За загальним правилом, закон не обмежує учасників процесу у часі, необхідному для ознайомлення з матеріалами справи. КПК України до квітня 2011 року у ч.6 ст.218 містив з цього приводу окреме положення щодо обвинуваченого та його захисника: "Обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи". Проте Законом України від 8 квітня 2011 року "Про внесення змін до статті 218 Кримінально-процесуального кодексу України щодо ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами кримінальної справи" ці положення зазнали істотних змін. Частина 6 була доповнена вимогою про ознайомлення "в розумні строки", а нова частина 7 передбачила наступне: "У разі зволікання ознайомлення з матеріалами справи обвинуваченим чи його захисником слідчий за погодженням із прокурором або прокурор вносить до суду за місцем провадження слідства подання, яке суддя розглядає і своєю постановою може визначити строк, протягом якого обвинувачений і його захисник повинні ознайомитися з матеріалами справи та заявити клопотання. Після закінчення цього строку обвинувачений і його захисник вважаються ознайомленими з матеріалами справи. На постанову судді прокурором, обвинуваченим чи його захисником протягом трьох діб із дня її винесення може бути подана апеляція. Подання апеляції не зупиняє виконання постанови судді" (6, с.6). У зв'язку з встановленням обмеження в часі ознайомлення обвинуваченого і його захисника з матеріалами справи постало питання про те, чи відповідає ця зміна до ст. 218 КПК ч.3 ст.22 Конституції України, яка наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод", ч.2 ст.63, яка закріплює положення "Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист" і ч.1 ст.64, за якою конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України".

Проаналізувавши відповідні положення Конституції України, КПК України та доводи суб'єкта конституційного подання, можна констатувати наступне:

Право обвинуваченого на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи є важливою складовою більш загального права на захист, яке є конституційним правом підозрюваного, обвинуваченого, підсудного відповідно до ч.2 ст.63 Конституції України. Окрім того, згідно з п.6 ч.3 ст.129 Конституції України забезпечення обвинуваченому права на захист є однією з основних засад судочинства, зокрема кримінального.

У ст. 218 КПК України мова йде про право обвинуваченого і його захисника на ознайомлення з усіма матеріалами закінченого досудового слідства. До цього обвинувачений (підозрюваний), за законом, не мав права на ознайомлення з матеріалами справи, крім процесуальних документів, які складалися у зв'язку з проведенням за його участю слідчих чи інших процесуальних дій. Це, зокрема: протокол затримання його як підозрюваного у вчиненні злочину, копія якого вручається затриманому (ст. 106 КПК), протокол допиту його як підозрюваного чи обвинуваченого (ст. 107, 145 КПК), протоколи очної ставки, пред'явлення для впізнання (ст. 172, 176 КПК), відтворення обстановки і обставин події, освідування (ст. 194, 195 КПК), з якими після закінчення слідчої дії обвинувачений(підозрюваний) має бути ознайомлений, постанова про притягнення особи як обвинуваченого, копія якої також має бути вручена обвинуваченому (ст. 140 КПК). Проте ці документи є лише частиною матеріалів кримінальної справи, з якими закон зобов'язує слідчого ознайомити обвинуваченого, якщо він побажав скористатися своїм процесуальним правом на ознайомлення з усіма матеріалами закінченого досудового слідства у справі, яку слідчий закінчує складанням обвинувального висновку і надісланням її через прокурора до суду для розгляду по суті.

Можливість уважного ознайомлення з усіма матеріалами закінченого досудового слідства дозволяє обвинуваченому і його захиснику з'ясувати наявність зібраних слідчим доказів, які викривають обвинуваченого у вчиненні злочину і визначитися з подальшою позицією у справі. Реалізація цього права є необхідною умовою реалізації й інших процесуальних прав обвинуваченого

- на порушення клопотань (про закриття справи, про зміну обвинувачення, про доповнення досудового слідства шляхом проведення додаткових слідчих дій, витребування документів тощо), на заявлення відводу слідчому, на подання скарги на його дії і рішення, зокрема у зв'язку з невиконанням слідчим вимог ст. 22 КПК України про всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин кримінальної справи. У зв'язку з цим слушним є положення ч.6 ст.218 КПК України у запропонованій Законом від 8 квітня 2011 року редакції: "Обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами в розумні строки".

Думається, що саме правильний підхід до розуміння слідчим, з одного боку, і обвинуваченим і його захисником, з іншого, оцінного поняття "розумний строк" ознайомлення і має забезпечити як сам розумний строк провадження у справі слідчим на цьому заключному етапі досудового слідства, так і право на ознайомлення з матеріалами для подальшого ефективного здійснення конституційного права на захист обвинуваченим і його захисником.

Проте законодавець не врахував у змісті внесених до ст. 218 КПК України змін, що зловживання своїми правами (повноваженнями) можливі з боку як обвинуваченого і його захисника, так і слідчого, прокурора і судді, які повинні забезпечувати реалізацію цього права обвинуваченим.

Обвинувачений і його захисник можуть зловживати своїм правом, і намагаючись затягнути закінчення справи, зволікати з ознайомленням з матеріалами справи. Це може невиправдано гальмувати подальший рух справи до суду і обмежувати (порушувати) права інших учасників процесу, зокрема іншого обвинуваченого у цій справі, який перебуває під вартою і в розумний строк вже ознайомився з матеріалами справи, але мусить чекати передачі справи в суд через зволікання з ознайомленням з боку іншого обвинуваченого. Так само можуть страждати права та законні інтереси потерпілого, цивільного позивача, які також чекають передачі справи в суд. Отже, положення ч.3 ст.22, ч.2 ст.63 і ч.1 ст.64 Конституції України потрібно розглядати і у зв'язку з загальним положенням ч.1 ст.68 Конституції України, за яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи інших людей.

Таким чином, право обвинуваченого і його захисника на ознайомлення з матеріалами справи після закінчення досудового слідства має забезпечуватися слідчим, прокурором і суддею, але його реалізація повинна відбуватися у розумні строки. Визначення в законі (ст. 218 КПК України) загального положення про те, що у разі зволікання обвинуваченого чи його захисника з ознайомленням з матеріалами справи має бути встановлено розумний строк на таке ознайомлення суддею за поданням слідчого, погодженим з прокурором, або прокурора, в основному відповідає Конституції України(є конституційним). На цьому наголосив і Конституційний Суд України в своєму рішенні від 18 січня 2012 року №1-рп/2012у справі №1-4/2012 за конституційним поданням 47 та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин шостої, сьомої статті 218 КПК України (справі про ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами кримінальної справи) (7).

Водночас, щоб виключити зловживання правами (повноваженнями) стосовно ознайомлення обвинуваченого і його захисника з матеріалами справи з боку слідчого, прокурора, судді, частину 7 ст.218 КПК України доцільно доповнити після першого речення наступними положеннями: "подання слідчого (прокурора) і постанова судді щодо встановлення строку на ознайомлення з матеріалами справи мають бути мотивованими. При визначенні строку необхідно враховувати складність матеріалів справи, вік, стан здоров'я, освіту обвинуваченого та інші обставини, які можуть вплинути на тривалість ознайомлення обвинуваченого і його захисника з матеріалами справи". Крім того, щоб виключити можливі зловживання щодо ознайомлення з матеріалами закінченого досудового слідства з боку обвинуваченого і його захисника, потерпілого, його представника, цивільного позивача і цивільного відповідача або їх представників видається доцільним вилучити із ч.1 ст.222 КПК, яка передбачає обов'язок слідчого після проведення додаткових слідчих дій ознайомити обвинуваченого і його захисника, а також надати можливість іншим зазначеним учасникам процесу ознайомитися з усіма додатковими матеріалами, а в разі їх клопотання з усією справою, додержуючись вимог статей 217-221 КПК, слова "а в разі їх клопотання - з усією справою, додержуючись вимог статей 217-221 цього Кодексу". До речі, на проблему протидії зволіканню ознайомлення з матеріалами справи обвинуваченим чи його захисником у зв'язку зі змінами до ст. 218 КПК вже слушно зверталася увага в літературі (8).

Крім складання обвинувального висновку, КПК України передбачає ще три форми закінчення досудового слідства: складання постанови про направлення справи в суд для вирішення питання про звільнення осо- би(обвинуваченого) від кримінальної відповідальності (ст.7 - 11-1), складання постанови про закриття справи або ж постанови про направлення справи в суд для вирішення питання про застосування примусового заходу медичного характеру (ст. 212 КПК). Згідно з ч.4 ст.7-1 КПК прокурор або слідчий у разі винесення постанови про направлення справи до суду для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, примиренням обвинуваченого з потерпілим, застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації, закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності повинні ознайомити обвинуваченого, його захисника, потерпілого або його представника з названою постановою, а в разі їх вимоги - з усіма матеріалами справи та роз'яснити їх права, передбачені цим Кодексом.

Кримінально-процесуальний закон передбачає право учасників процесу на ознайомлення з матеріалами справи і в разі закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи в суд для вирішення питання про застосування примусового заходу медичного характеру (ч.1 ст. 417 кПк) і, за загальним правилом, не передбачає ознайомлення з матеріалами закритої слідчим кримінальної справи, крім прокурора у зв'язку з отриманням ним скарги на постанову слідчого про закриття справи (ч. 4 ст.215 КПК). Виняток становлять лише справи про суспільно-небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність. У цих справах неповнолітньому, щодо якого винесено постанову про закриття справи, а також його батькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справи прокурору надається можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника (ч.3 ст. 7-3 КПК).

Чинний КПК України передбачає право учасників процесу на ознайомлення з усіма матеріалами справи, окрім закінчення досудового слідства, ще тричі: