Поняття триваючого злочину використовується не тільки теорією і практикою кримінального права, а й чинним законодавством, яке пов'язує з цим поняттям певні правові наслідки. Триваючий злочин можна визначити як одиничний злочин, який, розпочавшись дією або бездіяльністю особи, далі вчиняється безперервно протягом більш-менш тривалого часу.

Продовжуваним злочином визнається злочин, який складається з декількох тотожних злочинних діянь, що спрямовані до єдиної мети і складають у цілому єдиний злочин. У частині 2 ст. 32 КК продовжуваний злочин визначається як діяння, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. Цим поняттям широко користується судова практика у справах про крадіжки, привласнення та розтрати, обман покупців, давання - одержання хабара, статеві злочини та в інших випадках.

Складений злочин (його іноді називають складним), як очевидно з самого визначення, складається з двох або більше злочинних діянь, що утворюють, проте, один одиничний злочин.

Аналіз окремих видів одиничних злочинів свідчить про те, що вони є найважливішим «інструментом» для пізнання інституту множинності злочинів:

1. Поняття і характеристика видів одиничних злочинів дають нам можливість усвідомити, з яких структурних елементів складається сама множинність злочинів. Остання містить у собі різноманітні комбінації, «набори» одиничних злочинів - простих одиничних злочинів, триваючих, продовжуваних, складених і злочинів, кваліфікованих за наслідками.

2. Поняття і види одиничних злочинів мають велике значення при кваліфікації злочинів і призначенні покарання.

3. Характеристика окремих видів одиничних злочинів необхідна для відмежування від деяких близьких до них видів множинності (наприклад, складених злочинів - від сукупності злочинів, продовжуваних злочинів - від повторності злочинів тощо).

Складним у кримінальній науці є питання розмежування понять повторності злочинів та продовжуваного злочину і потребує подальшого удосконалення задля усунення помилок при кваліфікації суспільно небезпечних діянь.

Практичне значення цього питання полягає в тому, що за продовжуваного злочину унеможливлюється повторність і діяння особи кваліфікують як одиничний злочин, наприклад, за ч. 1 ст. 185 КК України. За повторності злочинів тієї ж крадіжки, застосовується ч. 2 ст. 185 КК України, що тягне за собою обов'язок суду призначити більш суворе покарання.

Повторність злочинів та продовжуваний злочин за зовнішніми ознаками можуть збігатися. І тут, і там наявна сукупність протиправних актів, між якими є певний проміжок часу, вони можуть посягати на один і той самий об'єкт, вчинятися одним і тим самим способом, в одному і тому ж місці. Більш чітко розмежувати повторність злочинів та продовжуваний злочин дають змогу суб'єктивні ознаки, зокрема, спрямованість умислу, характер злочинних намірів. У зв'язку з цим важливе значення має вирішення питання про те, чи були об'єднані вчинені діяння єдиною метою.

У разі повторності злочинів такої мети немає, а для продовжуваного злочину вона властива. Ця мета зумовлена єдиним умислом, який охоплює всі епізоди продовжуваного злочину. Інакше кажучи, умисел у продовжуваному злочині є спільним щодо всіх злочинних діянь, а при повторності злочинів особа вчиняє наступний злочин з новим умислом. Саме у встановленні умислу проявляється складність: є він єдиним для всіх вчинених діянь чи кожне з них вчинено із самостійним умислом. Відмежування повторності злочинів від одного продовжуваного злочину вимагає ретельного дослідження та аналізу умислу винної особи щодо кожного епізоду вчиненого злочину.

Список використаної літератури

1. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К. : Істина, 2009. - 416 с.

2. Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 №392/96 ВР (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996. - №48. - С. 263.