а післязавтра - з будинку побуту тощо, вчинене є повторною крадіжкою і кваліфікується за ознакою повторності (ч. 2 ст. 185 КК). Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - С. 407.

Таким чином, повторністю злочинів визнається вчинення двох чи більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК (ч. 1 ст. 32 КК). Вчинення двох чи більше злочинів, передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині КК. Єдиної думки щодо розмежування понять повторності злочинів та продовжуваного злочин немає. Відмежування повторності злочинів від одного продовжуваного злочину вимагає ретельного дослідження та аналізу умислу винної особи щодо кожного епізоду вчиненого злочину.

Висновки

Єдиним, або одиничним злочином визнається дія, яка містить склад одного злочину, кваліфікується по одній статті кримінального закону або її частини. Одиничні злочини поділяються на прості та ускладнені одиничні злочини.

1. Прості одиничні злочини передусім мають місце в тих випадках, коли одній дії (бездіяльності) відповідає і один наслідок, передбачений у кримінальному законі. Простий одиничний злочин може складатися з однієї дії, наслідки якої лежать за межами відповідного складу (так звані злочини з формальним складом). Простий одиничний злочин може також полягати в одній дії, яка потягла за собою декілька наслідків, зазначених у законі.

До простих одиничних злочинів належать і злочини з альтернативними діями. Таким чином, простий одиничний злочин характеризується наявністю однієї дії (бездіяльності) і одного наслідку, або однієї дії і декількох наслідків, або, нарешті, наявністю альтернативних дій.

2. Ускладнені одиничні злочини характеризуються більш складною структурою складу, в них більш складні об'єктивна і суб'єктивна сторони вчиненого. Є такі види ускладнених одиничних злочинів: триваючі, продовжувані, складені злочини, а також злочини, які кваліфікуються за настанням додаткових тяжких наслідків (їх часто називають злочинами, кваліфікованими за наслідками).